Тема «Оксамитові революції» в країнах Східної Європи»

 

Записати в конспект тему, план уроку і підкреслене в даній темі

  

Основні дати:

 кінець 1980-х — початок 1990-х рр. — демократичні, антитоталітарні революції в країнах Центрально-Східної Європи

листопад 1989 р. — «оксамитова революція» в Чехословаччині

січень 1990 р. — розпад Союзу комуністів Югославії

 

Поняття і терміни оксамитові революції, падіння Берлінської стіни

 

Актуалізація опорних знань

1.     Назвіть факти, що свідчать про наростання кризи комуністичних режимів у 50 – 70-ті роки в країнах Центральної і Східної Європи.

2.     У чому полягали відмінності економічного і політичного розвитку Угорщини порівняно з іншими країнами «соціалістичного табору»?

3.     У чому виявилося наслідування практики СРСР у «будівництві соціалізму» в Румунії?

4.     Визначте суть будівництва «самоврядного соціалізму» та його наслідки для Югославії.

5.      

 Мотивація навчальної діяльності

Тоталітарно – комуністичні режими стали гальмом на шляху прогресу, хоч і мали деякі позитивні ознаки – безкоштовну освіту та охорону здоров’я тощо. Після періоду «застою» країни соціалізму увійшли до смуги системної кризи. У країнах зростало масове незадоволення наявними порядками.

  Із 1989 – 1991 рр. тривають демократичні революції в країнах Центральної і Східної Європи, що стануть найважливішою історичною подією другої половини ХХ ст.. Їхнім результатом стали не тільки кардинальні внутрішні зміни в країнах регіону, але й нова розстановка сил в Європі. Закінчилася конфронтація між Сходом і Заходом, закінчився етап «холодної війни».

Революції призвели до розладу тоталітарних режимів і поступового перетворення колишніх соціалістичних країн на держави з ринковою економікою і громадянським суспільством, демократичним суспільним ладом. Утворився ряд нових держав після розпаду Чехословаччини та Югославії.

 

 

1.     Передумови й особливості революцій

у країнах Центрально – Східної Європи

За своїм характером революції кінця 1980-х – початку 1990-х років у країнах Центрально-Східної Європи були народними, демократичними, антитоталітарними.  Їхніми спільними рисами були:

-          прагнення ліквідувати монопольну владу правлячих компартій і на основі широкої демократії повністю оновити життя суспільства;

-          масовий характер, широка участь у них інтелігенції, молоді, особливо студентської, робітників і службовців;

-          антисоціалістична спрямованість;

-          нездатність лідерів комуністичних режимів до проведення реформ, неспроможність протистояти революційним змінам.

 

2.     Трансформації посткомуністичних суспільств

наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст..

2.1  Польща

У липні 1989 р. парламент країни обрав главою держави В. Ярузельського. Уряд очолив головний редактор журналу «Солідарність» Т. Мазовецький. Уперше з 1948 р. керівником уряду був некомуніст.

У грудні 1989 р. з конституції були виключені статті про Польську об’єднану робітничу партію (ПОРП) як про керівну політичну силу і соціалістичний характер Польщі. У січні 1990 р. ПОРП припинила своє існування.

Нова економічна політика під керівництвом міністра фінансів, віцепрем’єра Л. Бальцеровича, дістала назву «шокової терапії». Вона означала боротьбу з інфляцією, жорсткість кредитної та податкової політики, урегулювання зовнішньої заборгованості; на наступному етапі реформ — звільнення ціноутворення від централізованого контролю, зняття обмежень у сфері торгівлі тощо. Реформи оздоровили економіку і надали їй імпульсу до розвитку, хоч і відбулося це завдяки зниженню рівня життя більшості населення.

10 квітня 2010 р. в авіакатастрофі під Смоленськом загинув президент Л. Качинський і велика частина польської політичної та військової еліти — загалом 96 осіб. Президент мав виголосити промову на польському військовому цвинтарі у с. Катині (Смоленська область, Росія) під час жалобних заходів, приурочених до 70-ї річниці катинської трагедії. Загибель відомих громадських діячів стала для Польщі шоком; цю подію назвали «Другою Катинською трагедією».

Польсько-українські відносини мають стратегічне значення для обох країн. Польща першою з держав світу визнала незалежність України та встановила з нею дипломатичні відносини, активно сприяє європейській інтеграції України. У 2012 р. в Україні та Польщі успішно відбувся чемпіонат Європи з футболу.

Чи вважаєте Ви можливим компроміс між поляками й українцями у ставленні до козацтва, ОУН, С. Бандери тощо?

