ТЕМА: ГРОМАДСЬКО – ПОЛІТИЧНЕ ЖИТТЯ В УКРАЇНІ
Записати в конспект тему,
план уроку і підкреслене в даній темі
Основні дати:
1928 р. – «Шахтинська справа»
Березень – квітень 1930 р. – політичний процес над «Спілкою визволення
України»
13 травня 1933 р. – самогубство М. Скрипника;
21 січня 1934 р. – постанова ВУЦВК про перенесення столиці з Харкова до
Києва;
1 грудня 1934 р. – убивство С. Кірова, розгортання нової хвилі масових
репресій;
30 січня 1937 р. – прийняття нової Конституції УРСР
1. Зміни в соціальному складі та
масовій психології і свідомості населення
Соціально – економічні
перетворення, що мали місце в роки перших п’ятирічок, суттєво вплинули на
соціальний склад населення України. За період з 1926 р. по 1939 р. кількість
робітників збільшилася більш ніж утричі і становили третину населення
республіки.
Проте рівень життя переважної
більшості міського населення був досить низьким. 1930 р. населення поділили
на шість груп постачання. Згідно з цими групами норми видання продовольства,
починаючи від робітників і до утриманців, суттєво зменшувалися. У привілегійованому
становищі опинилися лише керівні працівники партійного і радянського апарату.
Ще гіршим було
становище у селі: зменшилась кількість жителів села, практично було знищено
економічно активних селян. Колгоспники більше, ніж
робітники та службовці, залежали від держави, працюючи у колгоспі практично
задарма, селяни виживали лише за рахунок свого присадибного господарства.
Внаслідок заборони приватного підприємництва практично зникли представники «вільних
професій».
Традиційна для ринкового
суспільства класова структура населення була деформована ліквідацією приватної
власності на засоби виробництва. Цілком зник клас селян – власників, а також
велика верства самодіяльного ремісничо – кустарного населення.
Питома вага жінок у складі
робітничого класу потроїлась і наприкінці 30-х років жінки становили майже
третину робітничого класу.
Лідери більшовицької партії,
розгортаючи будівництво соціалізму, декларували необхідність утвердження диктатури
пролетаріату, яку вони представляли знаряддям боротьби трудящих проти контрреволюційних
елементів. Жорсткий централізм та одноосібна влада вождя визначили основу
тоталітарного комуністичного режиму в СРСР.
Під впливом таких змін відбувалася
трансформація у свідомості суспільства радянських республік. Влада заохочувала добровільних інформаторів, які
писали доноси на своїх колег, сусідів, керівників. Дописувачів заохочували
матеріально й морально. Вони набували у власних очах статусу народних
контролерів, пильних і небайдужих громадян. Влада створювала в суспільстві
атмосферу страху, недовіри та підозри. Майже 90 % політичних в’язнів стали
жертвами доносів.
Культ особи — надмірне звеличення певної
особи аж до її обожнювання, перебільшення її ролі та заслуг в історії.
2. Формування партійно –
бюрократичної номенклатури
Боротьба за владу у 1923 – 1929
рр. закінчилася перемогою Й. Сталіна. Саме в цей час було сформовано
адміністративно – командний апарат. Члени політбюро на чолі з Й. Сталіним,
партійні керівники, державні службовці і співробітники ОДПУ – НКДБ становили
розгалужену і привілейовану групу суспільства – номенклатуру. Рядові
працівники органів влади становили прошарок службовців, до яких було віднесено
й інтелігенцію. Радянська інтелігенція формувалася за рахунок представників
робітників і селян і перед війною склала майже 2 млн осіб.
БОРОТЬБА Й.
СТАЛІНА З ОПОЗИЦІЄЮ
|
Роки |
Угруповання, що вели боротьбу
за владу |
|
|
1923 - 1924 |
Й. Сталін, Г.
Зинов’єв, Л. Каменєв |
Л. Троцький |
|
1925 |
Й. Сталін, М.
Бухарін О. Риков |
Г. Зинов’єв, Л.
Каменєв («нова опозиція») |
|
1927 |
Й. Сталін, М.
Бухарін О. Риков |
Г. Зинов’єв, Л.
