Тема
«Італія і Франція»
Записати в конспект тему, план
уроку і підкреслене в даній темі
Основні дати:
1946 р. — проголошення Італії
республікою
1946 р. — проголошення у
Франції Четвертої Республіки
1958 р. — проголошення у
Франції П’ятої Республіки
травень 1968 р. — масові
протести у Франції, «червоний травень»
1994 р. — завершення історії
Першої Республіки в Італії
листопад 2018 р. — початок
руху «жовтих жилетів» у Франції
1. Яким був суспільно –
політичний устрій Італії в міжвоєнний період?
2. Які зовнішньополітичні
цілі переслідував фашистський уряд Італії?
3. Проти яких країн здійснив
агресію уряд Італії напередодні і під час Другої світової війни?
4. Чому зазнала поразки
спроба Франції організувати колективну безпеку за участі східноєвропейських
країн і СРСР?
5. Які політичні сили
складали основу руху Опору у Франції?
Мотивація
навчальної діяльності
Б. Муссоліні був страчений
партизанами. До кінця 1947 р. Італія перебувала під окупацією англо –
американськими військами та під політичним контролем союзників. Втрати Італії у
Другій світовій війні склали: 450 тис. населення, удвічі скоротилося промислове
виробництво, на дві третини сільське господарство. 2 млн. населення не мали
роботи.
Після війни у Франції
гостро постало питання: якими методами відбудовувати країну? Почалася жорстока
політична боротьба між лівими і правими партіями.
1.
Італія
1.1 Італія в перші роки після звільнення від
фашизму
Провідна роль у
політичному житті країни в перші післявоєнні роки належала Італійській комуністичній
партії (ІКП), Християнсько-демократичній партії (ХДП) та Італійській
соціалістичній партії (ІСП), які у роки війни очолювали Рух Опору. 8 червня
1946 р. Італія була офіційно проголошена республікою.
На становище в країні впливали
зовнішньополітичні чинники. З одного боку, СРСР мав вплив на комуністів та інші
ліві рухи. З іншого — президент США Г. Трумен заявив, що Італія одержить
необхідну фінансову допомогу лише за умови, що в її уряді не буде комуністів. У
травні 1947 р. членів ІКП вивели зі складу уряду, а в Соціалістичній партії
відбувся розкол.
1.2 Італійське «економічне диво»
Уряд стимулював процес централізації
капіталу.
У країні провели аграрну реформу.
Селяни отримали 1,5 млн га землі.
Удосконалювались
соціальні програми. У країні активізувалося будівництво дешевих квартир для
робітників, створювалися соціальні установи, налагоджувалася система охорони
здоров’я.
У результаті
«економічного дива» Італія ввійшла до сімки найбільших індустріально розвинених
країн світу.
1.3 Соціально – політичний розвиток Італії в
1960 – 1980-ті роки
На початку
1960-х років усе ще гострою залишалася проблема Півдня, що полягала в
економічній відсталості шести областей південної частини Апеннінського
півострова й островів Сицилія і Сардинія, де жила 1/3 населення Італії.
1.4 Загроза тероризму та мафії
Наприкінці
1960-х років ліві угруповання створили терористичну організацію «Червоні
бригади», представники якої вбивали політичних діячів, офіцерів поліції,
суддів, журналістів, професорів — усіх, хто мав владу або вплив. Чисельність
«Червоних бригад» сягала 25 тис. осіб.
Одночасно
діяли неофашистські терористичні угруповання.
Іншим
чинником дестабілізаціїї в країні була мафія.
У
березні 1978 р. група терористів викрала експрем’єр-міністра Італії, голову ХДП
Альдо Моро. На початку 1980-х років Італію приголомшили вибух на залізничному
вокзалі в м. Болоньї, у результаті якого загинули 84 особи, і замах
на главу католицької церкви
Іоанна Павла II.
1.5 Італія наприкінці ХХ – на початку ХХІ
ст..
На
парламентських виборах у 2001 р. перемогу здобув консервативний блок «Дім
Свободи», де провідна роль належала партії «Уперед, Італіє!» на чолі з її засновником
і лідером С. Берлусконі.
1.6 Українсько – італійські відносини
2. Франція
2.1 Четверта Республіка (1946 – 1958 рр.)
До уряду ввійшли
соціалісти, комуністи і представники НРП (Народно-Республіканської партії). На
референдумі утвердили конституцію Четвертої Республіки, що набула чинності з 24
грудня 1946 р. та вважалася однією з найдемократичніших у післявоєнній Європі.
У 1954 р. в
Алжирі розпочалася національно-визвольна війна алжирського народу.
У травні
1958 р. в Алжирі спалахнула змова реакційного французького офіцерства, яке
вимагало встановлення сильної влади у Франції. Налякані
перспективою нового піднесення демократичного руху, у червні 1958 р.
Національні збори передали владу генералу де Ґоллю як прем’єр-міністру з
надзвичайними повноваженнями.
2.2 Становлення П’ятої Республіки
21
грудня 1958 р. президентом Франції було обрано Шарля де Ґолля.