2.2  Угорщина

У 1988 р. Я. Кадар пішов у відставку. В Угорщині почала формуватися багатопартійна система. У 1989 р. замість УСРП виникла Угорська соціалістична партія (УСП). Держава почала називатися Угорська Республіка.

У 1999 р. Угорщина стала членом НАТО, у 2004-му — членом Європейського Союзу. У травні 2019 р. Рада Європи заявила про порушення в Угорщині прав людини, невідповідний рівень захисту біженців та проблеми із незалежністю судової системи.

 Угорщина вимагає від Києва внести зміни до закону про освіту, яким визначено, що мовою освітнього процесу в навчальних закладах є державна — українська. Цей закон, на думку Будапешта, обмежує інтереси угорської національної меншини на Закарпатті. Зі свого боку, Україна протестує проти активізації (особливо після 2011 р.) надання громадянства Угорщини представникам угорської меншини на території України.

 

2.3  Болгарія

10 листопада 1989 р. керівництво Болгарської комуністичної партії (БКП) змусило Т. Живкова піти у відставку з усіх посад. Особливістю політичного життя Болгарії у наступні роки стала участь у ній болгарського царя Сімеона II, який прожив понад півстоліття за кордоном. У 2001 р. він створив політичний блок «Національний рух Сімеон II» і здобув перемогу на парламентських виборах, обійнявши у свої 64 роки посаду прем’єр-міністра.

На президентських виборах 2001 р. болгарські виборці віддали перевагу лідеру БСП Г. Пирванову. У Болгарії склалася унікальна ситуація: на чолі держави перебував соціаліст із колишніх комуністів, а уряд очолював цар-реформатор.

 

2.4  Румунія

Революція розпочалася з каральних дій урядових сил, які жорстоко придушили виступ громадян у м. Тімішоарі. 20 грудня 1989 р. заворушення перекинулися до м. Бухареста. У наступні дні відбувалися запеклі зіткнення демонстрантів з військами і силами державної безпеки («секурітате»).

 22 грудня Чаушеску і його дружину заарештували і вже через три дні розстріляли за вироком військового трибуналу.

Одним з лідерів антитоталітарної революції був І. Ілієску, у 1990 р. його обрали президентом Румунії.

У 2004 р. Румунія стала членом НАТО, у 2007 р. — членом ЄС.

 

2.5  Чехословаччина

Група діячів науки і культури 1 вересня 1977 р., спираючись на Заключний акт наради в Гельсінкі і посилаючись на Загальну декларацію прав людини, виступила з декларацією, у якій висувалися основні вимоги до демократизації суспільства. Документ дістав назву «Хартія-77», його підписали 242 особи, які брали активну участь у реформаторському русі 1960-х років. Навколо «Хартії-77» у країні формувалася організована опозиція.

Революція у Чехословаччині розпочалася з розгону владою студентської демонстрації в м. Празі 17 листопада 1989 р. Дії поліції зумовили страйк студентів, а з 21 листопада розгорнулися масові демонстрації в столиці. Під час

мітингів і демонстрацій не сталося жодного збройного зіткнення, навіть не було розбито жодного вікна. Тому події листопада 1989 р. дістали назву «ніжної», або «оксамитової революції».

Чехословаччина як єдина держава припинила існування 31 грудня 1992 р. У новий 1993 рік увійшли дві нові самостійні держави — Чехія і Словаччина.

Стан Чехії характеризується політичною стабільністю, розвиненою економікою, прагненням інтегруватися у світове співтовариство. Президентом республіки у 1993 р. обрано Вацлава Гавела.

 

2.6  Югославія

У Хорватії протистояння хорватів і сербів набуло характеру міжетнічної війни. У лютому 1991 р. сербські громади на території Хорватії утворили свою державу — Сербську Країну, що вирішила відокремитися від Хорватії та заявила про свою приналежність до Сербії. Між сербами і хорватами спалахнула війна. Навіть введення військ ООН не змогло зупинити бойові дії. У серпні 1995 р. хорватські війська перейшли в наступ проти загонів Сербської Країни.

У Боснії і Герцеговині національна нетерпимість і релігійний екстремізм призвели до громадянської війни між трьома громадами цієї колишньої югославської республіки — сербською, хорватською і мусульманською. Хорвати і мусульмани об’єдналися проти сербів.

У липні 1995 р. армія боснійських сербів генерала Р. Младича захопила місто Сребреницю і розстріляла там майже 8 тисяч чоловіків і підлітків від 10 до 65 років. Нідерландські миротворці здали свої позиції без жодного опору, а також видали 300 чоловіків і юнаків із мусульманських родин.