Каменєв, Л. Троцький («об’єднана опозиція») |
|
1928 - 1929 |
Й. Сталін (К.
Ворошилов, Л. Каганович…) |
М. Бухарін,
М. Томський, О. Риков
(«правий ухил») |
Тоталітаризм – політичний
лад, за якого державна влада зосереджується в руках однієї політичної партії,
яка, знищуючи демократичні свободи громадян, підпорядковує собі все
суспільство, утримуючи його в стані страху і терору, силою нав’язуючи
суспільству свою ідеологію, спосіб життя і навіть характер мислення.
3. Політичні процеси 1920 – початку
1930-х рр..
Наприкінці 20-х років
комуністичний режим розпочав новий етап боротьби проти власного народу. Цьому
передувало ухвалення в 1927 р. нового Кримінального кодексу УСРР. З’явилася сумнозвісна 54 стаття Кримінального кодексу,
що передбачала визнання засудженого «ворогом трудящих». Уперше встановлювалася
відповідальність за недонесення про державний злочин. Кодекс установив нижню
межу віку кримінального покарання — 12 років.
Звинувачення з
1929 р. почали розглядати так звані «трійки» у складі першого секретаря райкому
партії, голови райвиконкому і начальника місцевого відділення ДПУ. Засуджених
партіями відправляли на примусові роботи до північних районів СРСР
Першим гучним політичним процесом
стала «Шахтинська справа», що розгорнулась у травні — липні 1928 р. в Москві.
Підсудними стали 53 інженерно-технічні працівники вугільної промисловості.
У березні–квітні 1930 р. в
Харкові було ініційовано масштабний процес над 45 діячами української науки та
культури, духовенства, керівниками промисловості, в тому числі академіки С.
Єфремов, М. Слабченко, а також В. Чехівський, Л. Старицька – Черняхівська та
інші. Українську еліту звинуватили в приналежності до контрреволюційної
організації — «Спілки визволення України (СВУ)»
4. Масові репресії та «великий
терор»
Великий терор — пік масових сталінських репресій в СРСР (1937–1938 рр.).
Сталін розумів, що коренізація
призвела до зростання самосвідомості українців, частина комуністів з симпатією
ставилися до українського народу, а це могло послабити вплив центру на цей
регіон. Тому масові репресії було започатковано саме в Україні, і першими, хто
зазнав переслідувань і репресій, були представники старшого покоління
української інтелігенції. Згодом під горнило репресій і переслідувань потрапили
практично всі верстви населення.
Й. Сталін нав’язав радянському
суспільству тезу про загострення класової боротьби в СРСР у ході будівництва
соціалістичного суспільства. Ця теза стала теоретичною підставою для розгортання
боротьби з будь – якими проявами інакомислення, обґрунтування масових репресій
у країні, нагнітання істерії страху, аби паралізувати волю народу до опору.
Преса, радіо, кінохроніка були переповнені сфабрикованими слідчими матеріалами
про «злочинні дії ворогів народу». Провадилися масові мітинги, організатори
яких вимагали від виступаючих засудження виявлених «ворогів народу», схвалення
смертних вироків тощо.
Репресії –
каральні заходи і покарання населення державними органами безпеки і внутрішніх
справ в тоталітарному суспільстві.
Наступна хвиля репресій
розпочалася після ХVІІ з’їзду ВКП(б) (січень 1934
р.), на якому 270 делегатів (старих комуністів) голосували проти кандидатури Й.
Сталіна на пост генсека, підтримавши С. Кірова.
Після
загадкового вбивства С. Кірова 1 грудня 1934 р. почалася наступна хвиля
боротьби з «ворогами народу». Пленум ЦК ВКП(б) 1937 р. започаткував так звану
«Велику чистку» 1937 – 1938 рр.. 2 липня 1937 р. з’явився таємний
оперативний наказ №00447 по НКВС СРСР з
визначенням розкладки «ворогів народу». Вимагалося у найближчі чотири місяці
(до 20-ї річниці Жовтневої революції 1917 р.) репресувати понад 269 тис
«ворогів народу», з них 76 тис. – за першою категорією (розстріл). Щодо
ув’язнених застосовувалися тортури, і люди дуже часто обмовляли себе, близьких,
знайомих.
