Тема уроку
«Постіндустріальне (інформаційне) суспільство»
Записати в конспект тему, план
уроку і підкреслене в даній темі
Основні дати:
25 квітня 1974 р. — «революція
гвоздик» у Португалії
1974 р. — падіння диктатури
«чорних полковників» у Греції
1978 р. — референдум в Іспанії
та ухвалення конституції
Поняття і терміни
Омбудсмен;
популізм; постіндустріальне суспільство; Громадянське суспільство; партійна
система
1.
Концепція
постіндустріального (інформаційного) суспільства.
Постіндустріальне суспільство — якісно
новий етап суспільного розвитку, наступний за індустріальним суспільством.
Провідна роль у ньому належить науці, освіті, розвитку й ефективному
використанню нових технологій; більшість населення працює не в промисловості та
сільському господарстві, а у сфері послуг.
Попри
різні оцінки постіндустріального суспільства, науковці
зазначають
такі його риси:
1.
домінування сфери послуг над сферою
матеріального виробництва;
2.
інформація та знання стають основними
чинниками економічного зростання;
3.
творчість стає універсальною робочою
діяльністю.
2.
Зміцнення
демократії на Заході після Другої
світової війни: розширення прав людини.
Поширення
демократії у другій половині XX ст. було головним напрямом політичного розвитку
країн Західної Європи і Північної Америки.
Показовим стало ухвалення
Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р. Загальної декларації прав людини. Основні права
людини були зафіксовані також у Заключному акті Наради з питань безпеки і
співробітництва, підписаному 1975 р. в Гельсінкі всіма європейськими країнами
(крім Албанії), США і Канадою. Уперше дотримання прав людини було
покладене в основу європейської безпеки (на цій основі створено Організацію з
безпеки і співробітництва у Європі — ОБСЄ) Після Другої світової війни намітилась
тенденція до прискіпливішого контролю за дотриманням прав і свобод людини.
Окрім судового контролю, почали створювати спеціальні контрольні органи, покликані
стежити за дотриманням основних прав і свобод. До них у багатьох країнах світу,
зокрема, належить спеціальний уповноважений у справах людини — омбудсмен.
У 1993 р.
рішенням ООН засновано посаду Комісара у справах людини.
3.
Падіння
авторитарних режимів у
Південно – Західній Європі в 1970-х роках.
Португалія
З 1932 р. в
Португалії існувала профашистська диктатура, яку очолював Антоніу де Олівейра
Салазар. У 1968 р.старий диктатор отримав травму,
після тривалої хвороби помер у 1970 р.
Інерція
існування режиму закінчилася 25 квітня 1974 р. Переворот дістав назву
Революція гвоздик. Рада національного
порятунку висунула демократичні завдання, зокрема:
1)
повна дефашизація і утвердження
демократичних порядків;
2)
негайна деколонізація африканських володінь
Португалії;
3)
проведення аграрної реформи;
4)
ухвалення нової конституції;
5)
поліпшення умов життя трудящих.
Греція
1946 р. – початок комуністичного
панування в Греції.
У Греції
в 1967 р., після тривалої політичної кризи, військові здійснили переворот. Влада
була зосереджена в руках тріумвірату — Г. Пападопулоса, С. Паттакоса, Н.
Макарезоса. Перший із них згодом став одноосібним правителем
Греції. Режим
«чорних полковників» установив військову диктатуру.
1. Було
придушено опозицію. Створення в країні концентраційних таборів.
2. Боротьби з комунізмом.
3. Був
розпущений парламент і всі політичні партії країни.
4. «Чорні
полковники» створювали ідеологію греко - християнського духу, протиставляючи її
комуністам, які боролися з релігією.
З 1972 р. Г.
Пападопулос почав проводити політику поступової лібералізації, обмежив роль
армії. За підсумками референдуму 1 червня 1973 р. він ліквідував монархію, а
19 серпня став президентом Греції.
17 листопада
1973 р. спалахнуло повстання студентів Афінського політехнічного університету,
у ході якого тисячі молодих людей виступили проти диктатури «чорних
полковників». Протест молоді придушили, але він започаткував крах військового
режиму в Греції.
