Тема «Державотворчі процеси в Україні
Записати в конспект тему, план уроку і
підкреслене в даній темі
1.
Новий статус України
Державотворення
– це процес
будівництва держави, створення й розвитку її правових, політичних, економічних,
ідеологічних, військових, фінансових та інших інститутів і забезпечення їх
функціонування.
Стартові умови розгортання
процесу державотворення
|
• Відсутність
науково обґрунтованої моделі побудови незалежної держави; •
вкрай низький рівень політичної та економічної культури мислення; •
недосконала організація державної влади, незавершеність розподілу функцій між
законодавчою, виконавчою і судовою гілками влади; •
середній рівень матеріально-сировинного потенціалу, недостатня забезпеченість
паливно-енергетичними ресурсами; •
низька конкурентоспроможність українських підприємств на міжнародних ринках в
результаті тривалої дії такого чинника як одержавлення економіки; •
панування командних форм і методів управління, надмірна централізація та
екстенсивний шлях розвитку господарства, успадковані від радянських часів; •
диспропорції у територіальному розміщенні виробничих сил; •
мілітаризована економіка; •
суттєве погіршення екологічної ситуації; •
значний вплив соціально-психологічних чинників |
Серед перших важливих заходів державотворення – зміна назви держави.
Замість «Українська Радянська Соціалістична Республіка» – «Україна», шо зазначено в Законі України «Про внесення змін і
доповнень до Конституції (Основного закону) Української РСР» від 17 вересня
1991 р.
Правовий статус громадян визначено Законом України від 8 жовтня 1991 р.
«Про громадянство України».
Згідно з ним, громадянство України надавалося всім, хто проживав на її
території, не був громадянином іншої держави і не заперечував проти набуття
українського громадянства.
Установлення
недоторканності кордонів України та розробка системи заходів для забезпечення
їх захисту та охорони регулювалися Законом України від 4 листопада 1991 р.
«Про Державний кордон України».
На початку 1992 р. Верховна Рада України ухвалила низку нормативних
документів щодо встановлення державної символіки України. 15 січня як Державний
гімн України затвердили мелодію пісні «Ще не вмерла України» М. Вербицького. 28
січня затвердили синьо-жовтий прапор як символ нової незалежної держави. 19
лютого – тризуб як Малий герб України (головний елемент великого Державного герба України).
У результаті реформування влади в Україні виникли нові структури та інституції:
Національний банк, Адміністрація Президента, місцеві адміністрації. У грудні
1993 р. було ухвалено Закон «Про державну службу в Україні».
Важливим
елементом державотворення були заходи з формування збройних сил і реорганізації
органів безпеки: регулювалися Законами України «Про Збройні сили України» від
6 грудня 1991 р. та «Про Службу безпеки України» від 25 березня 1992 р.
Першим військовим міністром незалежної України став Костянтин
Морозов. Україна прагнула стати нейтральною, без’ядерною, позаблоковою
державою. Розпочалося
добровільне прийняття присяги на вірність народу України. Творення української
армії відбувалось в складних умовах. Військові структури СНД прагнули зберегти
контроль над українською армією. Особливо ускладнювали ситуацію становище з ядерним
потенціалом України та доля Чорноморського флоту.
21 липня 1992 р. героїчний прорив сторожового
корабля СКР – 112 під командуванням Сергія Настенка з Криму до Одеси. 5 квітня 1992 р.
підписаний указ президента про створення Військово – Морських Сил України (
командувач ВМС України адмірал Кожин). Окремі підрозділи присягали на вірність
України. Ще 26 січня таємно склав
присягу екіпаж СКР – 112 ( окрім 14 моряків з інших республік). Після цього
почався тиск на офіцерів, котрі присягнули Україні. Командира СКР – 112 Сергія
Настасенка зняли з квартирного обліку та запропонували піти в запас.
08. 25
Корабель знявся зі швартових, прямує до виходу
озера Донузлав.
