Тема «КРИМСЬКОТАТАРСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ РУХ»
Записати в конспект тему, план уроку і підкреслене в даній темі
1.
Становлення
кримськотатарського національного руху
У другій половині
ХХ ст. розгортання кримськотатарського національного руху було відповіддю на
депортацію 1944 р.
Відразу
після депортації починає організовуватися рух за повернення до Криму. Перші
протестні кроки представників депортованого народу проявлялися в таких формах,
як масові втечі з місць поселення, порушення встановленого режиму. Проте такі
дії жорстко каралися. Перші організовані акції руху почалися у другій половині 1950-х
рр. як наслідок лібералізації радянського суспільства в період хрущовської
відлиги.
В історії
розвитку кримськотатарського руху умовно розрізняють три періоди. Перший період –
становлення руху 1956–1964). Основними формами протестної
діяльності були колективні листи колишніх партійних працівників Криму,
фронтовиків у ЦК партії. Дописувачі вимагали повернення кримських татар на
батьківщину, їхньої реабілітації та відновлення кримської автономії в статусі
1921 р. На
початку 196,-х рр. до кримськотатарського національного руху активно
долучається нове покоління. У грудні 1961 – січні 1962 р. у Ташкенті виник гурток
студентської та робітничої молоді, який з перших кроків своєї діяльності ставив
завдання поширення знань про історію та культуру свого народу.
Другий період – ̧період найвищого ̧піднесення руху - припадає на другу
половину 1960-х рр. Інформація про всі
протестні акції, мітинги, петиційні звернення, листи видавалася у спеціальних
збірниках – Інформаціях. За відсутності можливості читати непідцензурну пресу
«Інформації» були єдиним джерелом правди.
Основні напрями діяльності провідників кримськотатарського народу в цей
період:
-
підкреслене намагання діяти в межах закону
-
агітація за
повернення до Криму та відновлення Кримської АРСР
-
збір коштів для
роботи й допомоги засудженим та їхнім сім’ям
-
збір інформації про участь співвітчизників у Другій
світовій війні
-
проведення маївок, мітингів, демонстрацій, приурочених до
важливих
подій в історії кримських татар
-
співпраця з
правозахисним рухом у СРСР і правозахисниками з-за кордону
-
участь у
заснуванні Ініціативної групи із захисту прав людини (1969)
Одним з успіхів
політичних акцій кримських татар називають Указ Президії Верховної Ради СРСР
«Про громадян татарської національності, які проживали в Криму» (5 вересня 1967
р.).
Влада чинила опір
самовільному поверненню кримських татар на батьківщину. Контроль за поверненням
здійснювали в різний спосіб:
-
відмовляли в
реєстрації в Криму, Що унеможливлювало проживання та
працевлаштування (виселяли навіть з уже придбаного житла)
-
залучали до «оргнаборів» кримських татар, які не брали
активної участі
в національному русі
-
переслідували активістів.
Третій період – криза
руху кримськотатарського народу. З 1970 р. петиційна кампанія згортається
відбуваються масові арешти лідерів кримськотатарського руху спостерігається
фінансове виснаження (татари, що намагалися виїхати в Крим, певний час
отримували підтримку своїх співвітчизників з місць попереднього проживання).
У червні 1978 р. на знак протесту проти переслідувань
кримських татар у Криму вдався до самоспалення Муса Мамут, якому представники
силових структур області погрожували повторним притягненням до суду за
«порушення паспортного режиму».
У різні
роки активну роль у діяльності та підтримці кримськотатарського руху відігравали С.
Амет-Хан, А. Решидов, С. Сеїтвелієв, У. Абдураманов, Р.Джемілєв, Р. Мустафаєв,
М. Халілов, Б. Османов, М. Селімов, А. Джеппаров, А. Аблаєв, М. Джемілєв, Ю. Османов, А.
Сейтмуратова, С. Меметов, П. Григоренко,
А. Сахаров, А. Марченко, А.
Костерін, Л. Алексєєва, Г. Алтунян, Р. Чубаров
та ін.
2. Мустафа Джемілєв
Мустафа Джемілєв (народився 1943 р.) – громадський і
політичний діяч, лідер національного руху кримськотатарського народу. Почесний
доктор права Сельджуцького університету (Туреччина).
1944 р.
його із сім’єю було депортовано до Узбекистану. Від 1961 р. – учасник
національного руху кримських татар за повернення на батьківщину, співзасновник
Спілки кримськотатарської молоді. За свої
політичні погляди Джемілєв був виключений з ВНЗ та сім разів був судимий.
Всього він провів п'ятнадцять років у місцях позбавлення волі: був ув'язненим у
1966—1967, 1969—1972, 1974—1975, 1975—1976, 1983—1986 роках та у 1979—1982
роках був у засланні в Якутії .
4 червня 1975 року, за кілька днів до
закінчення терміну ув'язнення, проти Джемілєва було порушено нову кримінальну
справу за статтею 190-1 Кримінального кодексу РРФСР, після чого дисидент
розпочав своє найтриваліше голодування,
яке тривало 303 дні. 5 вересня
Мустафа Джемілєв написав листа другу: « …Справи у мене, загалом, без особливих змін.
18 серпня оглянули лікарі, дані були такі: пульс — 57, температура — 35,5 °C,
тиск 90/60, вага 45 кг…
…Кажуть, що тут
«вмирати не дають». Це схоже на правду, тому що в той же день 18 серпня мене
перевели в тюремну лікарню, де, крім щоденних вливань, робили ще ін'єкції
глюкози та B1. 26 серпня знову перевели у свою камеру у підвал, але 1 вересня
змушені були знову забрати у санчастину, бо дуже недобре стало зі шлунком.
Протримали там 4 дні, і ось сьогодні, 5 вересня, я знову у підвалі…»
24 грудня
1986 р. під час восьмого судового процесу під тиском міжнародної громадськості
та за особистим клопотанням Президента США Р. Рейгана М. Джемілєва звільнили.
Дайте відповіді на
питання
1.
Складіть хронологію основних подій кримськотатарського
національного руху.
2.
Сформулюйте головну ідею кримськотатарського
національного руху.
3.
Наведіть приклади боротьби кримськотатарського народу за
повернення на історичну батьківщину в 1960 – 1980-х рр.
4.
На які періоди умовно розділяють розвиток
кримськотатарського руху?
5.
Хто є лідером кримськотатарського національного руху?
6.
Яка проблема стоїть перед кримськотатарським національним
рухом в наш час?
Домашнє
завдання
Опрацювати відповідний
матеріал підручника § 19
Комментарии
Отправить комментарий