Поворотним моментом у цих подіях було розроблення протиборчими сторонами за підтримки Росії, США, ФРН, Франції та Великої Британії в американському м. Дейтоні (1995 р.) пакета мирних документів. Відповідно до мирної угоди Боснія і Герцеговина залишалася єдиною державою і складалася з хорватсько-мусульманської Федерації БіГ і Республіки Сербської. Для підтримки миру в БіГ було введено 50-тисячний контингент військ НАТО, миротворчі сили ООН, у т. ч. й український батальйон.

Косово. У 1997 р., коли влада Союзної Республіки Югославії (СРЮ) розпочала репресії щодо албанського населення краю, сталися перші збройні сутички між сербами й албанцями. У конфлікт втрутилися західні країни. 24 березня 1999 р. авіація НАТО без санкції Ради Безпеки ООН розпочала бомбардування території СРЮ, що тривали до 10 червня. У 2008 р. парламент проголосив незалежність Республіки Косово. Країна не стала членом ООН, проте її незалежність визнали більш як 100 країн світу, серед них США, Німеччина, Франція, Польща.

Сербія. Союзна Республіка Югославія (СРЮ) з’явилася у квітні 1992 р. внаслідок об’єднання Сербії і Чорногорії. На початку ХХІ ст. сербське політичне керівництво почало проводити курс на зближення з Євросоюзом і НАТО. У травні 2011 р. влада Сербії заарештувала та видала міжнародному Гаазькому трибуналу генерала Р. Младича, якого звинувачують у злочинах щодо мусульманського населення під час війни в Югославії. Цей крок спільно з реформами мав сприяти вступу Сербії до ЄС.

Чорногорія. З кінця 1990-х рр. новий чорногорський лідер М. Джуканович узяв курс на відокремлення Чорногорії від СРЮ. На основі домовленостей між двома країнами у 2003 р. Союзна Республіка Югославія припинила своє існування. Її замінив новий державний союз — Сербія та Чорногорія.

У 2006 р. за підсумками референдуму Чорногорія проголосила незалежність, яку визнали Сербія та більшість країн світу. Курс Чорногорії на приєднання до НАТО викликав незгоду з цим Росії. 16 жовтня 2016 р. в Чорногорії здійснено спробу державного перевороту. Уряд Чорногорії та західні спецслужби заявили, що мають докази причетності до цього політичного керівництва Росії.

5 червня 2017 р. Чорногорія офіційно стала 29-м членом НАТО.

Сьогодні Словенія має найвищий показник ВВП на душу населення серед країн регіону. Досягненню успіхів країни сприяють політична стабільність, демократизація суспільства, ефективні реформи, наявність висококваліфікованої робочої сили.

Північна Македонія, як і інші балканські держави, є багатонаціональною країною. У її західних районах близько 60 % населення країни становлять етнічні албанці.

У лютому 2001 р. косовські албанські бойовики перетнули кордон з Македонією. Одночасно бойові дії розпочали місцеві албанські збройні формування. У країні було впроваджено воєнний стан. апеклі бої із застосуванням авіації велися неподалік від м. Скоп’є.

Македонія офіційно змінила назву своєї держави 12 лютого 2019 р. відповідно до Преспанської угоди з Грецією, ратифікованої урядами обох країни. У відповідь на перейменування Греція розблокувала для Північної Македонії шлях до ЄС і НАТО.

 

Дайте відповіді на питання

1. Які були основні передумови революцій наприкінці 1980-х — на початку 1990-х років у країнах Центрально-Східної Європи?

2. Визначте характер і загальні риси революцій наприкінці 1980-х — початку 1990-х років у країнах Східної Європи.

3. Чому революція 1989 р. у Чехословаччині дістала назву «оксамитової»?

4. Визначте наслідки «оксамитової революції» в Чехословаччині.

5. Покажіть на карті колишні кордони СФРЮ.

6. Схарактеризуйте основні сучасні проблеми країн — колишніх республік Югославії.

7. Покажіть на карті сучасні кордони країн Центрально-Східної Європи.

8.  Визначте роль «Солідарності» в історії Польщі.

9.  Чому відбувся розпад Чехословаччини? Як відбувався цей процес?

10. Як Ви думаєте, чим зумовлена позиція України щодо невизнання Косово?

 Виконані завдання відправити на вайбер телефон 380 502654581 або на електронну пошту         kerbutvadim2012@gmail.com

Домашнє завдання

 Підручник «Всесвітня Історія» 11 клас І. Я. Щупак   §17

            виконайте тестові завдання

 підручник

 

 

 

Комментарии

Популярные сообщения из этого блога

4 кухар;пекар 04. 06. історія України тести

21 кух Історія Україна Контрольна робота 27. 03.

21 кух 30. 03.