Тема «Початок перебудови в СРСР»
Записати в конспект тему, план уроку і підкреслене в даній темі
1. Передумови
перебудови в СРСР
Перебудова – це політичні та економічні реформи,
спрямовані на оновлення життя в СРСР, які здійснювалися після приходу до влади
Михайла Горбачова (Генеральний секретар ЦК КПРС з 1985 по 1991 р.).
У середині 1980-х рр. у СРСР керівництво держави вже не
мало ефективних важелів для стримування кризових тенденцій в економічній сфері.
Через вичерпання екстенсивних ресурсів за відсутності внутрішніх резервів для
модернізації відбувалося призупинення економічного розвитку, падіння основних
економічних показників, втрата економічних позицій СРСР
на міжнародній арені, загострення соціально-економічних проблем.
Згідно з новим курсом, який проголосив М. Горбачов на
квітневому пленумі ЦК КПРС (1985), передбачалося здійснити комплекс реформ для прискорення
соціально-економічного розвитку країни, виведення економіки на новий технологічний
рівень і досягнення нового якісного стану суспільства.
У травні 1985 р. вийшов Указ Президії Верховної Ради СРСР
«Про посилення боротьби з пияцтвом і алкоголізмом, викоренення
самогоноваріння». У перші роки
скоротилося споживання алкоголю, знизився рівень злочинності, зросла продуктивність
праці. Однак ці процеси мали й зворотний бік: було завдано величезних бюджетних
збитків, підірвано виноробну промисловість (знищено тисячі гектарів виноградників)
набули розмаху спекуляція, дефіцит, розвиток тіньової економіки відбулося
поширення самогоноваріння, наркоманії, токсикоманії.
У квітні 1986 р. ЦК КПРС прийняв постанову про основні
напрями розв’язання житлової проблеми. Було офіційно задекларовано, що до 2000
р. кожна сім’я матиме
окрему квартиру або будинок.
2. Чорнобильська
катастрофа
26
квітня 1986 р. о 1-й год 24 хв на енергоблоці No 4 Чорнобильської АЕС, однієї з найпотужніших у світі атомних електростанцій, відбулося
два вибухи, що спричинили руйнування реактора на будівлі четвертого блока й
викид великої кількості радіоактивних речовин у повітря. Радіоактивні викиди
масово поширилися по території Білорусі, України, Росії, а також їх виявили на
території Швеції, Норвегії, Польщі, Австрії, Швейцарії, Німеччини, Фінляндії,
Великої Британії та інших держав.
Найзабрудненішою виявилася територія навколо енергоблока
та самої станції, так звана зона відчуження, з якої в 1986 р. евакуювали населення.
Для втаємничення масштабів трагедії владна верхівка
примушувала Міністерство охорони здоров’я УРСР фальшувати діагнози променевих уражень. В історіях хвороб пацієнтів з ознаками «променева
хвороба» вказували «вегетосудинна дистонія». 30 червня КДБ СРСР спеціальним
документом ввів у дію перелік інформації, яку людям не можна було знати. Йшлося
зокрема про справжні причини аварії, характер руйнувань та обсяги ушкоджень устаткування
і систем енергоблоку й АЕС, радіаційну обстановку, фактичний стан активної зони
реактора, ступінь враження людей … опромінення персоналу станції і населення.
Фальсифікація масштабів аварії, незнання, як поводитися,
створили передумови для масового переполоху в столиці України. На початку
травня кияни кинулися рятувати родини. На вокзалах, в аеропортах біля кас
утворилися величезні черги, переважно з жінок із дітьми. Найбільше паніка в
Києві почала проявлятися 4 – 5 травня.
На початку ХХІ ст. медичне обстеження постраждалих людей
показало, що серед них хворих близько 80% , зокрема серед ліквідаторів 85% , більше
82 тис. отримали інвалідність. Радіаційне забруднення призвело до збільшення
онкологічних захворювань: після аварії зафіксовано зростання кількості хворих,
особливо дітей дошкільного та шкільного віку.
