Тема уроку: «Зміни в
культурному житті»
1. Як взаємопов’язані між собою стан культури
та економічний розвиток?
2. Чи впливали на розвиток культури
«економічні перемоги та невдачі» в Україні цього періоду?
1. Науково-технічна революція: внесок
українців
Основні напрями наукової діяльності вчених:
1.
Створення устаткування
для автоматизації та модернізації базових галузей важкої промисловості,
хімічної та газової промисловості. Одним з перших перетворився на потужний
науково-технічний комплекс Інститут електрозварювання АН УРСР, який у 1953 р.
очолив Б. Патон – учений у галузі електрозварювання, металургії і технології
металів, академік АН УРСР, президент АН УРСР (з 1962 р.)
2.
Наукові розробки в галузі кібернетики
(зокрема, створення ЕОМ для управління виробничим процесом). Здійснювалися на
базі Обчислювального центру (1957 р. – створено, 1962 р. – реорганізовано в
Інститут кібернетики АН УРСР). Очолив його В. Глушков (1923–1982) – учений у
галузі математики, кібернетики, обчислювальної техніки та систем керування,
академік АН УРСР, віцепрезидент АН УРСР
3.
Розвиток ядерної енергетики за кількома напрямами
одночасно: металургія, фізика надвисоких енергій, фізика середніх енергій,
фізика наднизьких температур (Харківський фізико-технічний інститут АН
УРСР). В Інституті фізики АН УРСР в
1960 р. створено ядерний реактор
4.
Ракетно-космічні дослідження налагоджено в
м. Дніпропетровськ (нині – м. Дніпро) на базі серійного ракетного заводу. 6
березня 1962 р. запущено перший супутник серії «Космос», вироблений у
Дніпропетровську. З 1965 р. почалося міжнародне співробітництво за
програмами «Космос», «Інтеркосмос». 12 квітня 1961 р. здійснив перший
космічний політ пілотований корабель «Восток» з льотчиком-космонавтом Юрієм Гагаріним
на борту. Визначними досягненнями позначилася наукова діяльність відомого
українського конструктора А. Люльки. Він створив авіаційні двигуни, які
дозволяли перевищити швидкість звуку.
2. Процеси
зросійщення та реформа освіти
Проголошений Хрущовим у
квітні 1958 р. на XIII з’їзді ВЛКСМ курс на перебудову
народної освіти був покликаний розв’язати головне завдання — подолати
відірваність від життя шкіл та вузів.
В основу реформи було покладено принцип
поєднання загальноосвітнього і політехнічного навчання. З цією метою в школах вводилося виробниче
навчання, частина занять проводилась на підприємствах, у колгоспах і радгоспах
Зросійщення (русифікація) – це сукупність дій та умов, спрямованих на
зміцнення російської національно-політичної переваги в республіках, що входять
до складу Росії, чи перебувають у сфері її впливу, за допомогою переходу чи
переведення осіб неросійської національності на російську мову й російську
культуру та їхньої подальшої асиміляції.
Інструментами поширення російського впливу
були школа, ВНЗ, армія, церква, міжреспубліканські обміни спеціалістами.
Одним з важливих інструментів зросійення став
Закон УРСР «Про зміцнення зв’язку школи з життям і про дальший розвиток системи
народної освіти в УРСР» (квітень 1959 р.). Відповідно до статті 9, мову
навчання в школі для своїх дітей обирали батьки вивчення однієї з мов народів СРСР, якою не
проводилося викладання в певній школі, здійснювалося за бажанням батьків і
учнів при наявності відповідної кількості дітей. У результаті «рівноправність
мов» на практиці завжди призводила до безперечної переваги й посилення
російської мови.
Проти цього пункту виступили письменники
Максим Рильський і Микола Бажан. Цей пункт був підданий критиці на партзборах
письменників Києва.
