4 кухар;пекар 04. 06. історія України тести

Тема «Україна в системі міжнародних відносин»

 

Записати в конспект тему, план уроку і підкреслене в даній темі

 

1.     Перші кроки зовнішньополітичної діяльності

Одним з важливих кроків самостійної участі української влади в зовнішній політиці стало підписання 19 листопада 1990 р. Головою Верховної Ради УРСР Л. Кравчуком та головою Верховної Ради РРФСР Б. Єльциним договору про співробітництво двох республік.

Стаття 1. Високі Договірні Сторони визнають одна одну суверенними державами і зобов’язуються утримуватись від дій, що можуть завдати шкоди державному суверенітету іншої Сторони.

 

2.     Вибір стратегії зовнішньополітичних орієнтирів

 

Під час президентства Л. Кравчука (1991–1994) відбулося визнання України міжнародним співтовариством та утвердження її на міжнародній арені як без'ядерної та позаблокової держави.

Відмова України від ядерної зброї була безпрецедентним кроком в історії міжнародних відносин. 16 листопада 1994 р. Верховна Рада ухвалила Закон України «Про приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 р.». 5 грудня 1994 р. президенти РФ і США та прем’єр-міністр Великої Британії надали Україні гарантії безпеки й зобов’язалися поважати незалежність, суверенітет та існуючі кордони України. Окремі документи з надання Україні гарантій безпеки підписали глави Китаю та Франції.

На практиці зовнішньополітична діяльність України в період керування державою Л. Кравчука виглядала як спроба маневрувати між РФ і НАТО.

Зовнішня політика, що здійснювалася під керівництвом Л. Кучми (1994–2004), характеризувалась як  ̧політика  багатовекторності.

30 – 31 травня 1997 р. було підписано «Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією» на 10 років з автоматичним продовженням на наступні десятирічні періоди за відсутності заперечень сторін. Водночас Л. Кучма підтвердив стратегію інтеграції в Європейський Союз і НАТО.

Форми зовнішньополітичної діяльності, які свідчили про підтримку Україною європейського вектору: активізація роботи в межах Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ та отримання членства в Раді Європи (1995) підписання Хартії про особливе партнерство між Україною та НАТО (Мадрид, 1997).

На практиці впродовж першого десятиріччя існування незалежної України відносини з ЄС окреслювалися проголошеннями намірів і не мали угод про її входження до європейського простору.

На початку 2000-х рр. Україна відмовилася від принципу багатовекторності та визначилася з пріоритетом – європейським вибором. 23 травня 2002 р. на засіданні РНО України під головуванням Л. Кучми було визнано, що нейтралітет є для України безперспективним, і ухвалено рішення розробити стратегію, яка передбачала б вступ України до НАТО.

У той час, коли українські політики опікувалися формуванням зовнішньополітичної стратегії держави на законодавчому рівні, на практиці спостерігалося призупинення руху України в євроатлантичному напрямку.

Таку ситуацію було зумовлено низкою причин. Серед них гучні скандали: дискредитація президента Л. Кучми («касетний скандал»), порушення в Україні свободи слова в засобах масової інформації («Справа Гонгадзе»), порушення законів про інтелектуальну власність (комп’ютерні програми та ін.), справа про продаж українських «Кольчуг» Іраку тощо.

У таких умовах частина українських політиків заявила про необхідність активного розвитку євразійського вектору, який доповнюватиме та розширюватиме європейський. В обмін на політичну підтримку Росії Україна посилила власну участь у роботі СНД, а 17 вересня 2003 р. підписала Угоду про формування Єдиного економічного простору між Росією, Казахстаном, Україною й Білоруссю.

Після перемоги на виборах Віктора Ющенка розпочався новий етап співпраці з НАТО. Важливим етапом на шляху зближення з НАТО був намір України приєднатись до «Плану дій щодо набуття членства», який передбачає програму дій, направлених на удосконалення національного законодавства і здійснення відповідної фінансової, організаційної та безпекової підготовки країни.

Це питання мав вирішити  Бухарестський 20-й саміт країн-членів НАТО, що відбувся в квітні 2008 року в Бухаресті (Румунія). Через небажання Німеччини та Франції псувати стосунки з Росією рішення щодо приєднання України до "Плану дій щодо набуття членства" було відкладено на грудень 2008 року. Формальним приводом для відмови Україні стала її політична нестабільність.

У січні за підписом президента Віктора Ющенка, голови Верховної Ради Арсенія Яценюка та прем'єр-міністра Юлії Тимошенко до НАТО було надіслано заяву про готовність приєднатися до MAP. У відповідь на це Партія регіонів заблокувала роботу парламенту, організувала масові акції протесту і провела у Сєверодонецьку ІІ Всеукраїнський з'їзд депутатів рад усіх рівнів з метою показати, що південні та східні регіони країни проти поглиблення відносин з НАТО. Однак все ж компроміс було знайдено — двері для Альянсу для Грузії та України оголошувалися відкритими, а остаточне рішення було відкладене.

 Проте до грудня 2008 року політична ситуація змінилась кардинально. У серпні 2008 р. Росія та Грузія вступили у військовий конфлікт, на фоні якого питання надання МАР для Тбілісі було знято. У листопаді на президентських виборах у США переміг представник Демократичної партії Барак Обама, й стало очевидним перегляд зовнішньополітичних підходів республіканської адміністрації Джорджа Буша. Але головне — в Україні поглибилася внутрішньополітична криза.

 

 

3.     Регіональний вимір зовнішньої політики

Одним з найважливіших зовнішньополітичних завдань України була розбудова відносин найвищого рівня зі стратегічними партнерами – країнами, що мають пріоритетне значення для нашої держави. Крім Російської Федерації, важливим було налагодження стосунків з Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією, Молдовою, Білоруссю та Туреччиною.

В 1997 р. для протистояння впливу Росії в регіоні за підтримки США була створена Організація за демократію та економічний розвиток ГУАМ — регіональне об'єднання чотирьох держав: Грузії, України, Азербайджанської Республіки та Республіки Молдова. В основі утворення цієї форми співпраці лежить єдність позицій країн із подібними політичними й економічними зовнішніми орієнтаціями.

У 1999 р. організація була перейменована у ГУУАМ завдяки вступу Республіки Узбекистан до неї, яка, однак, вийшла з організації 2005. Штаб-квартира розташована у Києві на Майдані Незалежності.

 

 

Дайте відповіді на питання

1.     Коли вперше і в якому документі було визначено стратегію участі України в міжнародному житті як рівноправного суб’єкта міжнародного права?

2.     Які наміри міжнародної співпраці задекларовано в документі?

3. Який принцип взаємовідносин був закріплений у статті  договору 1990 р з РФ?

4. Які пріоритети зовнішньополітичного курсу держави було проголошено на законодавчому рівні у  2003 р.?

 Виконані завдання відправити на вайбер телефон 380 502654581 або на електронну пошту         kerbutvadim2012@gmail.com

Домашнє завдання

Опрацювати відповідний матеріал підручника § 28

                                                         підручник