Тема «Період «розрядки» в міжнародній політиці»
Записати в конспект тему, план уроку і підкреслене в даній темі
Основні дати: 1975 р. — Гельсінська конференція, прийняття Заключного акта
Наради з безпеки і співробітництва в Європі
1985–1991 рр. — американсько-радянські угоди про обмеження гонки озброєнь
Після приходу до влади в СРСР М. Горбачова розпочалася ера «нового мислення» у міжнародних відносинах. Основні елементи «нового мислення» - пріоритет загальнолюдських цінностей перед класовими, залучення СРСР до Гельсінського процесу захисту прав людини, обмеження виробництва і випробування ядерної зброї, схвалення ідеї спільного європейського дому.
Передумови «розрядки»
Розрядка — історичний період зменшення міжнародної напруженості, ослаблення військового й політичного протистояння та нормалізація відносин між західним блоком держав, НАТО на чолі з США та комуністичним блоком, ОВД на чолі з СРСР.
Період розрядки охоплює період з кінця 1960-х до кінця 1970-х років, його кульмінацією стала Міжнародна Гельсінська конференція у 1975 р. Розрядка фактично перервалася у 1979/1980 рр., коли СРСР здійснив агресію проти Афганістану.
Основні передумови розрядки були такі:
досягнення військово-стратегічного паритету (рівноваги) між СРСР і США — усвідомлення громадськістю і керівниками провідних держав катастрофічності будь-якого ядерного конфлікту;
негативний вплив гонки озброєнь на економіку СРСР та інших країн світу, посилення антивоєнного руху в США та інших державах, великі людські втрати й моральна криза під час війни у В’єтнамі;
поглиблення взаємозалежності і взаємозв’язку країн світу, неможливість наодинці розв’язати екологічні, енергетичні та інші глобальні проблеми.
1 червня 1968 р. Генеральна Асамблея ООН схвалила Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ).
У 1970 р. укладено договір між ФРН та СРСР про визнання повоєнних кордонів і подібні договори з Польщею та Чехословаччиною. Пом’якшенню політичного клімату в Європі сприяло також встановлення міждержавних відносин ФРН з НДР. У вересні 1971 р. вдалося підписати чотиристоронню угоду щодо Західного Берліна.
Істотному поліпшенню міжнародної обстановки сприяли радянсько-американські домовленості з обмеження гонки озброєнь:
Договір щодо протиракетної оборони (ПРО) і Договір щодо обмеження стратегічних наступальних озброєнь (ОСВ), 1972 р.;
Конвенція про заборону бактеріологічної зброї та її знищення (1972 р.);
Договір про обмеження підземних випробувань ядерної зброї (1974 р.) та ін.
Гельсінська міжнародна конференція та її значення
1 серпня 1975 р. у фінській столиці зібралися представники 33 країн Європи (Албанія не брала участі в нараді), а також США і Канади. Цього ж дня був підписаний Заключний акт Наради з безпеки і співробітництва в Європі (Гельсінський акт). У цьому документі зафіксовано десять основоположних принципів міждержавних відносин.
1. Суверенна рівність, повага прав, притаманних суверенітету.
2. Незастосування сили або погрози силою.
3. Непорушність кордонів.
4. Територіальна цілісність держав.
5. Мирне врегулювання суперечок.
6. Невтручання у внутрішні справи (держави також відмовилися від надання прямої чи непрямої допомоги терористичній, підривній чи іншій діяльності, спрямованій на насильницьке повалення режиму іншої держави-учасниці).
7. Повага прав людини й основних свобод, включаючи свободу думки, совісті, релігії та переконань.
8. Рівноправ’я та право народів розпоряджатися своєю долею.
9. Співробітництво між державами.
10. Сумлінне виконання зобов’язань за міжнародним правом.
Унаслідок підписання керівництвом Радянського Союзу Заключного акта, 12 травня 1976 р. у Москві було створено дисидентську організацію — Групу сприяння виконанню Гельсінських угод у СРСР.
