Тема «Китай»
Записати в конспект тему, план
уроку і підкреслене в даній темі
Основні дати:
1 жовтня 1949 р. — проголошення КНР
1958–1963 рр. — реалізація
«плану трьох червоних прапорів»
1966–1976 рр. — китайська
«культурна революція»
1978 р. — початок програми
«чотирьох модернізацій» Дена Сяопіна
Мотивація
навчальної діяльності
Китайський народ під
час війни з японськими агресорами зазнав величезних людських та матеріальних
втрат. Загинули численні культурні цінності, були зруйновані міста, країна
фактично розпалась на самостійні райони. Запанував голод, епідемії, злидні.
У серпні 1945 р.
радянські війська розгромили японську армію і величезна територія Північно –
Східного Китаю була окупована радянськими військами. На її території почали
формуватися військові підрозділи КПК. К тільки у травні 1946 р. радянські
війська залишили країну, тут розпочалася громадянська війна.
1. Проголошення КНР
У 1945 р. завершилося звільнення Китаю від японської окупації. У країні
діяв законний уряд на чолі з лідером Гоміндана (Національної партії) Чаном
Кайші. Компартія Китаю (КПК) на чолі з Мао Цзеду ном рвалася до влади; СРСР
надавав їй усебічну підтримку. Навесні 1946 р.
війська Гоміндана рушили в наступ на північ. До 1947 р. вони володіли
ініціативою, але потім у контрнаступ перейшла
Народно-визвольна армія Китаю (НВАК). Успіхам комуністів сприяли: розпочата
аграрна реформа, у ході якої землю перерозподіляли на користь селян; військові
реквізиції гомінданівців; корупція.
1 жовтня 1949 р. на центральному майдані Пекіна відбулася урочиста
церемонія проголошення Китайської Народної Республіки (КНР).
Чан Кайші, якого підтримували США, зі своїми прихильниками емігрував на о.
Тайвань, де формально було збережено Китайську Республіку.
2.
Соціально
– економічні експерименти китайських комуністів
2.1 Початок «соціалістичних перетворень»
Керівництво КНР обрало радянську модель побудови суспільства. Під час
двомісячного візиту Мао в СРСР (грудень 1949 р. — лютий 1950 р.) було підписано
Договір про дружбу, союз і взаємну допомогу між СРСР і КНР (1950 р.). Після ХХ
з’їзду КПРС і критики культу особи Сталіна відносини із СРСР різко погіршилися.
2.2 «План трьох червоних прапорів»
У травні 1958 р. КПК під керівництвом Мао приймає авантюрний «план трьох
червоних прапорів». Малися на увазі «великий
стрибок», створення «народних комун»
і здійснення побудови соціалізму («нова генеральна
лінія»).
«Нова генеральна лінія» передбачала забезпечити над швидкі темпи
будівництва соціалізму, «великий стрибок» у промисловості та с/г виробництві.
Сотні мільйонів людей працювали на будівництві каналів та інших гігантських
споруджень. У цей час виникло гасло «Три роки заповзятої праці — 10 тисяч років
щастя!».
Особливу увагу приділяли виплавленню
сталі, яке планували збільшити з 10 до 100 млн тонн на рік. Усюди споруджували сталеливарні майстерні, у яких селяни
після довгої роботи в полі плавили метал. Доходило до того, що селяни, не маючи
відповідних знань і досвіду, виробляли сталь навіть у печах своїх власних
будинків, які опалювали дровами.
До «народних комун» на
селі увійшло 90 % населення країни. У власність комун перейшли всі засоби
виробництва, усуспільнювалися навіть домашня птиця, посуд тощо. Селяни строєм
ходили на роботу, спільно харчувалися в їдальні. Усі одержували однаковий пайок.
Найяскравішою ілюстрацією волюнтаризму маоїстських експериментів була
кампанія проти сільськогосподарських «чотирьох шкідників»: щурів, комарів, мух
і горобців.
Стало очевидним, що курс на «великий
стрибок до соціалізму» зазнав краху. Скоротилося виробництво промислової і
сільськогосподарської продукції. Країна голодувала. Потрібно було знову, як
після війни, відновлювати економіку, і КПК у 1961 р. проголосила «курс на
регулювання економіки». Більшу частину «народних комун» розпустили, селянам
знову дозволили тримати дрібну худобу і птицю, займатися кустарними промислами й
торгувати на ринку.
