Тема «РОЗВИТОК КУЛЬТУРИ
Записати в конспект тему, план уроку і підкреслене в даній темі
1. Освіта
і наука
У другій половині 1960-х – 1970-х рр. продовжилося
реформування системи освіти: з 1966 р. введено обов’язкову 10-річну освіту,
з 1969 р. посилено централізацію управління освітою (Міністерство освіти СРСР
перебрало на себе низку повноважень республіканського міністерства), з 1968 р.
політизовано навчально-виховний процес шляхом відновлення військової підготовки
у вишах, з 1972 р. – обов’язкову початкову військову підготовку введено в
середніх школах УРСР.
Провідним науковим центром була Академія наук УРСР. АН УРСР очолював видатний учений Б. Патон.
Зміст і характер наукових досліджень у республіці можна
окреслити такими рисами:
осередками потужних наукових досліджень були Інститут
електрозварювання АН УРСР, Інститут кібернетики АН УРСР, Інститут надтвердих
матеріалів АН УРСР
пріоритетом для розвитку і відповідно капіталовкладень
були ВПК та сфера глобальних наукових досліджень (космізація)
держава виявляла істотну зацікавленість до проектів, що
здійснювалися в галузі хімії, хімічної технології, біохімії, фізіології та
теоретичної медицини, загальної біології
суспільні науки були повністю підпорядковані
ідеологічному диктату: застосування класового підходу, тотальна критика
«шкідливих, ворожих соціалізмові буржуазно-націоналістичних поглядів і
концепцій».
2. Опозиційні
течії в культурі
У 1960–1980-ті рр. держава продовжувала контролювати всі
сфери суспільного, національного й культурного життя в Україні.
Під особливим наглядом влади перебувала
національно-культурна сфера переслідувалася будь-яка вільна думка, що не
відповідала офіційній ідеології. Літературно-художня творчість і далі не
виходила за межі соціалістичного реалізму. Багато талановитих українців виїздили до метрополії та
сприяли там розвиткові російської науки, освіти й культури.
Усе українське розглядалося як провінційне і в
територіальному, і в духовному вимірах, як фольклорна екзотика, варта лише
побіжної уваги.
У цих умовах на особливе визнання заслуговує творчість
багатьох митців, які, продовжуючи працювати у форматі одержавленої культури, зуміли
відтворити у своїх працях ідеї демократизму, гуманізму. Українська література
поповнилася творами О. Гончара («Собор», «Циклон»), М. Стельмаха («Правда і
кривда», «Чотири броди»), П. Загребельного («Диво», «Розгін»), В. Дрозда
(«Катастрофа»), І. Білика («Меч Арея») та ін.
Крім того, у діяльності української творчої інтелігенції
проявлялися ознаки опору офіційному курсові у сфері культури. Митці намагалися зберегти
національний зміст культури та право на свободу творчості. Опозиційність українських письменників і митців
виявилася у двох напрямах:
1) була тісно
пов’язана з політичним дисидентством: Г. Снєгірьов написав повість «Набої для
розстрілу (Ненько моя, ненько...)», опублікована за кордоном, Є. Сверстюк – есе
«Собор у риштованні»
2) проявилася як мистецький нонконформізм: Л. Костенко –
збірка «Над берегами вічної ріки», віршований роман «Маруся Чурай», збірка
«Неповторність».
3. Здобутки
українського мистецтва
1960–1980-ті рр. були періодом створення численних
мистецьких творів різних жанрів. Новаторство було присутнє в кінематографії та
музиці, образотворчому й театральному мистецтві. На різні роки припадав пік
творчих досягнень таких митців, як М. Приймаченко, А. Горська, Т. Яблонська, Л. Семикіна, О. Заливаха, Г.
Севрук, І. Кулик, А. Рибачук, В. Мельниченко та ін.
Скарбницю українського кіно поповнили талановиті кінострічки:
«Камінний хрест» (режисер – Л. Осика), «Вечір на Івана Купала», «Білий птах з
чорною ознакою» (режисер – Ю. Іллєнко) та ін.