З місць постійного проживання було евакуйовано та
переселено понад 162 тис. осіб. Часткове переселення призвело до руйнації
структури життєзабезпечення, обмеження ведення сільського господарства, втрати
робочих місць, підвищення рівня безробіття, загострення інших соціальних проблем.
Демографічні показники на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення,
погіршилися: народжуваність зменшувалася, а смертність зростала, працездатне
населення виїжджало із цих територій.
Українська діаспора негайно пов’язала події на Чорнобильській АЕС із колоніальним
безправним статусом України.
Чорнобильська катастрофа стала одним із каталізаторів
розпаду СРСР. Приховування
владою правди про факт катастрофи та її наслідки, брак інформації про заходи
безпеки і недостатня допомога потерпілим похитнули віру в цінності
комуністичної ідеї навіть у найбільш лояльних її прихильників.
Крім того, спроби Москви приховати правду про катастрофу
та її наслідки посилили опозиційний національно – демократичний рух в Україні.
Перші громадські організації формувалися саме навколо теми аварії на
Чорнобильській АЕС. Незабаром такі дві організації, як «Зелений світ» та Союз
«Чорнобиль» перетворилися в політичну силу.
3. Стан
економіки
У травні 1986 р. видана постанова ЦК КПРС про заходи щодо
посилення боротьби з нетрудовими прибутками. Нею було започатковано широку і
галасливу кампанію, у яку включилися правоохоронні органи, партійні
організації. Найчастіше переслідували тих, хто вирощував на присадибній ділянці
і продавав свіжу городину, власноруч виготовлені предмети господарського
вжитку, надавав різні послуги.
З ухваленням Закону СРСР «Про державне підприємство»
(1987) було розширено можливості виробників у різних сферах діяльності,
започатковано запровадження орендних та акціонерних форм господарювання. Суть цих реформ полягала в поєднанні централізованого
планування та певної господарської самостійності підприємств.
Починаючи з 1987 р. було впроваджено державне приймання
готової продукції. Держриймання виявило серйозні вади в якості виробів, що їх
випускала промисловість, однак, в умовах тотального дефіциту, радикально
впливати на її підвищення не змогло, бо стосувалося лише готової продукції.
Ще одним кроком до реформування економіки став офіційний
дозвіл на приватну діяльність. У листопаді 1986 р. було ухвалено Закон СРСР
«Про індивідуальну трудову діяльність», яким надавався дозвіл на індивідуальне
підприємництво у сфері виробництва товарів широкого вжитку та побутового обслуговування.
Наслідком стало стрімке формування підприємницького прошарку населення.
Ще більше цей процес
прискорився після ухвалення Закону СРСР «Про кооперацію в СРСР» (травень
1988 р.), що проголошував рівноправність державного та кооперативного секторів
економіки.
В 1989 р. було прийняте рішення щодо розвитку на селі
альтернативних форм господарювання – селянських (фермерських) господарств,
поширення різних форм оренди, утворення кооперативних колективів. Колгоспно –
радгоспне керівництво чинило опір впровадженню нових форм господарювання на
селі.
«Як показала практика проведення реформи, вона характеризувалася
непослідовністю. Треба було не «вдосконалювати», а ламати командну економіку.
Відірвана від ринку, вона не підлягала реформуванню. Економіка могла бути або
директивною, або ринковою, окремі прояви ринкових відносин
підривали план, і тільки».
В. Литвин, історик
Карбованець перестав виконувати свої функції. В 1989 –
1990 рр. надзвичайного поширення набувають натуральні, або, як їх стали
називати, бартерні обміни. Підприємства
бажали одержати за свою продукцію реальні цінності, а не радянські карбованці,
які інакше як «дерев’яними вже й не називали. За цих умов продукцію направляли насамперед туди,
звідки поступали матеріали чи сировина, а не туди, де вона була вкрай необхідна
для продовження чи завершення технологічного процесу. В економічному фундаменті
радянської імперії з’явилися численні тріщини.