2.3 «Культурна революція»
Події 1966–1976 рр. у Китаї, що дістали назву «культурна революція».
Терміни і поняття
Китайська «культурна революція» —
цілеспрямована кампанія Мао та його прихильників проти критиків і опозиціонерів
тоталітарного режиму, проти середнього класу й інтелігенції, що мала на меті
зміцнити диктатуру Мао Цзедуна як єдиного «вождя» Китаю.
Маоїсти зробили ставку на молодь — загони хунвейбінів та цзаофанів, які
громили партійні комітети й міністерства, захоплювали підприємства й університети,
влаштовували показові судилища над «ворогами революції».
Хунвейбіни, або «червоні охоронці» — загони погромників часів «культурної
революції», що складалися зі старших школярів і студентів.
Цзаофани, або «бунтарі» — загони, що складалися з молодих
робітників.
Усунувши за допомогою молодіжних бандитських формувань своїх ворогів, Мао
Цзедун наприкінці 1967 р. віддав наказ міністру оборони Ліню Бяо взяти ситуацію
в країні під контроль армії. Близько 10 млн хунвейбінів та цзаофанів відправили
в села на «перевиховання».
Точна кількість постраждалих під час «культурної революції» досі точно не
встановлена і оцінюється приблизно в 40–70 млн осіб.
Із виступу Се Фучжи, міністра суспільної безпеки, перед міліціонерами
« … Чи варто заарештовувати хунвейбінів через те, що вони вбивають? Я
вважаю так: убив так убив, це не наша справа … Мені не подобається, коли людей
убивають, але якщо народні маси так ненавидять когось, що їхній гнів неможливо
стримати, ми не будемо їм заважати … народна міліція повинна бути на боці
хунвейбінів, об’єднатися з ними, співчувати їм, інформувати їх …»
Із листівки хунвейбінів «Гасла
культурної революції» в Китаї» (1966 р.)
Старі звичаї мають зникнути! Слід ліквідувати ресторани вищого класу! Гасла
варто писати червоними, а не золотими літерами! Вивчення творів Мао Цзедуна
потрібно починати в дитячих садках! Інтелігенція має працювати в селі! Слід
харчуватися разом, а також відродити мораль перших народних комун 1958 р.! Не
слід робити фото, що рекламують так звану жіночу красу! Слід відмовитися від
використання парфумів, прикрас, косметичних засобів та одягу непролетарського
характеру!
Культ особи Мао Цзедуна
Ідеологічним стрижнем комуністичного режиму в Китаї був культ особи Мао
Цзедуна. Мао називали не інакше, як «Червоне сонце» і «Великий керманич».
Портрети Мао обов’язково були в будинках китайців, вони заполонили вулиці міст
і сіл. Усе доросле населення Китаю мало при
собі червоні книжечки з висловами «Великого керманича» та вказівками великого
Мао Цзедуна з усіх питань життя — «Цитатник Мао». Видання літературних творів масово знищували,
щоб у китайців не було вибору і вони могли вивчати лише праці їхнього лідера.
2.4 Зміни в зовнішньополітичному курсі
У 1957 р. Мао Цзедун вдруге і востаннє виїхав за кордон – у СРСР, де він
узяв участь у нараді представників комуністичних і робітничих партій
соціалістичних країн. Після смерті Й. Сталіна Мао прагнув посісти місце лідера
міжнародного комуністичного руху й намагався використати для цього трибуну
московської наради. Проте більшість її учасників відхилила ідеї та жорсткі
пропозиції китайського вождя.
Свідчать документи
Мао Цзедун. Із виступу на Московській
нараді представників
комуністичних і робочих партій
соціалістичних країн, 18.11.1957 р.
«Якщо зараз доведеться воювати, то у Китаю є тільки гранати і немає атомної
бомби, але вона є у Радянського Союзу. [...] Як тільки почнеться війна,
посиплються атомні й водневі бомби. [...] У крайньому разі загине половина
людей, але залишиться ще інша половина, зате імперіалізм буде стертий з лиця
землі і весь світ стане соціалістичним».
З 1959 р. розпочалася серія прикордонних конфліктів Китаю з Індією,
відносини з якою колись були миролюбними.
На початку 1960-х років загострилися радянсько-китайські відносини. Мао
Цзедун виступив проти розвінчання культу особи Сталіна М. Хрущовим. Суперечки
радянських і китайських комуністів призвели до згортання економічних, торговельних
зв’язків. Конфронтація призвела навіть до зіткнення збройних сил КНР і СРСР у
березні 1969 р. на о. Даманський. З 1964 р. Китай
став ядерною державою. У 1970–1980-х роках тривав конфлікт КНР із
В’єтнамом.
