Тема «Україна у 2005 – 2014 рр.»
Записати в
конспект тему, план уроку і підкреслене в даній темі
1.
Соціально
— економічний розвиток
2005 р. новий уряд, очолюваний Ю. Тимошенко, активно
взявся за зміни в економічному житті країни. За результатами роботи уряду було
зменшено масштаби махінацій з податком на додану вартість, унаслідок чого
рівень надходжень ПДВ до бюджету в 2005 р. зріс удвічі. Здійснювалася програма
«Контрабанда – стоп», під час реалізації якої зменшилися зловживання на
кордонах і, відповідно, збільшилися митні надходження. Удалося впорядкувати та
знизити в’їзне мито на 90 імпортних
товарів.
Уряд також значно спростив процедури для іноземних
інвесторів. Було вжито заходів, які сприяли зменшенню приховування валютної
виручки від податкових органів.
Результатом стало виконання урядом соціальних гарантій:
підвищили мінімальну пенсію (на 17 %) і мінімальну заробітну плату (на 27% ) зросли зарплати в бюджетному секторі (на 57% ), започаткували виплати одноразової державної допомоги
при народженні дитини (8,5 тис. грн).
У жовтні 2005 р.
відбувся перепродаж «Криворіжсталі» індійській компанії «Mittal Steel»
за 5 млрд дол. – суму, майже в 9 разів вищу за ту, яку було сплачено державі
попереднім покупцем. Це був, по суті, єдиний приклад сплати реальної ціни за
всю історію приватизації в Україні.
З літа 2008 р. в Україні дедалі сильніше відчувалися
впливи світової фінансової кризи. Обмінний курс зріс з 5,5 до 8 гривень за
долар на кінець 2008 р.
Це призвело до подорожчання кредитів і збільшення кредитних зобов’язань
населення. Фінансова криза негативно вплинула на економіку: зменшився обсяг
випуску промислової продукції, відбувся спад будівництва. У 2009 р. газовий конфлікт з Росією
призвів до нового загострення економічної ситуації.
2.
Суспільно
— політичне життя
26 березня 2006 р. відбулися парламентські вибори за
пропорційною системою.
Тривідсотковий бар'єр подолали п'ять політичних пил. Згідно з офіційними
результатами, у Верховну Раду 9 скликання пройшли Партія регіонів (186 мандатів), Блок Юлії Тимошенко (129),
Народний союз «Наша Україна» (81), Соціалістична партія України (33),
Комуністична партія України (21).
У парламенті створили антикризову коаліцію, що об’єднала
регіоналів, комуністів, соціалістів. У серпні 2006 р. В. Ющенко вимушений був
внести на затвердження парламенту кандидатуру В. Януковича на посаду прем'єр —
міністра України.
Уряд, сформований коаліцією, не знайшов порозуміння з
Президентом. Партія регіонів почала скуповувати депутатів з інших фракцій (так
звані “тушки”), що спотворювало результати виборів 2006 р. Тому, у 2007 р.
Президент В. Ющенко розпустив Верховну Раду. Позачергові парламентські вибори
було призначено на 30 вересня 2007
р. До парламенту потрапили: Партія регіонів,
Блок Юлії Тимошенко (ЮТ), Блок «Наша Україна – Народна самооборона»,
Комуністична партія
України, Блок Литвина. Коаліцію оновленого парламенту було створено з
прибічників В. Ющенка і Ю.Тимошенко до яких примкнув Блок Литвина.
У грудні 2007 р. до влади прийшов уряд Ю. Тимошенко, а
Головою Верховної Ради став А. Яценюк. Від самого початку діяльності уряду тривало протистояння
між президентом і прем'єр — міністром. Персональне суперництво між колишніми
союзниками загострювалося економічною кризою.
17 січня 2010 р. відбулися чергові вибори президента. У перегонах узяли участь 18 кандидатів. Головними
конкурентами стали Віктор Янукович та Юлія Тимошенко. Президент Віктор Ющенко
закликав проголосувати проти обох учасників другого туру. Позиція В. Ющенка об'єктивно
сприяла В. Януковичу, який і здобув перемогу (48,95% - В. Янукович та 45,47% -
Ю. Тимошенко).