Економічні можливості радянської системи були повністю
вичерпані.
4. Шахтарські
страйки
Улітку 1989 р. на арену політичної боротьби в СРСР вийшов
робітничий рух. В умовах гострої соціальної напруги особливо активно заявили
про себе шахтарі.
Першими в Україні застрайкували 15 липня 1989 р. гірники
шахти
« Ясинуватська-Глибока» в Макіївці. Упродовж короткого
часу шахтарський страйк охопив увесь Донбас. Його епіцентром став Донецьк. Страйкарі
вимагали поліпшення умов життя і праці, підвищення заробітної плати,
націоналізації майна КПРС, деполітизації правоохоронних органів, ліквідації
парткомів на підприємствах тощо. Зростання громадської активності
спостерігалося також серед залізничників, металургів, будівельників,
транспортників, працівників освіти, медицини.
У березні–квітні 1991 р. Україною прокотилася нова хвиля
багатотисячних шахтарських страйків через невиконання владою економічних вимог
страйкарів у минулі роки та подальше погіршення ситуації у вугільній галузі.
Наслідками цих подій стало:
поглиблення економічної кризи в країні: скорочувався
вуглевидобуток,
зупинялися енергоблоки, лихоманило металургійні заводи
становлення робітничих колективів повноправними
учасниками політичного процесу
перетворення страйків робітників на серйозні виклики для влади.
5. Поглиблення
соціальної кризи
Непродуманість економічних реформ пришвидшила крах
економічної системи й спричинила падіння рівня життя. Упродовж 1989 р. і наступних
років з прилавків магазинів один за одним зникали промисловы та продовольчі
товари. Дефіцит став повсякденним явищем.
Внаслідок перших господарських перетворень підприємства і
колгоспи дістали певну свободу у формуванні фонду заробітної плати, яка швидко
зростала. Однак результатом підвищення зарплати стало поступове знецінення
грошей, не забезпечених товаром. У містах виникли за макаронними виробами,
крупами, цукром, милом. Деякі товари можна було отримати лише за талонами.
Поряд із цим, активно зростало вивезення товарів за межі
республіки, процвітав «чорний ринок». Центр відреагував на ці процеси
надзвичайно своєрідно: 1 жовтня 1989 р. ЦК КПРС ухвалив рішення підвищити
платню працівникам партійного апарату на 50 – 100%.
Спостерігалося стрімке розшарування та поляризація
суспільства. Здебільшого погіршення відчули пенсіонери, колгоспники, робітники:
за межею бідності опинилися близько 30%
сімей колгоспників, 55% багатодітних
сімей. Поліпшення відчули кооператори, керівники підприємств, окремі
висококваліфіковані спеціалісти. Кризова ситуація на виробництві призвела до
простоїв чи зупинки величезної кількості промислових підприємств. У 1990 р.
ціни на речі першої потреби зросли у 8 разів, спостерігався тотальний дефіцит,
наростання соціальних конфліктів.
Інфляція
– це процес
знецінення паперових грошей, падіння їхньої купівельної
спроможності.
Дайте відповіді на питання
1.
Сформулюйте
власний висновок про ситуацію в Україні, що склалася після катастрофи на ЧАЕС. Що
означає «відсутність справжнього господаря на власній землі»?
2.
Чому
дорослі залучають дітей до висвітлення Чорнобильської трагедії через
Творчість? Яка, на вашу думку, мета
проваджуваних заходів?
3.
Чому,
на вашу думку, реформування економіки виявилося неефективним?
4.
Чому,
на вашу думку, реформатори не наважилися на такі кардинальні кроки, як відмова
від директивної економіки?
5.
Які
ще рушійні сили майбутнього розвалу СРСР ви можете назвати?
Домашнє завдання
Опрацювати
відповідний матеріал підручника § 23
Виконані
завдання відправити на вайбер телефон 380 502654581 або на електронну
пошту kerbutvadim2012@gmail.com
Комментарии
Отправить комментарий