В погоню за бунтівним сторожевиком було кинуто
відразу кілька російських кораблів, два гідролітаки. Із Севастополя вийшов
сторожевий корабель «Разітельний» з групою морських піхотинців. 09. 06. На
кораблі піднято Державний прапор України. Росіяни здійснювали попереджувальні
постріли бойовими набоями, гвдролітаки мали зімітувати торпедну атаку. Російський
фрегат назднгнав СКР – 112 і спробував вивести з ладу гвинти та стерновий
пристрій; готувались до захоплення морські піхотинці. Та в цей час у небі з’явився винищувач СУ – 27, висланий командуванням
Одеського військового округу.
С. Настенко ще 6 років командував флагманом
«Гетьман Сагайдачний».
1994 р відбувся похід «Армада ліберті» з нагоди 50-
річчя висадки союзницьких військ у Нормандії. Від України крім «Гетьмана
Сагайдачного» були запрошені два вітрильники – трищогловий «Херсонес» та
козацька чійка «Пресвята Покрова». В порту Руан французи поставили нас до
вугільноро причалу. А тут ще й глузди з російського есмінця. Керівник походу
попросив начальника порту переставити нас на почесне місце, туди, де українські
прапори. «Поки йшли перемовини, ми з капітаном Настенком міряли кроками пірс,
обмірковуючи: якщо не дадуть новий причал, треба самостійно знятися зі
швартових, ровернутись і піти з Руана» (капітан О. Калініченко). Восени 1997 р
СКР – 112 порізали на брухт.
Отже, на початковому етапі державотворення (1991 —
перша половина 1994 р.) у процесі розбудови та становлення владних структур
визріла криза, проявами якої стали такі
тенденції:
• не вдалося ефективно і
зважено здійснити розподіл владних повноважень;
• роздвоєність виконавчої
гілки влади (президент — уряд) надзвичайно ускладнювала управління і заважала
ефективній роботі;
• загальна невизначеність
у розподілі владних функцій і повноважень
зумовлювала тотальну
безвідповідальність на всіх рівнях;
• послідовна протидія
Верховної Ради не дала змоги створити сильну виконавчу владу, необхідну в
умовах перехідного періоду.
2.
Повернення кримських татар на історичну батьківщину
Пік повернення припав на початок 1990-х
рр. Цей процес мав стихійний характер і призвів до загострення багатьох
проблем. Кримськотатарській громаді
постійно доводилося стикатися із численними перепонами: труднощами з працевлаштуванням, фактичною забороною
повертатися на колишні місця проживання, отриманням для розселення ділянок у
погано облаштованих районах, сутичками з місцевими жителями, антитатарською
пропагандою, погромами, загальною криміногенною ситуацією у Криму. Траплялися
випадки самозахоплень кримськими татарами земельних ділянок, що призводило до
підвищення міжетнічної напруги на півострові та до сутичок із правоохоронними
органами.
З поверненням на півострів одним з першочергових
завдань кримськотатарського національного руху стало відродження духовної
культури та підготовка кадрів власної інтелігенції. Із цією метою створювалися
дошкільні заклади й середні школи, здійснювалися заходи із запровадження вивчення
кримськотатарської мови як обов’язкового предмета або як факультативу. Було
організовано цілу мережу кримськотатарських установ.
3.
Адміністративно – політичний статус Криму
29 квітня 1992 р. Верховна Рада України
ухвалила Закон «Про статус
Автономної Республіки Крим», який
визначав Кримську область як автономну
складову частину України. Цей нормативно-правовий документ викликав критику в
середовищі кримських проросійських політичних сил і призвів до
подальшої боротьби у правовому полі між
Верховною Радою АРК і Верховною Радою України.
