Тема уроку «Латинська Америка у 1920 – 1930-х рр ».
Записати в конспект тему, план уроку і підкреслене в даній темі
Поняття і терміни: сегрегація, латифундії, олігархія, каудильйо, Народний фронт.
Основні дати і події.
1930 – 1945 рр. – президентство Ж. Варнаса в Бразилії;
1938 – 1941 рр. – правління Народного фронту в Чилі.
Особистість в історії Ж. Варгас, Л. Карденас, Ф. Батіста, А. Сандіно, А. Сомоса
1. Особливості економічного і політичного розвитку Латинської Америки
Збереження кланових відносин, у якому велику роль відігравало «Каудильйо» – вожді, провідники Ними ставали, як правило, великі землевласники, власники рудників, торговці – експортери. Олігархія – політичне, економічне панування, правління невеликої групи багатих і впливових людей.
Земельні олігархи (латифундисти) також були пов’язані з вкладеннями іноземного капіталу. Саме вони були зацікавлені в збереженні сільськогосподарської спеціалізації регіону, видобутку й експорту корисних копалин, експлуатації дешевої робочої сили.
Аргентина – м'яса та пшениці, Уругвай – вовни та м’яса, Куба – цукру, Бразилія та Колумбія – кави, Еквадор і країни Центральної Америки – цитрусових, Болівія видобувала і експортувала олово, Чилі – мідь і селітру, Венесуела і Мексика – нафту.
Важливу роль у політичному житті багатьох країн відігравала армія. Збройні повстання, путчі.
2. Ліберально – демократичні реформи.
Аргентина. Характерним прикладом ліберально-реформістської політики стала діяльність уряду І. Ірігойєна, що був президентом країни в 1916–1922 рр. і 1928–1930 рр.
Мексика. Перемога мексиканської революції 1910–1917 рр. створила умови для проведення реформістської політики. Але опір американських монополій, уповільнення аграрних перетворень, убивство героя революції Е. Сапати (1919) призвели до військового перевороту (1920).
Бразилія. У Бразилії в 20-ті рр. розвивався стихійний селянський рух. Одночасно почали боротьбу молоді армійські офіцери, яких називали «тенентисти» (дослівно — лейтенанти). На президентських виборах (1930) антидиктаторські сили об’єдналися і висунули єдиного кандидата — Ж. Варгаса. його підтримали молоді офіцери, демократична інтелігенція, підприємці, робітники та службовці.
Уряд Народного фронту Чилі (1938–1941) розширив демократичні свободи, вжив заходів проти крайніх правих організацій
3. Диктаторські режими.
Передумови утвердження диктаторських режимів у Латинській Америці
Кризи консервативних та реформістських форм управління.
Нестабільний розвиток економіки, переважання одного-двох товарів, що виробляються; економічна залежність від США і Європи.
Загострення соціальних проблем. Зростання впливу офіцерських і католицьких угруповань на суспільне життя країн, традиції кауділізму.
- Вождізм, прагнення необмеженої влади з боку багатьох політичних лідерів країн.
- Спроби згуртувати національні сили через режим особистої влади на тлі зростаючої активності радикально-лівих та правих партій і організацій.
Куба. У 1925 р. на Кубі була встановлена диктатура президента Х. Мачадо. У 1933 р. група офіцерів-змовників заарештувала його і вислала з країни. Новим диктатором став начальник генерального штабу збройних сил Ф. Батіста.
У Нікарагуа антиолігархічні сили об’єдналися навколо А. Сандіно, який з 1926 р. очолив повстання. У 1934 р. Сандіно, який розпустив армію і повірив владі, був вбитий за наказом командувача гвардії А. Сомоси. через два роки Сомоса захопив владу в країні й встановив один з найбільш кривавих режимів у Латинській Америці
Закріплення нових знань і вмінь.
1. Які європейські країни володіли найбільшою кількістю колоній в Латинській Америці?
2. Назвіть основні соціальні і расові групи населення Латинської Америки.
3. Назвіть найбільш розвинені в економічному плані країни Латинської Америки.
4. У чому причина економічної відсталості країн Латинської Америки?
Чому в країнах регіону відбувалася часта зміна політичних режимів? Якою в цьому була роль зовнішнього чинника?
Домашнє завдання
Опрацювати підручник «Всесвітня історія» І. Я. Щупак, §23
Комментарии
Отправить комментарий