Через півроку, 9 листопада 1976 р. письменник М. Руденко на пресконференції, що відбулася на квартирі О. Гінзбурґа в Москві, зробив заяву про створення Української гельсінської групи.
Здійснювати контроль за дотриманням положень Гельсінського акта була покликана Нарада з безпеки та співробітництва у Європі (НБСЄ). З 1995 р. назва була змінена на Організацію з безпеки та співробітництва у Європі (ОБСЄ), що використовується сьогодні.
«Нове політичне мислення»
Ускладнення міжнародних відносин у другій половині 1970-х – на початку 1980-х рр..
У другій половині 1970-х років намітилося різке загострення міжнародних відносин. Усупереч політиці розрядки СРСР і Куба розгорнули експансію на Африканському континенті, підтримуючи ліві сили в Анголі, Мозамбіку, Ефіопії, Сомалі, Південному Ємені. Введення радянських військ до Афганістану означало остаточний зрив політики розрядки.
23 березня 1983 р. президент США Р. Рейган зробив заяву про розроблення в США програми Стратегічної оборонної ініціативи (СОІ), більш відомою за назвою «зоряних війн». Президент США оголосив СРСР «імперією зла» та закликав до «хрестового походу» проти комунізму.
Трагічним виявом військово-політичної напруженості стало знищення 1 вересня 1983 р. радянськими засобами протиповітряної оборони над о. Сахалін південнокорейського літака, у результаті чого загинули 296 пасажирів.
Перехід від конфронтації до ідеї співробітництва в міжнародних відносинах. «Нове політичне мислення»
Нове політичне мислення, запропоноване М. Горбачовим та його однодумцями, — система ідей і підходів у розв’язанні міжнародних проблем на основі загальнолюдських цінностей, політики взаємних компромісів та об’єднання зусиль у розв’язанні глобальних проблем людства та його виживання.
Основні принципи «нового політичного мислення»:
пріоритет загальнолюдських цінностей, визнання загальнолюдських норм моралі як основи політики;
усвідомлення всеосяжного характеру проблем міжнародної безпеки;
розуміння мирного співіснування країн з різним соціально-політичним устроєм не як форми класової боротьби, а як політики взаємних компромісів;
усвідомлення необхідності спільних зусиль для розв’язання глобальних проблем людства та його виживання в «ядерно-космічну добу».
19–21 листопада 1985 р. у м. Женеві (Швейцарія) відбулася перша за роки радянської «перебудови» радянсько-американська зустріч на вищому рівні між президентом США Р. Рейганом і радянським лідером М. Горбачовим. За результатами переговорів було досягнуто принципової згоди про значне скорочення стратегічних наступальних озброєнь.
У 1987 р. у Вашингтоні М. Горбачов і Р. Рейган підписали Договір про ліквідацію ракет середньої та малої дальності. Він став першою угодою, що передбачала значне скорочення ядерних арсеналів за суворого взаємного контролю.
Завершення епохи «холодної війни»
Під час зустрічі М. Горбачова з Дж. Бушем на Мальті в грудні 1989 р. було заявлено, що СРСР і США перестали розглядати один одного як потенційних супротивників. Ця заява означала закінчення епохи «холодної війни».
1 липня 1991 р. учасники Організації Варшавського договору підписали протокол про припинення діяльності цієї організації.
30–31 липня 1991 р. М. Горбачов і Дж. Буш підписали в Москві Договір про обмеження і скорочення стратегічних наступальних озброєнь (СНО-1), відповідно до якого передбачалося взаємне (на 30– 40 %) зменшення ядерних арсеналів.
Розпад біполярної системи
Після розпаду в 1991 р. Радянського Союзу єдиною на той час наддержавою у світі залишилися Сполучені Штати. Проте на зламі ХХ–ХХІ ст. поряд із США дедалі більшу роль у світовій економіці та політиці почали відігравати Європейський Союз, а також Японія, Китай та деякі інші країни.
Війни, конфлікти наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст.