У лютому 1963 р. в Києві відбулася наукова
конференція з питань культури української мови. Особливий
інтерес учасники конференції виявили до питань загального стану української
мови. У багатьох виступах засуджувалась теорія двомовності націй і зазначалося,
що у кожного народу є тільки одна рідна мова, ставились питання про
необхідність запровадження української мови в усіх сферах державного і
громадського життя, про подолання мовного нігілізму. Засуджувалась позиція
мовознавців, які проповідували необхідність ліквідації національних мов і
переходу радянських письменників на російську мову. Учасники конференції
порушили клопотання перед ЦК КПУ, перед урядом республіки про те, щоб в усіх
вищих навчальних закладах, технікумах, училищах, курсах навчання здійснювалось
українською мовою; в усіх дошкільних установах, де є діти українського
населення, виховання здійснювати українською мовою; в усіх установах і
підприємствах, на залізниці та інших видах транспорту, у торгівлі усі справи
вести українською мовою; інститути, видавництва мають видавати наукові твори
здебільшого українською мовою; кіностудії — знімати кінофільми українською
мовою, а фільми інших республік перекладати українською тощо.
Але курс на русифікацію тривав.
У 1958 р. у міських україномовних школах
навчався тільки 21% учнів, а в таких містах як Харків, Донецьк, Одеса та ін..
українських шкіл було одиниці
У 1963 р. із 2366 газет в Україні українською
мовою виходило лише 765.
Чому освітня реформа зумовила невдоволення в
керівництві України?
3. Особливості
розвитку культури
Критика культу особи створила умови для оновлення й лібералізації
суспільства, сприяла громадському пробудженню, національному відродженню в
Україні.
Серед різних категорій населення зріс інтерес
до української мови і культури, до історії свого народу. З’явилися нові
періодичні видання, зокрема журнали «Прапор» (1956), «Радянське
літературознавство» (1957), відновився вихід журналу «Всесвіт» (1958).
У цей час були
створені такі наукові центри, як Академія будівництва і архітектури, Українська
сільськогосподарська академія наук (1956), а також нові творчі спілки — Спілка журналістів України
(1957) та Спілка працівників кінематографії України (1958). Почалося
видання «Українського історичного журналу» та першої «Української Радянської
Енциклопедії». Більшу увагу
почали приділяти розвиткові літературознавства і мовознавства.
Із музеїв,
виставок, галерей вилучали численні полотна і скульптури, присвячені «вождю
всіх народів». Митці України, насамперед графіки, почали пошуки нових форм в
образотворчому мистецтві, виходячи за рамки соціалістичного реалізму.
У
зв’язку зі святкуванням 150-річчя від дня народження Кобзаря у Москві було
споруджено пам’ятник Т. Г. Шевченку (роботи М. Грицюка, Ю. Сінкевича, А.
Фуженка).
Того ж року у Львові відкрито пам’ятник І.
Франкові, виконаний В. Борисенком, Д. Крвавичем, Е. Миськом, В. Одрехівським,
Я. Чайкою та А. Шуляром. Цікаві твори станкової скульптури створили М. Рябінін і В. Сколоздра («Олекса Довбуш»), Г. Петрашевич
(«Дитино моя») та інші митці.
1962 р. встановлено
щорічну Шевченківську премію, яку присуджували у галузі літератури,
журналістики, мистецтва та архітектури.
Загалом ж
лібералізація і десталінізація суспільства мали позитивнее значення для
розвитку української літератури. У цей час були написані «Зачарована Десна» і
«Поема про море» О. Довженка, «Гомоніла Україна» Петра Панча і «Вир» Г.
Тютюнника, «Людина і зброя» О. Гончара та «Правда і кривда» М. Стельмаха.
Припинилися нападки на письменників, які на
початку 50-х років були об’єктом критики борців проти космополітизму й
буржуазного націоналізму. На розвиток української культури, на громадське життя
в Україні того часу помітно вплинуло нове покоління талановитих митців, які
дістали назву «шістдесятники». Твори цих поетів,
прозаїків, літературних критиків нерідко з труднощами пробивали собі шлях на
сторінки журналів, проте користувалися популярністю серед молоді, поширюючись у численних рукописах.
Серед зачинателів руху «шістдесятників» були
Л. Костенко і В. Симоненко. Вони виступили проти фальшу, єлейності в зображенні
дійсності, відстоювали національно-культурне відродження України. Значний
інтерес читачів викликали збірки поезій Л. Костенко «Проміння землі» (1957),
«Вітрила» (1958), «Мандрівки серця» (1961).
1962 р. побачила світ перша збірка В.
Симоненка «Тиша і грім», що стала водночас його останньою прижиттєвою книгою. 1953 р. Д. Павличко дебютував збіркою «Любов і ненависть». Значний
резонанс 1962 р. викликали перші збірки поезій І. Драча «Соняшник» та М.
