Тема
«Початок української революції»
Записати в конспект тему, план
уроку і підкреслене в даній темі
Запам’ятайте
основні дати
23 лютого (8 березня) 1917 р. –
початок Лютневої революції в Росії
4 (17) березня 1917 р. –
заснування Української Центральної Ради (УЦР)
Травень 1917 р. – Перший військовий з’їзд
Знати
особистості в історії:
М. Грушевський, М. Міхновський,
І. Полтавець – Остряниця, Семен Гризло
1.
Посилення кризових явищ у
Російській та Австро – Угорській імперіях
5 травня 1915 р. ГУР було трансформовано в
Загальну українську раду (ЗУР), яка мала представляти інтереси всього
українського народу. У листопаді 1916 р. Німеччина та Австро – Угорщина
погодились на утворення Польської держави, до складу якої мала увійти Галичина.
ЗУР саморозпустилась.
У лютому 1916 р. група громадських діячів Полтави
надіслали до Державної Думи ряд вимог.
Війна загострила соціальні проблеми, головною з
яких стала проблема виживання як такого. Люди масово втрачали свій довоєнний
соціальний статус.
2.
Початок української
революції й утворення Центральної Ради
На початку 1917 р. Петроград нагадував
розворушений вулик. Доведених до відчаю трудящих підтримали солдати 200-
тисячного запасного контингенту, які
чекали відправлення на фронт. 27 лютого 1917 р. було створено тимчасовий
комітет на чолі з М. Родзянком. Одночасно виникла Рада робітничих і солдатських
депутатів. 2 березня цар Микола ІІ зрікся престолу. Влада в Росії перейшла
до Тимчасового уряду на чолі з князем Г. Львовим, який мав діяти до скликання
Установчих зборів. Влада на місцях перейшла до громадянських комітетів та
губернських та повітових комісарів Тимчасового уряду.
Звістка про падіння царського режиму досягла
Києва. 4(17) березня 1917 р. українці заснували власну організацію –
Центральну Раду. Головою УЦР було обрано М. Грушевського. Одночасно постали
Українські Національні Ради в Петрограді (голова О. Лотоцький) та в Москві (О.
Саліковський).
Таким чином, навесні 1917 р. в
Україні діяли три носії владних повноважень:
1. Представники Тимчасового
уряду – губерніальні комісари, яким підлягало військо;
2. Українська Центральна
Рада, що весь час поповнювалась новими членами соціалістичних партій. З припливом
людей основоположники УЦР – помірковані члени ТУП – потопали серед членів
російських соціалістичних партій, і це знесилювало Центральну Раду.
3. Ради робітничих і
солдатських депутатів, що складалися з більшовиків, меншовиків, есерів та
бундівців (Єврейська соціалістична партія - БУНД); наприклад у Київському Совєті
був тільки один українець. Незабаром у Совєті перше місце зайняли більшовики.
Тимчасовий уряд погоджувався на
самовизначення Фінляндії та Польщі, але відмовляла у цьому Україні. Але
українці продемонстрували своє прагнення до свободи. 12 березня відбулася
демонстрація українців у Петрограді. 19 березня (1 квітня за новим стилем)
1917 р. у Києві 100 тис. демонстрація з національними прапорами (а також у
Катеринославі, Одесі, Харкові, Полтаві, Чернігові …)
3.
Початок українізації
армії
Серед українських солдат і офіцерів швидко
поширювалися ідеї українізації військових частин і створення української армії.
Провідна роль у цьому процесі належала не Центральній Раді, а самостійникам на
чолі з М. Міхновським. Вони виступали за створення в Україні міцної регулярної
армії. Лідери ж УЦР негативно ставилися до регулярних армій, вважаючи їх
основою мілітаризму. За цих умов самостійники самочинно розпочали українізацію
війська. 16 березня 1917 р. за старим стилем установчі збори Київського
гарнізону постановили створити товариство «Український військовий клуб імені
гетьмана Павла Полуботка». Перший добровільний полк назвали іменем Богдана
Хмельницького (квітень 1917 р.). Полк складався з 16 сотень загальною чисельністю
3,5 тис. осіб.
5 – 8 (18 – 21) травня 1917 р. у
Києві відбувся Перший військовий з’їзд, який закликав до негайної українізації
армії.
При Центральній Раді було утворено Український військовий генеральний комітет у
складі 18 осіб. Головою комітету став С. Петлюра. Водночас з українізацією
армії розгорнулась українізація Чорноморського флоту. Майже на всіх кораблях
існували свої українські корабельні ради.
Для захисту від дезертирів, які
поверталися з фронту, у селах почали створювати місцеву оборону, що
ґрунтувалася на козацьких традиціях і дістала назву Вільного козацтва. Ініціатором утворення вільного козацтва був селянин с.
Гусакові Звенигородського повіту Інокентій Смок тій. У квітні 1917 р. в
Звенигородці відбувся повітовий з’їзд Вільного козацтва. Кошовим отаманом
обрали селянина Семена Гризла.
Поступово вільно козацький рух поширюється по всій
Київщині, на Лівобережжі, Волині, Запоріжжі. Головою козацьких формувань став
генерал Павло Скоропадський, а наказним отаманом І. Полтавець – Остряниця.
Дайте
відповіді на питання
1. У чому проявилась
економічна і політична криза в українських землях під час війни?
2. Уявіть, що ви один з
лідерів організації національного українського руху на початку 1917 р. Які
завдання ви б висунули перед її членами?
3. Якими подіями розпочалася
українська революція? Які причини революції?
4. Коли і за яких обставин
утворилася УЦР?
5. Які органи влади
одночасно діяли в Україні в 1917 р.?
6. Як і чому розпочалася
українізація армії?
7. Коли і за яких обставин
виникло Вільне козацтво? Мета організації? Чи потрібні тепер подібні
організації у тому числі і в вашій місцевості?
Домашнє
завдання
Опрацюйте
відповідний матеріал підручника §4
Комментарии
Отправить комментарий