Після
референдуму 8 грудня 1974 р., коли Греція була проголошена президентською
республікою, президентом Греції став лауреат Нобелівської премії миру Міхаїл
Стасінопулос.
Важливе
місце в історії Південної Європи займає ситуація навколо острова Кіпр, на який претендують Греція та
сусідня Туреччина.
15 липня 1974 р.
за підтримки грецької хунти президента Кіпру архієпископа Макаріоса
відсторонили від влади, а контроль над островом перейшов до групи радикалів,
очолюваних Нікосом Самсоном, який виступав за приєднання Кіпру до Греції. Однак
23 липня 1974 р. Туреччина під приводом захисту турків-кіпріотів вторглася
на острів і окупувала третину його території.
Іспанія
В
Іспанії після смерті в 1975 р. Ф. Франко главою держави став король Хуан Карлос
I. За його схвалення розпочався поступовий перехід від авторитарного режиму до
демократичного.
4. Утвердження принципів громадянського
суспільства.
Громадянське
суспільство — система неурядових інституцій та сукупності відносин в
економічній, соціальній, культурній та інших сферах, які сприяють суспільному
розвиткові на противагу (або ж доповнення) виконавчим структурам держави.
Громадянському
суспільству притаманні три особливості:
1) наявність
багатьох дієвих неурядових організацій;
2) незалежність
створених громадянами асоціацій від державної влади;
3) почуття
громадянської відповідальності у поєднанні з цивілізованою поведінкою та
активною громадянською позицією.
У другій
половині ХХ ст. є чимало прикладів того, як громадянське суспільство змушувало
визнавати свої помилки та навіть злочини і державні інституції, що діяли
всупереч праву і моралі, і політиків, задіяних у неморальних діях. Можна
пригадати реакцію громадськості США на Вотергейтську справу, у результаті якої
американський президент Р. Ніксон (1969–1974 рр.) був змушений піти у
відставку.
5. Тенденції повоєнного розвитку партійних
систем.
Період після
Другої світової війни був часом розквіту політичних партій. У боротьбі за
голоси виборців у країнах Західної Європи й Америки політичні партії прагнуть
врахувати загальнонаціональні потреби, а не вузькоспецифічні певного соціального
прошарку, як це було наприкінці ХIХ – на початку ХХ ст. Своєрідною реакцією на засилля партій
була поява у 1970-х роках масових демократичних рухів, екологічних (зелених),
пацифістських, феміністичних, антиглобалістських і т. ін.
Чимало
політичних партій регіону, зокрема й України, дедалі більше використовують
популістські гасла, декларуючи «прості рішення» складних соціально-економічних
проблем. Партії часто формуються не на основі певної ідеології, а навколо
політичного лідера, конкретної особи, що особливо характерно для сучасної
України. Відповідно, певні політичні рішення партій та окремих політиків часто обумовлені
не державними, а корпоративними, миттєвими інтересами та супроводжуються
політичною корупцією. Партії часто пов’язані з економічними інтересами великих
фінансово-економічних груп.
Дайте відповіді на питання
1. Визначте основні ознаки та
риси постіндустріального суспільства.
2. Назвіть найважливіші
міжнародні документи, прийняті в другій половині ХХ — на початку ХХІ ст., що
захищають права людини.
3. Розкрийте особливості
диктаторського режиму Салазара в Португалії та передумови його падіння.
4. Які були особливості
політичного розвитку Греції в 1960–1970-х роках?
5. Як відбувався процес
демократизації в Іспанії після смерті Ф. Франко?
6. Назвіть основні особливості
громадянського суспільства.
7. Схарактеризуйте основні
тенденції розвитку партійних систем у другій половині ХХ — на початку ХХІ ст.
8. Покажіть на карті, у яких
країнах Європи в 1970-х роках унаслідок демократичних революцій були
ліквідовані диктаторські режими.
9. Поясніть терміни і поняття:
постіндустріальне суспільство, громадянське суспільство.
Домашнє завдання
Підручник
«Всесвітня
Історія» 11 клас
І. Я. Щупак §3
питання 1 - 10
Виконані завдання відправити на вайбер телефон 380 502654581 або на електронну пошту kerbutvadim2012@gmail.com
Комментарии
Отправить комментарий