Із 62 членів ЦК КП(б)У в 1937 р. 56 були
звинувачені у ворожій діяльності, з 11 членів політбюро – репресовано 10, з 5
кандидатів у члени політбюро – 4, всі 9 членів оргбюро ЦК КП(б)У загинули.
Із кінця 1938 р. хвиля масових
репресій починає спадати. 1939 р. відбувся ХVІІІ з’їзд ВКП(б), який засвідчив, що старі партійні кадри практично
знищені, а ставати в опозицію до Сталіна вже більше ніхто не наважувався.
СУДОВІ СПРАВИ
ТА ПРОЦЕСИ 1930-Х РОКІВ
|
Рік |
Масові процеси |
|
1928 |
«Шахтинська
справа» над 53-ма спеціалістами вугільної промисловості Донбасу, які нібито
займалися шкідницькою діяльністю |
|
1928 - 1930 |
Справа над 45
членами т. з. «Спілки визволення України», яких звинувачували у підготовці
збройного повстання (серед звинувачених С. Єфремов, В. Чеховський, М.
Слабченко, А. Ніковський та ін.) |
|
1931 |
Процес
«Українського національного центру» над колишніми діячами Центральної Ради
(М. Грушевський, В. Голубович та ін..) |
|
1933 |
Справа «Блоку
українських націоналістичних партій» |
|
1933 |
Справа
«Польської військової організації» |
|
1933 - 1934 |
Справа
«Української військової організації» (УВО) |
|
1934 |
Арешт і
знищення українських кобзарів і лірників |
|
1937 |
«Процес
військових» (командувача КВО Й. Якір, командувач ХВО І. Дубовий, а також І.
Уборевич, Д. Шмідт, І. Федько та ін..) |
|
1938 |
Справа
«антирадянського право троцькістського блоку» |
5.
Сталінська Конституція
5 грудня 1936 р. VІІІ з’їзд рад затвердив нову Конституцію
СРСР. В ній проголошувалась побудова соціалізму в СРСР. Було підтверджено
формальне право виходу республік із складу СРСР, а їх кількість збільшилась з 4
до 11. Конституція оголошувала Верховну Раду найвищим
органом державної влади, хоча, насправді центральне місце в політичній системі
радянського суспільства посідала Комуністична партія.
30 січня 1937
р. була прийнята Конституція УРСР.
У 1939 р. влада
ліквідувала національні райони та національні сільські ради.
Дайте відповіді на питання
1. Схарактеризуйте основні зміни в соціальному і національному складі
населення України.
2. Що означає паспортизація населення?
3. Поясніть, чому різке підвищення економічного рівня не привело до
відповідного зросту життєвого рівня населення?
4. Чому Й. Сталін розгорнув в 1937 – 1938 рр. масові репресії проти
відповідальних партійних, радянських і господарських працівників?
5. Коли було прийнято Конституцію СРСР?
6. Чи можна стверджувати, що конституційні декларації 1936 р. не
відповідали реальному стану справ? Поясніть свою думку.
7. Якими були причини масових репресій в УСРР?
8. З якою метою здійснювали політичні процеси у 20–30-х роках в УСРР?
9. Які чинники сприяли розгортанню Великого терору в 30-ті роки?
10. Про що свідчать місця масових поховань жертв тоталітаризму?
11. За якими принципами було розроблено Конституцію УРСР 1937 р.?
Індустріалізація і колективізація с/г призвели до кардинальних змін у
соціальному складі населення України: чисельність робітників потроїлася,
сформувалася соціалістична інтелігенція.
За умов панування однопартійної системи відбувається уніфікація та
стандартизація суспільно – політичного життя. Боротьба Сталіна за необмежену
диктаторську владу зумовила небачені масштаби репресій та ідеологічний тиск на
людей. Так протягом 1930-х рр.. в СРСР була створена радянська модель
тоталітарної системи.
Учитель оцінює навчальні досягнення учнів на уроці.
Домашнє завдання
1.
Опрацювати §24 підручника, надати відповіді на запитання і завдання параграфа.
Комментарии
Отправить комментарий