Оригінальну пісенну та хорову музику створили українські
композитори. Особливо плідно працювали Б. Лятошинський, П. Майборода, О. Білаш,
К. Данькевич, К. Домінчен, С. Сабадаш. Людиною великого таланту й музичного
чуття був Володимир Івасюк – молодий композитор, уродженець Буковини. Він мав
хист і до музики, і до поезії: укладав віршовані тексти для своїх музичних
творів. Його пісні « Я піду в далекі гори» (1968), «Червона рута» (1969),
«Водограй» (1969) заспівали по всій Україні й далеко за її межами.
4. Досягнення
українських спортсменів
Широко розвивався дитячий спорт, створювалися на
напівпрофесійній основі дитячі та юнацькі спортивні школи. Усі заняття спортом
на всіх рівнях були безоплатними, а стадіони, інвентар і форма безкоштовно надавалися
державою.
Скарбниця українських спортивних досягнень у цей період
збагатилася здобутками легкоатлетів: багаторазового світового рекордсмена в
стрибках із жердиною С. Бубки та володаря світових рекордів із спортивної
ходьби В. Голубничого рекордсмена світу з метання молота Ю. Сєдих
багаторазового чемпіона Європи спринтера В. Борзова, а також досягненнями ватерполіста
О. Баркалова яхтсмена В. Манкіна гандболістки З. Турчиної, багаторазового
чемпіона світу і Європи борця вільного стилю С. Бєлоглазова. Усі вони
неодноразово ставали призерами Олімпійських ігор.
13 разів чемпіоном СРСР ставала футбольна команда
«Динамо» (Київ), гравці двічі завойовували Кубок володарів кубків європейських
країн (у 1975 і 1986 рр.), у 1975 р. – Суперкубок Європи.
5. Молодіжний
неформальний рух в Україні
Соціально позитивні «рухи мали позитивну спрямованість та
сприяли формуванню соціальної активності людей. У 1960-х рр. виник рух «комунарів». Його представниками
були учні старших класів, молоді робітники. Обстоювали ідеї соціальної
справедливості, закликали боротися з тими, хто заважав будівництву
комуністичного ладу.
Асоціальні «рухи перебували осторонь від соціальних
проблем, мали розважальну спрямованість. Захоплення молоді рок-музикою, яке на
Заході почалося в 1960–1970-х рр., в Україні набуло значного поширення в
1970–1980-х рр.
Молодіжна субкультура
хіпі заявила про себе на зламі 1960–1970-х рр., в Україні – з 1972 р. До
цієї групи належали прихильники музичного стилю панк-рок. Хіпі дали поштовх
молодіжному протестові та привнесли в сучасне суспільство ідеали толерантності
й розкутості.
Рух
панків виник у 1964 р. у
США, у 1970-х рр. набув популярності у Великій Британії, з другої половини
1970-х рр. з’явився в СРСР. Панк-рок був невід’ємною частиною цієї субкультури.
У 1980-х рр. виникли рокклуби,
метал-клуби. Вони об’єднували молодих людей, які називали себе металістами
бітломанами панками і збиралися, щоб послухати музику, подискутувати.
На початку 1980-х рр. у СРСР з’явилися рокери –
прихильники швидкої їзди на мотоциклах.
У кінці 1970-х – на початку 1980-х рр. набув розвитку рух
спортивних фанатів.
Існували антисоціальні «рухи, які протиставляли себе
нормам моралі – наркомани, алкоголіки, екстремістські елементи. У радянський
час до останньої групи зараховували також об’єднання, які мали антикомуністичне
спрямування та обстоювали право народів СРСР на самовизначення.
Дайте
відповіді на питання
1.
У
чому проявлявся опір творчої інтелігенції радянській системі?
2.
Які
ознаки нонконформізму в українській культурі 1960 – 1980-х рр. наводить дослідниця?
3.
Які
фільми за участі І. Миколайчука вам відомі?
4.
Знайдіть
у мережі Інтернет і перегляньте фільм «Обличчя української історії. Іван
Миколайчук». Що нового ви дізналися?
5.
Знайдіть
у мережі Інтернет і прослухайте пісню В. Івасюка «Я піду в далекі гори» у виконанні
автора. Яке враження вона на вас справила?
6.
Назвіть
імена українських спортсменів, які здобували перемоги на міжнародних змаганнях
в ті роки.
7.
Пригадайте,
які скульптури є у вашому населеному пункті. Яким подіям вони приурочені"
Домашнє
завдання
Опрацювати
відповідний матеріал підручника § 21
Комментарии
Отправить комментарий