Тема «Політичне життя суспільства»
Записати в конспект тему, план уроку і підкреслене в даній темі
1. Організація
управління державою
У процесі розбудови владних структур у 1991–1994 рр.
визріла криза. Вона проявилася у протистоянні парламенту та президента,
роздвоєнні виконавчої гілки влади, формуванні чиновницьких дублюючих структур та
ін.
Новообраний
президент Л. Кучма домігся підписання 8 червня 1995 р. документів, які суттєво
розширили його повноваження. Україна перетворилася на
президентсько-парламентську республіку.
Утім перерозподіл влади не привів до стабілізації: Під час
президентства Л. Кучми відбувся процес розшарування суспільства на клани. Частина
державних чиновників, бізнесменів, не згодних з політикою керівництва держави,
перейшли до конструктивної опозиції й почали формувати власну політичну
структуру. У 1996 р. в Україні зареєстровано понад 40 політичних партій, які
умовно можна поділити на кілька блоків: центристський, правий, лівий,
проросійський.
Підготовка до нових президентських виборів 1999 р.
супроводжувалася гострим політичним протистоянням. За результатами першого туру
жоден з кандидатів не набрав необхідної кількості голосів. У другий тур вийшли П.
Симоненко і Л. Кучма. У другому турі переміг Л. Кучма.
2. Леонід
Кучма
Десятирічний період правління Л. Кучми отримав як позитивні,
так і негативні оцінки. Як позитив розцінюють
ухвалення довгоочікуваної Конституції України, налагодження діяльності
Конституційного Суду України, запровадження національної валюти, наведення
певного порядку в економічній, державно-управлінській галузях, подолання тотальної
кризи 1990-х рр., збереження територіальної цілісності незалежної України.
Водночас Л. Кучма зазнав великої критики за посилення
президентської гілки влади. Саме в роки президентства Л. Кучми велика частка
державного капіталу перейшла під управління надпотужних фінансових груп,
пов’язаних з українським політикумом.
Більшість ЗМІ працювали на виправдання владної політики
президента та його оточення, блокувалися можливості впливу опозиції на політичний
процес. У стосунках влади та мас-медіа з’явилося поняття «темники» – письмові
вказівки Адміністрації Президента підконтрольним телеканалам та іншим ЗМІ з
метою подання інформації в інтересах певних груп.
3. Рухи
протесту на початку 2000-х рр.
Переломним моментом правління президента Л. Кучми стала
осінь 2000 р., коли було знайдено мертвим журналіста Георгія Гонгадзе – засновника
часопису «Українська правда». Ця подія та опублікований запис розмов у кабінеті
Л. Кучми спричинили значний суспільний резонанс.
Опозиція, яка об’єднала націонал-демократів, соціалістів
і навіть комуністів, почала політичну кампанію під гаслом «Україна без Кучми».
Перший протест було проведено 15 грудня 2000 р., у ньому
брали участь 24 політичні партії та громадські організації.
Восени 2002 р., у другу річницю смерті Г. Гонгадзе,
почалася акція протесту «Повстань, Україно». На Європейській площі в Києві
зібрався багатотисячний мітинг із закликом «Кучму у відставку». Серед
організаторів протестних акцій були опозиційні партії: Соціалістична партія
України, Комуністична партія України, Блок Юлії Тимошенко. До акції також приєднався
лідер опозиційного блоку «Наша Україна» В. Ющенко.
Основні політичні
події кінця 1990-х — 2004-х рр.
|
Дата |
Подія |
|
Березень 1998 р. |
Вибори до Верховної
Ради • Уперше відбувались за змішаною системою • Необхідний 4 % бар’єр подолали 8 партій: КПУ — 24,65 %, Народний
Рух України — 9,4 %, виборчий блок СПУ та СелПУ — 8,6 %, Партія зелених — 5,4
%, НДП — 5 %, Всеукраїнське об’єднання «Громада» — 4,7 %, ПСПУ — 4 %, СДПУ —
4 %. • Перевагу в парламенті дістали ліві партії. Голова ВР О. Ткаченко 1 лютого 2000 р. 5 сесія ВР України (255 депутатів) зібралась в
Українському Домі і переобрала керівництво ВР. Голова І. Плющ, перший
заступник – В. Медведчук, заступник – С. Гавриш Ця подія отримала назву «Оксамитова
революція» |
|
14.