У 1960
р. глава держави ініціював надання незалежності 14 африканським колоніям
Франції. У 1962 р. Франція надала незалежність Алжиру. Французька колоніальна
імперія припинила своє існування.
У 1966
р. президент заявив про вихід Франції з військової організації НАТО за умови
збереження участі в політичних структурах Північноатлантичного блоку. У Франції
було створено атомну бомбу, розпочалося виробництво атомних підводних човнів і
балістичних ракет.
2.3 «Червоний травень» у Франції
Травень
1968 р. ввійшов в історію Франції, та й усієї Західної Європи як місяць
протестів молоді. Найактивнішими вони виявилися у Франції, а оскільки відбувалися
під комуністичними й анархістськими гаслами, то прийнято говорити про «червоний
травень».
Підставою
заворушень був протест студентів університету Париж X — Нантер проти
патріархальної заборони доступу студентів чоловічої статі до жіночих
гуртожитків. 2 травня 1968 р. студенти оголосили про
припинення занять «на невизначений термін». 3 травня розпочалися сутички
студентів з поліцією. Близько 600 студентів заарештували, кілька сотень —
поранили. 7 травня у Франції розпочався загальний студентський страйк. Студентів підтримали найбільші
профспілки Франції, а пізніше також партії комуністів, соціалістів і лівих
радикалів.
1968 рік – це
феномен загальносвітовий. Революційні виступи молоді відбулися у понад 50
країнах. У США і Західній Німеччині демонстрації проти війни у В’єтнамі. У Чикаго
був оголошений надзвичайний стан, до міста було введено Національну гвардію та
військові підрозділи. У сутичках із «силами правопорядку» в Мехіко загинуло 50
студентів. Станом на 24 травня лише у Франції страйкувало 10 млн. осіб, а
працівники низки великих підприємств захопили виробничі приміщення і встановили
там владу робочих комітетів.
Цей сплеск
страйкової боротьби відбувався на тлі економічної стабільності й навіть
зростання. Французький робітник бажав вільної праці й самоуправління, а не
зайвої пайки з хазяйського столу.
1968 р. став
рубіконом для Західної цивілізації: у США було ліквідовано расові обмеження,
скасовано загальний військовий обов’язок, через деякий час припинилася війна у
В’єтнамі. У Європі домоглися своїх прав культурні та мовні меншини, було
реформовано середню та вищу освіту.
2.4 Франція у 1969 – 1990-ті роки
На виборах у червні 1969 р.
президентом Франції обрали Жоржа Помпіду.
Після президентських виборів у
травні 1974 р. Францію очолив Валері Жискар д’Естен — лідер центристів.
У 1981 р. новим президентом
Франції обрали соціаліста Франсуа Міттерана.
2.5 Франція на початку ХХі ст.. Рух «жовтів
жилетів»
На президентських виборах 2002 р.
несподівано багато голосів отримала лідерка ультраправої партії «Народний
фронт» Жан-Марі Ле Пен, погляди якої просякнуті шовінізмом і расизмом.
Складними
лишаються в країні релігійні проблеми. Франція завжди залучала до себе
іммігрантів, і насамперед вихідців з колишніх французьких колоній. Однак
зростання імміграції супроводжується посиленням проявів расизму, ксенофобії й
антисемітизму. Непоодинокими є випадки заворушень у міських кварталах, де
живуть вихідці з Північної Африки.
У 2007
р. президентом Франції став голліст Ніколя Саркозі (2007– 2012 рр.). Наступним президентом Франції став соціаліст Франсуа
Олланд (2012–2017 рр.).
У 2017
р. у другому турі президентських виборів у Франції переміг колишній соціаліст, лідер
руху «Вперед!» Еммануель Макрон.
У Франції 17
листопада 2018 р. розпочалися масові протести щодо підвищення цін на паливо, а
також проти загального падіння рівня життя.
Дайте відповіді на питання
1. Які були передумови
італійського «економічного дива»?
2. Розкрийте проблему боротьби
з радикальними угрупованнями та мафією в Італії у 1960-х роках.
3. Схарактеризуйте особливості
соціально-економічного розвитку Франції часів Четвертої Республіки (1946–1958
рр.).
4. Визначте особливості розвитку
Італії в 1960–1980-ті роки.
5. Схарактеризуйте основні
тенденції й особливості політичного і соціально-економічного життя Франції в 1970–1990-ті
роки.
6. Назвіть політичного лідера
Італії, який є бізнесменом та обіймав посади прем’єр-міністра в 1994–1995,
2001–2006, 2008–2011 рр.
7. Схарактеризуйте
внутрішньополітичне життя Франції на початку XXI ст.
8. Поясніть поняття «мафія».
9. Покажіть на карті колонії
Франції, що здобули незалежність у 1960-х роках.
Домашнє завдання
Підручник
«Всесвітня
Історія» 11 клас
І. Я. Щупак §7
питання 1 - 9
Виконані
завдання відправити на вайбер телефон 380 502654581 або на електронну
пошту kerbutvadim2012@gmail.com
Комментарии
Отправить комментарий