3. Китай після Мао Цзедуна
9 вересня 1976 р. Мао Цзедун помер. Усередині
політбюро ЦК КПК виокремилося угруповання з чотирьох впливових функціонерів — висуванців
«культурної революції» — Цзян Цінь (удова Мао) і троє її сподвижників. Це
угруповання, відоме під назвою «банда чотирьох», прагнуло захопити владу в
країні. У жовтні 1976 р. політбюро ЦК КПК, від імені якого виступив новий
глава уряду Хуа Гофен, позбавило влади «банду чотирьох». Хуа Гофен став лідером
КПК. Цією акцією завершився десятилітній період «культурної революції».
4. Курс реформ Ден Сяопіна
З грудня 1978 р. розпочався відлік часу впровадження програми «чотирьох
модернізацій»: у промисловості, сільському господарстві, науково-технічній
сфері й освіті, а також у військовій сфері.
У сільському господарстві на
зміну «народним комунам» прийшов сімейний
підряд Держава відновила вільні ринки, почала розвивати
багатогалузеву систему господарств.
У 1984 р. розпочали здійснювати реформи
в промисловості. Державні заводи переводили на госпрозрахунок. Заохочувався розвиток малого й середнього бізнесу,
створювалися вільні економічні зони за участю іноземного капіталу.
Із середини 1980-х років розпочалося здійснення реформ у науково-технічній сфері й освіті.
5. Китай на зламі ХХ – ХХІ ст..
Бурхливе економічне зростання в Китаї у 1980-х роках не супроводжувалось
ліквідацією комуністичної диктатури та побудовою демократичного суспільства. Невдоволення
відсутністю політичних перетворень вилилося навесні 1989 р. в мільйонні мітинги
студентства, інтелігенції, робітників. Проте влада за допомогою військової сили
розігнала студентів, які зібралися на майдані Тяньаньмень у Пекіні. За
даними свідків, понад 200 людей загинули на площі, більш як 7 тис. отримали
поранення. Багато учасників протестів заарештували й утримували в тюрмах.
Питання про розгін демонстрантів на площі Тяньаньмень і кількість постраждалих
досі є інформацією, цензурованою владою КНР.
Сьогодні в країні досі діє конституція 1982 р., що дістала назву «конституція
модернізованого соціалізму». У ній закріплена керівна роль Комуністичної партії
Китаю, що визначає розвиток країни. З 2012
р. Генеральний секретар КПК (найбільшої партії у світі), а з 2013 р. і до
сьогодні Голова Китайської Народної Республіки — Сі Цзіньпін.
У світі Пекін часто критикують за порушення прав людини. Китай проводить
жорстку політику в Тибеті, переслідує інакомислячих.
У 1997 р. до Китаю перейшла британська колонія Гонконг (Сянган), у 1999 р.
— португальська колонія Макао (Аомінь). Протягом 50
років на нових територіях КНР зберігатимуться існуючі там системи
господарювання.
Сучасна економіка Китаю за обсягом ВВП у 2010 р. стала другою у світі після
США. Частка китайської економіки в глобальному аспекті становить понад 20 %
(США — 25 %). Сьогодні третину всіх комп’ютерних компонентів у світі виробляють
у КНР.
Дайте
відповіді на питання
1. Назвіть лідерів Гоміндана і
Компартії Китаю в 1940-ві роки.
2. Визначте завдання курсу
«трьох червоних прапорів» у Китаї.
3. Розкрийте зміст кампанії
«великого стрибка» та її наслідки.
4. Схарактеризуйте зміни на
селі в період перебування при владі Мао Цзедуна.
5. Визначте завдання
китайської «культурної революції».
6. Які зміни відбулися в Китаї
за керівництва країною Дена Сяопіна?
7. Схарактеризуйте економічний
і політичний розвиток Китаю на рубежі ХХ–ХХІ с
8. Поясніть поняття:
хунвейбіни і цзаофани.
9. Покажіть на карті країни, з
якими Китай мав конфлікти у другій половині ХХ — на початку ХХІ ст.
Домашнє завдання
Підручник
«Всесвітня
Історія» 11 клас
І. Я. Щупак §21
питання 1 – 9
Комментарии
Отправить комментарий