Тема уроку «Україна в 1943 році. Початок визволення України»


Записати в конспект тему, план уроку і підкреслене в даній темі

 

 Актуалізація опорних знань

1. Коли відбувся напад Німеччини на СРСР?

2. Яке місце посідала Україна в планах окупантів?

3. Поясніть термін «блискавична війна».

4. Які території України першими зазнали на собі гніт німецького окупаційного режиму?

5. Чи здійснювалася евакуація підприємств з України? Яких саме?

 

1.     Початок вигнання німецьких військ з Лівобережної України

Сталінградська битва, яка тривала з 17 липня 1942 р. до 2 лютого 1943 р., стала початком корінного перелому в Другій світовій війні та початком визволення території України.

У ході загального контрнаступу війська 1-ї гвардійської армії під командуванням генерала В. Кузнєцова 18 грудня 1942 р. вибили окупантів із села Півнівка Міловського району на Луганщині.

Битва на Курській дузі (5 липня — 23 серпня 1943 р.) закріпила корінний перелом в ході Другої світової війни. Перемога в цій битві відкрила для Червоної армії можливість широкомасштабного наступу на всьому південному напрямку радянсько-германського фронту

23 серпня 1943 р. було звільнено Харків (загинули й були поранені 255 тис. радянських солдат. У ході Донбаської наступальної операції (13 серпня — 22 вересня 1943 р.) були звільнені найважливіші промислові центри Донбасу, a 8 вересня — м. Сталіно (зараз м. Донецьк). 21 вересня авангардні частини Центрального і Воронезького фронтів вийшли до Дніпра. Були звільнені обласні центри: Суми — 2 вересня, Чернігів — 21 вересня, Полтава —23 вересня.

16 жовтня 1943 р. прийнято рішення про утворення чотирьох Українських фронтів:

• Перший Український (командуючий М. Ватутін) — із Воронезького фронту;

• Другий Український (І. Конєв) — зі Степового фронту;

• Третій Український (Р. Малиновський) — із Південно-Західного фронту;

• Четвертий Український (Ф. Толбухін) — із Південного фронту.

У складі армій діяли «польові військкомати». Щоб поповнити армійські частини, у 1943 р. на звільнених територіях було мобілізовано 250 тис. 16–17 річних підлітків (С. Рубльов). Чорносвитники — умовна назва піхотних підрозділів Червоної армії, які формували із цивільного населення окупованих територій після вигнання з них німецьких військ та їх союзників.

Їх часто кидали в бій одразу після мобілізації. Не прийнявши присягу, вони не вважались солдатами і їх не враховували статистично. О. Довженко писав у своєму «Щоденнику» 16 грудня 1943 р.: «Розповідають, що на Україні починають уже готуватися до мобілізації шістнадцятилітніх, що в бій гонять погано навчених, що на них дивляться як на штрафників…». А. Дімаров згадував: «Не забуду, поки й житиму, одну атаку взимку сорок третього… Німець засів за цегляними мурами металургійного комбінату, понад водосховищем, і полковник та його комісар не придумали нічого кращого, як кинути в атаку кілька сотень новобранців, яких не встигли ще й обмундирувати та як слід озброїти. Вони висипали на лід водосховища величезним натовпом, і німці, підпустивши їх майже впритул, викосили до ноги.

Уся крига стала криваво-чорною від трупів».

 

2.     Битва за Дніпро

А. Гітлер сподівався, що Дніпро, з високим правим берегом, стане нездоланним рубежем оборони, яку він назвав «Східним валом». 21 вересня 1943 р. почалося форсування Дніпра.

Співвідношення сил

 

Червона (Радянська армія)

Німеччина та її союзники

Жива сила

3 000 000

1 200 000

Артилерія

51 200

12 600

Танки

3000

2100

Літаки

2800

2000

 

Наприкінці вересня 1943 р. війська Центрального й  Воронезького фронтів форсували Дніпро й захопили плацдарми на правому березі на північ та південь від Києва. Cпочатку радянське керівництво вирішило наступати на Київ з плацдарму в районі с. Великий Букрин на південь від столиці. На Букринському плацдармі Червона Армія втратила 240 000 солдат. Після невдач було вирішено перенести основний удар на північ від Києва в район плацдарму поблизу с. Лютіж. Це означало, що понад 200 тис. бійців разом з технікою треба переправити з Букринського плацдарму назад через Дніпро, таємно передислокувати лівим берегом на північ за Київ, аби там знову перекинути їх на правий берег у район Лютіжа.  6 листопада 1943 р. частини 1-го Українського фронту визволили  Київ.

Під час Київської операції загинуло до 800 тисяч солдатів. Загалом у битві за Дніпро загинуло 1 500 000 солдатів, 250 000 чорносвитників були потоплені в Дніпрі.

Щоб втрати були меншими – можна було форсувати Дніпро в Білорусі, де річка значно вужча, а в нижній і середній течії Дніпра – чекати зими. Сталін боявся втратити України, тому, що союзники (США, Велика Британії) могли визволити Україну з Півдня (Балкан).

Дайте відповіді на питання

1.     Спираючись на карту № 9 (див. Альбом карт), розкажіть про битву за Дніпро.

2.      Чому радянські війська зазнали неймовірних втрат у боях за Київ?

3.      Якою ціною було взято Київ? Чи можна виправдати значні людські жертви під час цієї операції?

4.      Визначте, яке стратегічне значення для радянських військ мало визволення Києва.

5.     Чому ця битва стала завершенням корінного перелому в ході Другої світової війни?

6. Покажіть на карті, які території України були звільнені від фашистських загарбників на кінець 1943 р.

 

Домашнє завдання

Опрацювати §34  пункт 4. та §35 пункт 1.  підручника.

                                                                       підручник

Комментарии

Популярные сообщения из этого блога

21 кух Історія Україна Контрольна робота 27. 03.

4 кухар;пекар 04. 06. історія України тести

21 кух 30. 03.