1993 р. відзначився черговим протистоянням:
центр політичної конфронтації Росії з Україною перемістився у площину проблеми
Чорноморського флоту. Росія прагнула зберегти під своєю юрисдикцією флот на Чорному
морі з усією системою комунікацій. З обранням 30 січня 1993 р. на посаду Президента
АРК проросійськи налаштованого адвоката Ю. Мешкова дії кримських сепаратистів ще
більше активізувалися.
17 березня 1995 р. ВР України ухвалила
пакет законів і постанов, що поступово дозволили врегулювати відносини з Кримом
та досягти дотримання законів України. Крім того, було анульовано посаду
Президента Республіки Крим.
4.
Суспільно – політичне життя
Політична
ситуація в Україні в перші роки незалежності залишалася напруженою. Нова влада,
проголосивши програмні орієнтири своєї політики,
на
практиці виявилася не готовою швидко та якісно подолати економічні труднощі, що
дісталися у спадок Україні після горбачовської перебудови.
Державне
будівництво незалежної України було ускладнене відсутністю відповідної
законодавчої бази. На час підготовки проекту нової Конституції України чинною
залишалася Конституція УРСР 1978 р., і, відповідно, левову частку діяльності
парламенту було спрямовано на внесення численних змін до чинного законодавства.
З метою оптимізації структури влади у червні 1991 р. Верховна Рада ухвалила
концепцію нової Конституції.
Однак
конституційний процес затягнувся на п’ять років.
27
березня 1994 р. було проведено вибори до Верховної Ради України тринадцятого
скликання.
|
Вибори депутатів Верховної Ради 27 березня 1994
р. обрано 338 народних депутатів |
|
|
• Зареєстровано 7 кандидатів на посаду
Президента. • Відбувалися у 2 тури Л.Кравчук (37,68 %) і Л .
Кучма (31,25 %)). • Переміг Л. Кучма, який набрав 52 % голосів (14
млн 660 тис.). 19 липня |
• Відбувалися за
мажоритарною системою • Результати виборів:
КПУ — 25 %; Рух — 5,9 %; Селянська партія —5,34 %; СПУ — 4,15 %; Незначну кількість місць отримали
представники УРП, СДПУ, УХДП, Партії праці та ін. Головою ВР обрано О.
Мороза |
5.
Особливості формування багатопартійності в Україні
У
1994 р. в Україні на момент виборів налічувалося понад два десятки політичних
партій, проте жодна з них не мала загальноукраїнського впливу.
Вибори
1994 р. продемонстрували, що українські партії не готові до проведення
широкомасштабних виборчих кампаній. З 14 партій, представлених на той час у
парламенті, лише шість офіційно висунули своїх кандидатів.
Найчисленнішими на момент виборів були партії «лівого» спектра: Комуністична
партія України (відновлена 1993 р.), Соціалістична партія України, Селянська
партія України. У січні
1994 р. вони об’єдналися в загальну виборчу платформу. Другу групу за
впливом складали партії
націонал-демократичного напряму: Рух, Українська республіканська партія,
Демократична партія України та Конгрес українських націоналістів.
До третьої групи увійшли партії демократичного спрямування: Партія демократичного
відродження України, Ліберальна партія України.
Дайте відповіді на питання
1. Що означає поняття
«державотворення» і які його основні елементи?
2. Охарактеризуйте
соціально – політичну ситуацію в Україні після проголошення незалежності.
3. Розкажіть про
розбудову владних структур в Україні. Як формувались три гілки влади?
4. Визначте основні етапи
формування української армії і флоту.
5. Які причини
загострення ситуації в Криму на початку 90-х рр?
6. Назвіть основні
складові державотворчого процесу в Україні після проголошення незалежності.
7. Як ви вважаєте, які
законодавчі акти було покладено в основу даних перетворень?
8. Чому було прийнято
рішення про дострокові вибори Президента України та депутатів Верховної Ради?
9. Якими були результати
цих виборів?
Домашнє
завдання
Опрацювати
відповідний матеріал підручника § 30
Комментарии
Отправить комментарий