Тема
«Політична боротьба на українських землях Польщі»
Записати в конспект тему, план
уроку і підкреслене в даній темі
Основні поняття і терміни
«пацифікація», уніати,;
інтегральний націоналізм, український монархізм, УНДО, КПЗУ, УВО, ОУН
Основні дати
1920 р. – створення УВО;
1925 р. – створення УНДО
під керівництвом Д. Левицького;
Січень – лютий 1929 р. –
заснування у Відні ОУН;
1930 р. – політика
«пацифікації»;
1932 р. – розпуск
польськими властями «Сельроба»
25 травня 1938 р. –
убивство Є. Коновальця.
1935 – 1936 рр. –
Варшавський процес та
1936– Львівський процес над членами ОУН
1. «Пацифікація» та розгортання українського
націоналістичного руху
У Польщі протягом «міжвоєнного двадцятиліття»
панував тоталітарний режим. Діяльність більшості політичних партій було
заборонено. Уряд жорстоко придушував прояви опору, називаючи це пацифікацією
(умиротворенням). Дії польського уряду набули міжнародного розголосу і
спричинили протест у Лізі Націй.
Пацифікація – (від лат. Pacificato – умиротворення,
замирення) – це політика «умиротворення», яку здійснював польський уряд у 1930
– 1933 рр., придушуючи страйки і селянські виступи українців за допомогою
поліції та армії.
Найбільший вплив серед
українських партій мало УНДО – Українське національно – демократичне об’єднання, що утворилося 1925 р. у результаті об’єднання Трудової
партії та ряду невеликих партій і груп. Лідери УНДО С. Баран, В. Мудрий
прагнули дотримуватися поміркованої позиції і боролися за політичне, економічне
і культурне розкріпачення українського народу.
Нелегально діяла Комуністична
партія Західної України (КПЗУ). Під тиском Комінтерну КПЗУ змушена була увійти
до складу Компартії Польщі, але залишалася політично активною аж до розпуску
1938 р.
Комуністи́чний інтернаціона́л (скорочено Комінте́рн), або ж тре́тій інтернаціона́л — міжнародна організація комуністичних партій, яка керувалась Кремлем і знаходилась під повним
контролем Іноземного Відділу НКВС (розвідка,
спец-операції). Заснована 1919 року
в Москві за ініціативи Володимира Ульянова, який оголосив «мертвим» Другий
інтернаціонал після початку Першої світової
війни 1914 року. 1943 року Сталін розпустив Комінтерн на вимогу союзників СРСР — США таВеликої Британії. Основною офіційно зазначеною метою
його створення була «світова пролетарська
революція», яка, країна за країною,
мала охопити увесь Світ. До кінця1920-х років
ця ціль себе зжила, втратила актуальність, і тому стала суперечити доктрині сталінізму — побудови «соціалізму в окремій країні».
Організація Комінтерну перетворилася на радянський інструмент підривної
діяльності (шпигунства та диверсій) у країнах Заходу на користь СРСР. До 1926 комінтерн очолював Григорій
Зінов'єв, після нього, до 1928 року,
головою був Микола Бухарін. 1935 генеральним секретарем став Георгій Димитров.
Та все ж найбільш яскравою
ознакою життя Західної України був український націоналізм. Ще 1920 р. в Празі була створена Українська
військова організація (УВО) на чолі з командиром січових стрільція Є. Коновальцем.
У лютому
1929 р. у Відні на базі УВО разом зі студентськими організаціями «Асоціація
української національної молоді» (львів) та «Українська націоналістична молодь»
(Прага) було утворено Організацію
українських націоналістів (ОУН). Це була добре
законспірована, з суворою дисципліною організація. Ідеологією ОУН тривалий
час був український інтегральний,
або чинний, як його називав Д. Донцов,
націоналізм (від слова
«чин», тобто «дія», «справа»). Інтегральний
націоналізм зародився у Франції наприкінці 19 — початку 20 ст
Основні засади інтегрального націоналізму за Донцовим
Нація —
абсолютна цінність.
Політичні партії, класи повинні
поєднатися заради Вищої мети.
Вища мета —
незалежність держави.
Мета виправдовує всі засоби.
Майбутню державу повинен очолити вождь,
керманич з необмеженою владою.
Соціально-економічні
питання — другорядні; скоріш за все держава буде аграрною, з розвинутою кооперацією і капіталістичною промисловістю.
Необхідно діяти, відкинувши
будь-які політичні дискусії
Інтегральний націоналізм – це
ідеологія ОУН, що мала об’єднати всю націю для
побудови самостійної соборної національної держави. Державу планувалося
побудувати внаслідок національної революції під керівництвом ОУН.
У 1930-х роках чисельність ОУН перевищувала 20
тисяч членів. Оунівці були прихильниками індивідуального терору на шляху до
самостійності України. Протягом 1921 – 1939 рр. націоналісти здійснили 63
замахи:
1932 р. – комісар поліції у Львові Чеховський
1933 р. – радянський консул у Львові О. Майлов
1934 р. – міністр внутрішніх справ Польщі
Броніслав Перацький (за пацифікацію), після вбивства якого сотні оунівців
опинилися в концтаборі Береза Картузька,
у тому числі С. Бандера, М. Лебідь, Я. Стецько, Р. Шухевич.
1938 р. лідера ОУН Є. Коновальця в Роттердамі вбив
Судоплатов. Напередодні вирішальних подій в Європі ОУН залишилася без
керівництва.
У палітрі політичних партій
особливе місце посів Український союз хліборобів – державників (УСХД),
очолюваний Вячеславом Липинським. Він став головним ідеологом українського
монархізму. Свої погляди В. Липинський сформулював у «Листах до братів –
хліборобів». Його політичним ідеалом була конституційна монархія.
Дайте відповіді на питання
1. Чим була викликана
пацифікація та які наслідки вона мала?
2. Охарактеризуйте головні ідеологічні
засади УНДО.
3. Закінчіть речення: ОУН
боролася за
1) визволення України
використовуючи терор; 2) нормалізацію стосунків з польським урядом; 3)
добросусідське співіснування народів; 4) возєднання з радянською Україною; 5)
самостійну соборну Українську державу.
4. які з тверджень
характеризують суспільно – політичне становище в українських землях у складі
Польщі в міжвоєнний період?
1) УНДО категорично
заперечувало будь – яку співпрацю з державною адміністрацією
2) польський уряд
гальмував розвиток народної освіти, перетворював українськомовні школи в
«утраквістичні» (двомовні). 3) КПЗУ виступала ініціатором консолідації всіх
націоналістичних сил. 4) підтримка основною частиною населення УНДО. 5) ОУН
прагнула демократичним шляхом домогтися незалежності та соборності України. 6)
легальність політичних партій, діяльність яких не суперечила польському
законодавству. 7) отримання українцями широких національно – культурних прав та
високих адміністративних посад в державних органах влади.
2.
За яких умов формувалась ОУН і які методи боротьби за
самостійність України застосовували члени цієї партії?
3.
Чим визначався вплив КПЗУ серед населення і які чинники
зменшували цей вплив?
4.
Якіми були основні засади інтегрального націоналізму Д.
Донцова?
Домашнє
завдання
Опрацювати відповідний
параграф підручника, §27 пункт 3
Комментарии
Отправить комментарий