У жовтні 2012 р. відбулися парламентські вибори за
змішаною системою і з п'яти - відсотковим прохідним бар'єром.
До парламенту пройшли : Партія регіонів (30%), ВО Батьківщина (25,2%), “Удар”
(13,96%), КПУ (13,2%), ВО “Свобода” (10,4%). В одномандатних округах Партія регіонів провела 72 своїх прибічників
і одержала найбільшу кількість мандатів (разом з комуністами), хоча за
опозиційни сили (“Батьківшина”, “Удар” і “Свобода”) проголосувало більше
виборців.
Після перемоги В. Януковича значний резонанс у світі
спричинили арешти та судові процеси над членами попереднього уряду. За
сумнівних обставин Юлію Тимошенко, Юрія Луценка (суддя Вовк) та низку інших урядовців
засудили до тюремного ув'язнення.
3.
Віктор
Янукович
В. Янукович
виступив з програмою економічних реформ на 2010– 2014 рр.: «Заможне
суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава». На практиці ці
гасла мали швидше популістський характер, ніж складали справжню програму дій. Як і попередники, нова влада фіксувала курс
гривні до долара брала іноземні кредити та забезпечувала спокій населення
шляхом нарощування боргів. Корупція, рейдерство, казнокрадство набули небачених
розмірів.
Його ідеал був сильний авторитарний режим, і він
намагався зосередити якнайбільше влади у власних руках та в руках членів своєї
родини« Маючи зосереджену в своїх руках владу та замовклу або залякану
політичну опозицію, Янукович та його ставленики сфокусували свою увагу на
збагаченні керівного клану. За короткий період Янукович і члени його сім’ї
та оточення накопичили величезні статки, перевівши близько 70 мільярдів доларів на іноземні рахунки та
поставивши під загрозу стабільність держави, яка до осені 2013 р. виявилася на
межі дефолту.
У міністерствах і областях з'явилися, за законами кримінального світу, так звані
“смотрящіє”. Вони були зобов'язані, не забуваючи про себе, знаходити і пересилати
президенту валютну готівку. За такого рівня корумпованості справи в економіці
йшли погано, і Янукович регулярно звертався до Путіна по фінансову допомогу. Від
Януковича вимагалося розвалювати армію, насичувати СБУ агентами ФСБ, створювати
сприятливі умови для експансії російських банків і фірм тощо. Два міністра
оборони і очільник СБУ були громадянами Росії. Міністерство оборони у 2010 —
2013 рр. фінансувалося в обсязі менше одного відсотка від валого внутрішнього
продукту (ВВП).
Загострилася також боротьба за впровадження російської
мови, як другої державної
Після провалу наполегливих спроб впровадити
російську як другу державну російські політтехнологи почали інтенсивний пошук
іншої законодавчої бази для продовження зросійщення й денаціоналізації
українців у формально незалежній державі. Невдовзі після інавгурації Янукович
під час зустрічі з делегацією «Міжнародної ради російських співвітчизників» 27
травня 2010 року пообіцяв «співвітчизникам», що російська мова «посяде належне їй місце в житті
нашого суспільства». Уже 7 вересня того ж року обіцянка Януковича булла виконана.
Голова фракції Партії регіонів Олександр Єфремов, голова фракції Комуністичної
партії Петро Симоненко та член Блоку Литвина Сергій Гриневецький зареєстрували
у Верховній Раді законопроект
№1015-3 «Про мови в Україні». За ініціативою тодішнього голови Верховної Ради Володимира Литвина
законопроект «Про мови в Україні» було подано на експертизу до наукових установ.
Всі інституції, які його розглядали, а саме: Інститут української мови НАН
України, Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України, Вчена
рада Національного університету «Києво-Могилянська академія» визнали
невідповідність законопроекту Конституції України. В результаті він був
відхилений Верховним Судом України і знятий з розгляду Верховною Радою.
На практиці за перебування В. Януковича на посту Президента України
переважали орієнтири на спів працю з Російською Федерацією та країнами СНД. Однак
і ця поразка не зупинила російський наступ на українську мову. Перечекавши
певний час, той же законопроект під іншою назвою «Про засади державної
мовної політики» подали 7 лютого 2012 року на розгляд Верховної Ради
Сергій Ківалов і Вадим Колесніченко. Попри заперечення Комітету з
культури і духовності та протестні мітинги громадськості, що відбулись по всій
країні, 3 липня 2012 року Закон Ківалова-Колесніченка було поспіхом ухвалено у
Верховній Раді з численними порушеннями процедури.