11. 1999
р. |
•
Зареєстровано 13 кандидатів на посаду Президента. •
Відбулося два тури виборів: у першому перемогли Л. Кучма та П. Симоненко, у
другому — остаточну перемогу здобув Л. Кучма (56,25 %) Березень 1999 р. – вбивство лідера НРУ В. Чорновола Є. Марчук, О. Мороз, В. Олійник, О. Ткаченко – «Канівська четвірка» У грудні 1999 уряд очолив В. Ющенко. Економічне зростання після 10
років падіння |
|
16 квітня 2000 р. |
Всеукраїнський
референдум Винесено питання: • скасування депутатської недоторканості; • скорочення кількості депутатів до 300 осіб; • формування двопалатного парламенту; • право Президента на розпуск Верховної Ради, якщо протягом місяця в ній не сформувалася парламентська більшість. Більшість громадян України підтримали винесені пропозиції, але механізму
їх імплементації вироблено не було |
|
28 листопада 2000 р. Березень 2001 р. |
Початок «касетного скандалу» у зв’язку зі зникненням журналіста Г.
Гонгадзе, який писав критичні статті на адресу Президента та його оточення.
Загострення політичної ситуації. Записи майора СБУ Мельниченка Акція «Україна без Кучми». 28 квітня 2001 В. Ющенка відправили у
відставку. Представники національно – демократичних сил заявили про свій
перехід в опозицію. |
|
31 березня 2002 р. |
Чергові вибори до Верховної Ради змішана система: блок «Наша
Україна» на чолі з В. Ющенком (23,57 %), КПУ (19,98 %), блок «За єдину
Україну!» (11,77 %), БЮТ па чолі з Ю. Тимошенко (7,26 %), СПУ (6,87 %),
СДПУ(о) (6,27 %), за мажоритарними округами перемогли переважно проурядові
депутати. Голова ВР став В. Литвин …. Заступник О. Зінченко( СДПУ(о)) Пропрезидентська фракція «За
Єдину Україну» розпалась на шість фракцій: Партія регіонів, Трудова Україна,
Партія промисловців і підприємців… |
|
Здобутки Л. Кучми |
Здійснення приватизації, формування приватного сектору економіки,
запровадження і зміцнення власної фінансово – грошової системи, подолання
економічної кризи 1990-х рр.., прийняття Конституції, урегулювання проблеми
кордонів (Тузла) |
|
Прорахунки Л. Кучми |
Значне поширення корупції, формування і зміцнення тіньової економіки,
створення фінансово – промислових кланів, зловживання під час приватизації,
невизначеність у відносинах між Заходом і Сходом (політика
багатовекторності), нерівноправні відносини
Росією, низький рівень життя населення |
Голови
Верховної Ради України
|
Час перебування
при владі |
ПІБ |
|
23 липня 1990 — 5
грудня 1991 р. |
Леонід Макарович Кравчук |
|
5 грудня 1991 — 11
травня 1994 р |
Іван Степанович Плющ |
|
18 травня 1994 — 12
травня 1998 р. |
Олександр Олександрович
Мороз |
|
7 липня 1998 — 21 січня
2000 р. |
Олександр Миколайович
Ткаченко |
|
1 лютого 2000 — 14
травня 2002 р. |
Іван Степанович Плющ |
|
28 травня 2002 р. — 25
травня 2006 р. |
Володимир Михайлович
Литвин |
|
6 липня 2006 — 23
листопада 2007р. |
Олександр Олександрович
Мороз |
|
4 грудня 2007 — 12
листопада 2008р. |
Арсеній Петрович Яценюк |
|
З 9 грудня 2008 р. |
Володимир Михайлович
Литвин |
4. Конфронтація
навколо острова Тузла
Восени 2003 р. відбулося загострення
українсько-російських відносин.
Приводом до конфлікту стала ситуація, яка нібито вимагала
негайного проведення
Російською Федерацією комплексу робіт з метою «запобігання екологічній
катастрофі» в регіоні. Саме в цей період російські ЗМІ активно розповсюджували
думку, що будівельні роботи на острові Тузла виконують суто для вирішення проблем
з його підтопленням.
Російська сторона зазначала, що роботи зі спорудження
дамби в Керченській протоці від Таманського півострова до острова Тузла розпочалися
винятково з ініціативи губернатора Краснодарського краю О. Ткачова без
погодження з вищим керівництвом держави.
Після низки політико-дипломатичних консультацій, рішучих
виступів українських парламентаріїв та вжиття відповідних заходів з боку Міністерства
оборони України відбулася зустріч Президента України Л. Кучми та Президента
Російської Федерації В. Путіна, конфлікт було вичерпано.