Війна між Іраком та Іраном (1980 – 1988 рр.)
Причинами іракського вторгнення були: невдоволення впливом режиму Хомейні на іракських шиїтів; підтримка Іраном боротьби іракських курдів проти багдадського режиму; багаторічні територіальні суперечки та ін.
Війна в Перській затоці 1991 р.
На початку серпня 1990 р. іракські війська вторглися на територію Кувейту. Приводом для цього послужили територіальні домагання іракського режиму на чолі з диктатором С. Хусейном до сусідньої держави, що має найбагатші родовища нафти.
У ніч проти 17 січня війська багатонаціональних сил, що складалися з контингенту здебільшого США, Великої Британії, Франції, ряду арабських держав, на підставі винесеного РБ ООН рішення про використання «всіх необхідних засобів для відновлення миру і безпеки в цьому регіоні», розпочали воєнні дії проти Іраку. Операція дістала назву «Буря в пустелі».
Небезпека виникнення нової війни між Індією і Пакистаном
Нова ескалація конфлікту на індо-пакистанському кордоні розпочалася у 1999 р., коли пакистанські найманці та регулярні війська вторглися в індійський штат Джамму і Кашмір, унаслідок чого в прикордонних районах розгорнулися бойові дії між індійцями і пакистанцями. 13 грудня 2001 р. терористи влаштували криваву бійню в індійському парламенті, унаслідок якої загинули 13 осіб, зокрема
п’ять нападників.
Війни між Ефіопією і Еритреєю
На референдумі, що відбувся в Еритреї у квітні 1998 р., 99,8 % його учасників проголосували за створення незалежної держави. Суверенітет Еритреї визнала Ефіопія, однак кордон між двома країнами не був чітко визначений.
У травні 1998 р. еритрейські війська вторглися у спірні райони і завоювали їх. Незважаючи на зусилля ООН і Організації африканської єдності, у 2000 р. бойові дії відновилися. Війська Ефіопії розгромили супротивника і наблизилися до столиці Еритреї. Лише під тиском провідних держав у червні 2000 р. Ефіопія і Еритрея уклали угоду про припинення воєнних дій. У війні загинули і були поранені понад 370 тис. еритрейців і близько 350 тис. жителів Ефіопії.
Війна в Іраку в 2003 р.
За звітами інспекторів ООН, Ірак не виконував вимоги ООН щодо знищення хімічної та біологічної зброї. Після закінчення терміну ультиматуму, пред’явленого С. Хусейну президентом Бушем, 20 березня 2003 р. збройні сили США та їхні союзники розпочали бойові дії.
Дайте відповіді на питання
1. Назвіть основні передумови завершення «холодної війни» та розрядки міжнародної напруги.
2. Схарактеризуйте особливості Договору про нерозповсюдження ядерної зброї.
3. Схарактеризуйте зміни, що відбулися у зовнішній політиці СРСР, США, ФРН та інших держав у 1970-х роках.
4. Розкрийте основний зміст Заключного акта Наради з безпеки і співробітництва в Європі у 1975 р. (Гельсінський акт).
5. У чому полягає історичне значення Заключного акта Наради з безпеки і співробітництва в Європі у 1975 р. для Європи і для України?
6. Чим було зумовлено ускладнення міжнародних відносин у другій половині 1970-х — на початку 1980-х років?
7. Схарактеризуйте основні принципи «нового політичного мислення» у міжнародних відносинах.
8. Які наслідки та значення мало завершення «холодної війни» для країн світу, і зокрема для СРСР?
9. Що Ви знаєте про міжнародні конфлікти наприкінці ХХ — на початку ХХІ ст.?
10. Поясніть значення понять: розрядка, нове політичне мислення, багатополярний світ.
Покажіть на карті країни та регіони, де відбувалися міжнародні конфлікти наприкінці ХХ — на початку ХХІ ст.
Домашнє завдання
Підручник «Всесвітня Історія» 11 клас І. Я. Щупак §29 питання 1 – 11
Комментарии
Отправить комментарий