Мовний закон було підписано колишнім
президентом України Віктором Януковичем 8 серпня 2012 року. Він викликав
протести представників тодішньої опозиції й громадянського суспільства,
оскільки передбачав встановлення офіційного використання регіональних мов у
роботі місцевих органів державної влади за умови проживання мінімум 10
відсотків носіїв мови на територіях, на які поширюється влада цих органів 23
лютого 2014 року Верховна Рада скасувала закон «Про засади державної мовної
політики», але відповідне рішення не підписав тодішній виконувач обов’язків
президента України Олександр Турчинов. Конституційний
Суд України (КСУ) визнав неконституційним закон "Про
засади державної мовної політики",
відомий як закон Колесніченка-Ківалова, через процедурні порушення під час його
прийняття
4.
Загострення
відносин з Російською Федерацією
Після обрання Президентом України В. Ющенка у 2005 р.
російський політикум у котре проявив бажання вирішальним чином впливати на
події в Україні. Російська Федерація висловила своє ставлення до новообраного
Президента України практичними діями: на початку 2006 р. перекрила Україні газ.
З’явилося нове поняття – «газова війна.
Узимку 2008–2009 рр. розгорнулася друга газова криза. 1
січня 2009 р. «Газпром» припинив постачати газ на територію України,
звинувативши Україну у крадіжці газу. 7 січня РФ повністю перекрила газ. Без газу залишилися Болгарія, Греція, Хорватія, Угорщина,
Австрія, Румунія, Словаччина та Польща. До переговорів підключилася
Єврокомісія. Після тривалих перемовин Прем’єр-міністр України Ю. Тимошенко
була змушена укласти газовий контракт з розрахунковою ціною газу на рівні 450
доларів за тисячу кубометрів.
З приходом до влади у 2010 р. В. Януковича почалося формування нового формату
стосунків України з РФ. У квітні 2010 р. було підписано Харківські угоди,
згідно з якими термін перебування Чорноморського флоту РФ у Севастополі
подовжено з 2017 до 2042 р. з автоматичним продовженням ще на п’ять років. У
цей час Україна отримала суттєву тимчасову знижку на газ, за що домовленість
назвали «флот в обмін на газ».
Підготовка та наміри керівництва України укласти Угоду
про асоціацію з ЄС у 2013 р. знову підняли градус напруження між Україною та
РФ. Намагаючись тиснути на Україну, Росія почала вдаватися до торговельних
заборон. 14 серпня Федеральна митна служба РФ внесла всіх без винятку
українських експортерів до списку ризикованих. По суті, ішлося про повномасштабну
зупинку українського експорту на невизначений термін. Москва перейшла в рішучий
наступ із чітко визначеною метою – не допустити підписання Україною Угоди про
асоціацію з Європейським Союзом та примусити Україну інтегруватися в Митний
союз. 21 листопада 2013 р. уряд України оголосив про призупинення підготовки до
підписання Угоди. Це рішення призвело до протестів у центрі Києва.
Дайте відповіді на питання
1.
Проаналізуйте
результати виборів 2006 р. Хто здобув перемогу?
2.
Які
були реальні можливості для налагодження дієвої співпраці, зважаючи на
наявність ідеологічних розходжень?
3.
Які
наслідки мало впровадження виборчої системи на партійній основі?
4.
У
чиїх інтересах виявилася партійна система виборів?
5.
Які
способи стабілізації економіки використовувала влада впродовж 2007 – 2013 рр.?
6.
Чому
влада вдавалася до позик і для яких проектів їх використовувала?
7. Чиї
інтереси представляв В. Янукович, перебуваючи на посаді Президента
України?
8. Які були
можливості для опозиційної діяльності за його керування державою?
9. Як суспільство реагувало на Харківські угоди? Чому?
Домашнє завдання
Опрацювати відповідний
матеріал підручника § 37
Комментарии
Отправить комментарий