За словами українського військового експерта, Олексія
Арестовича, на острові Тузла ще восени 2003-го могло початись військове
протистояння. По сценарію, губернатор Краснодарського краю нібито раптово і
самостійно вирішив будувати до українського острова Тузла спеціальну дамбу.
Росіяни неофіційно розглядали острів як власну територію з кінця 1990-х. Мало
хто знає, що для цього нібито екологічного проекту росіяни перекинули військову
техніку через півкраїни, з далекої Півночі. А на Таманському півострові чекало
команди потужне бойове угруповання. До початку бойових дій лишалися лічені
години. Але за 102 метри від українського кордону дамба завмерла. Бо українське
командування поставило Москві ультиматум. "Воно запропонувало Путіну
три варіанти: знищити артилерією дамбу, бити по всьому угруповуванню на 25
кілометрів, яке стоїть від Тузли, і завдати повноцінний удар по всіх військах
на Таманському півострові. Це пройшло мимо громадян, ніхто цього не знає.
5. В‘ячеслав Чорновіл та його загибель
На календарі було 25 березня 1999 року. Годинник показував близько
23.30. У дальньому світлі фар водій «Тойоти Карроли» побачив КамАЗа із
причепом, який рухався попереду в тому ж напрямку. Коли легковик наблизився,
вантажівка раптово перегородила дорогу. Часу на якийсь рятівний маневр у водія
«Тойоти» вже не залишилося…
Так загинув голова НРУ В’ячеслав Чорновіла і його водій Євген Павлов,
які поверталися із Кіровограда (тепер Кропивницький) до Києва.
Ось що писав голова комісії НРУ з розслідування загибелі В. Чорновола:
«По-перше, Народний рух ще до його заснування був під прицілом влади й
спецслужб, і в нього засилали десятки різних агентів, що працювали на владу… У
1998 році владі вдалося об’єднати проти В. Чорновола прагматиків, які хотіли
посад і грошей, поетів та письменників, які заздрили В. Чорноволу.
Недолюблювали його й заслані козачки… відбувся розкол НРУ (початок 1999
року), причому за В. Чорноволом пішла більшість. Його авторитет, активність,
поїздки по областях України повертали сили НРУ. Одночасно лідери
патріотичних партій почали перемовини про висунення в 1999 році єдиного
кандидата в Президенти України від національно – демократичних сил. Це могло
сплутати плани тим, хто дбав про інших кандидатів.
Поховали
В’ячеслава Чорновола на Байковому кладовищі в Києві. Попрощатися з ним прийшли
понад 500 тисяч осіб. А згодом його образ постав у пам’ятниках, назвах вулиць і
шкіл, в тому числі і в нашій Одеській області.
Тодішній
міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко (який 2005 року «застрелиться» двома
пострілами з рушниці), не очікуючи навіть попередніх результатів слідства,
заявив, що Чорновіл і Павлов загинули в результаті ДТП. Версія замаху навіть не
ставилася на розгляд. Але є багато фактів, які дають підстави сумніватися у
випадковості цієї трагедії.
В’ячеслав
Чорновіл не є і не був просто партійним діячем. Насправді він і донині
залишається стратегічним генієм українського національного самоусвідомлення,
структурований практикою філософ дисидентства, людина вершинної
суспільно-демократичної думки XX століття, український демократичний
"фундаменталіст". Він не став Президентом України. Але став її
національним Героєм — посмертно. Його вбили в русі — у дорозі, по шляху до
тієї, іншої України, за яку він платив здоров?ям і життям.
Дайте
відповіді на питання
1.
Що
відрізняло вибори до Верховної Ради України 1998 р. від усіх попередніх?
2.
Згадайте,
що таке мажоритарна, пропорційна та змішана виборча система.
3.
Чим
характеризувалась динаміка політичної боротьби під час президентських виборів
1999 р.?
4.
Чому
в Україні не сталося так званого лівого реваншу?
5.
В
чому полягали суперечки між Президентом та Верховною Радою?
6.
Що
привело до Всеукраїнського референдуму 2000 р.?
7.
Що
таке «депутатська більшість» у парламенті?Як вона склалась? Яке її значення для
роботи законодавчого органу?
8.
Назвіть
причини розпаду депутатської більшості та відставки уряду В. Ющенка.
9.
Що
спонукало людей приєднуватися до протестних заходів? Заходи були організованими
чи стихійними? Які форми протесту використовували учасники?
10.
Які
обставини спонукали лідерів опозиції до організації протестної акції? Чому їхні
заклики були популярними? Як влада реагувала на громадську активність учасників
протестів?
Домашнє завдання
Опрацювати
відповідний матеріал підручника § 34
Комментарии
Отправить комментарий