Вінграновського «Атомні прелюди». До них приєдналася велика група творчої
молоді, яка прагнула зламати літературні шаблони, знайти нові зображувальні форми,
переступити через одномірне, одноколірне, догматичне сприйняття світу.
Мистецька художня спадина періоду хрущовської
відлиги нараховує чималий доробок (живопис, графіка, вітражі та ін.). Її
збагатили як відомі на той час митці – Т. Яблонська, М. Божій, М. Дерегус, В.
Касіян, К. Трохименко, так і молодь –
В.
Зарецький, В. Кушнір, І. Марчук, Г. Якутович.
У жанрі класичної музики плідно працювали К.
Данькевич, С. Людкевич, Г. Майборода, П. Майборода, Л. Ревуцький та ін.
Привертала увагу творчість композиторів-пісенників О. Білаша, А. Філіпенка, І. Шамо.
У провідних театрах працювали митці світового
рівня: режисери – Г. Юра, М. Крушельницький, В. Скляренко актори – Н. Ужвій, В.
Добровольський, А.Бучма та ін.
Розвиток кіномистецтва був пов’язаний з діяльністю
трьох кіностудій – у Києві, Одесі та Ялті, що за рік у сумі продукували
півтора-два десятки художніх фільмів. Досягненням тогочасного кіномистецтва
став фільм С. Параджанова «Тіні забутих предків».
4. Антирелігійна кампанія
За рішенням Ради у
справах Російської православної церкви при Раді Міністрів СРСР від 17 серпня
1955 р., було скасовано реєстрацію членів виконавчих органів і ревізійних
комісій приходських церков. 1956 р. почалося повернення репресованих
священиків, у тому числі ліквідованої 1946–1949 рр. Української
греко-католицької церкви.
Проте наприкінці
50-х років становище різко змінилося. КПРС взяла курс на побудову комунізму, на
форсоване «подолання» релігійності і посилила адміністративне втручання в
діяльність релігійних організацій. Прийняті тоді акти значно обмежили
можливості відкриття церков, проте істотно полегшили їх закриття, передавши
вирішення цього питання з відання Ради Міністрів УРСР до компетенції
облвиконкомів. Місцеві органи влади встановили
жорсткий контроль за священиками, релігійними громадами, фінансовою і
господарською діяльністю церкви.
У вкрай важкому стані опинилися монастирі, у
яких переважали старі монахи (таких була більшість), оскільки їм заборонили
використовувати найману робочу силу і не дозволяли приймати осіб, яким не
виповнилося 30 років.
1958 р. в Україні було закрито 64 церкви і
молитовних будинки РПЦ, причому в усіх областях. У 1959 р. закрито вже понад
260 церков і молитовних будинків.
Крім того, початок 60-х років відзначився
посиленням переслідування представників незареєстрованих сект, насамперед
«п’ятдесятників» та єговістів.
Атеїзм – це світогляд, який характеризується
відсутністю віри в існування будьяких богів, духів, інших надприродних істот
тощо.
У
середині 60‑х років в Україні залишилось 9 монастирів, у
тому числі 2 чоловічих і 7 жіночих, у яких перебувало 900 осіб.
5.
Розвиток спорту.
Після дебютної для СРСР Олімпіади в Гельсінкі (1952) радянські
спортсмени стали регулярно брати участь у таких змаганнях. Упевнено на
міжнародній арені домінувала спортивна гімнастика.
Здобутки радянської держави у спорті пов’язано, зокрема, з іменами
українських гімнастів Л. Латиніної, В. Чукаріна, . Шахліна, важкоатлета Л. Жаботинського
та ін.
Виконайте завдання
Використовуючи додаткові джерела
інформації, зокрема Інтернет, дізнайтеся імена українських призерів
Олімпійських ігор у Гельсінкі (), Мельбурні (), Римі (), Токіо () та ін.
Дайте відповіді на запитання
1. Кого з видатних українських учених, які працювали в зазначені роки в
Україні, ви можете назвати?
2. Що нового з’явилося в системі
підготовки спеціалістів у 50 – 60-ті роки?
3. Чим була викликана і у чому проявлялася русифікація в Україні?
4. Які зміни у зазначений період відбувалися в освіті України?
5. Наскільки національна структура студентства України відповідала
структурі населення республіки? Які були тут диспропорції і чим вони були
викликані?
Домашнє
завдання опрацювати §14 підручника
Комментарии
Отправить комментарий