Тема «СРСР: від доби Брежнєва до
перебудови»
Записати в конспект тему, план
уроку і підкреслене в даній темі
Основні дати:
27 грудня 1979 р. — введення
радянських військ в Афганістан
березень 1985 р. — обрання М.
Горбачова генеральним секретарем ЦК КПРС
грудень 1991 р. — припинення
існування СРСР
Поняття і терміни «застій»,
дисидентський рух, «перебудова», «прискорення», «гласність», референдум, путч
ГКЧП
Л. Брежнєв керував
країною упродовж 18 років. Історики визначали цей період як застій. Назва стала
популярною, хоч вона і не повною мірою віддзеркалює сутність брежнєвської
епохи. «Застій» - відсутність розвитку, проте ситуація у СРСР була значно
складнішою. У березні 1985 р. Генеральним секретарем ЦК КПРС було обрано М,
Горбачова. Із цієї події починається завершальний період історії СРСР, що
дістав назву «перебудова», який закінчився розпадом СРСР.
1. СРСР у середині 1960 – 1970-х років
Після
усунення Хрущова Першим секретарем ЦК КПРС обрали Леоніда Брежнєва. Пізніше
головою Ради Міністрів СРСР затвердили Олексія Косигіна.
У 1977
р. утверджено нову Конституцію СРСР, яка проголосила побудову в країні так
званого розвиненого соціалізму.
«Косигінська» реформа 1965 р. Реформа у господарстві повинна
була сприяти економічному підесенню завдяки розширенню самостійності
підприємств, підвищенню матеріальної зацікавленості працівників. Було
впроваджено госпрозрахунок, частина прибутку залишалася підприємствам. Виконання
державного плану тепер виражалось не у валових показниках, а в обсязі
продукції, що реалізовувалась.
У 1979 р.
колгоспи та радгоспи кооперували в агропромоб’єднання та намагалися інтегрувати
їх з промисловістю.
1972
року під час візиту президента США Р. Ніксона до Москви підписано угоду про
скорочення стратегічних озброєнь (ОСВ-1), що встановлювала обмеження на створення
систем протиракетної оборони і міжконтинентальних ракет.
Проте
після введення радянських військ в Афганістан у 1979 р. НАТО прийняло рішення
про розміщення в Західній Європі ракет середньої дальності, націлених на СРСР.
На
початку 1960-х років різко загострилися відносини СРСР із КНР. Справа дійшла до
збройних конфліктів у районі острова Даманський (Далекий Схід) і
Семипалатинська (Центральна Азія). У 1970-ті роки Китай розглядали
як потенційного супротивника СРСР.
Москва
підтримувала арабські країни в їхній боротьбі з Ізраїлем, заохочувала кубинську
інтервенцію в Анголі, була на боці «промарксистських сил» у Мозамбіку, Ефіопії,
Ємені. СРСР втрутився в конфлікт між Сомалі й Ефіопією в районі Африканського
Рогу, санкціонував вторгнення в’єтнамських військ у Кампучію, підтримував ліві сили
в Чилі, інших країнах Латинської Америки.
Проте остаточно
підірвало політику розрядки радянське вторгнення в Афганістан 27 грудня 1979 р.
Однак спроба нав’язати Афганістану соціалістичну модель розвитку зазнала краху.
2. Брежнєвська «доба застою»: наростання
кризи
СРСР вийшов на
передові позиції у світі в освоєнні космосу, розвитку авіації, атомної
енергетики, фундаментальних і прикладних наук. Певні досягнення спостерігалися
в освіті, медицині, системі соціального забезпечення. Сповільнилися темпи
економічного зростання; розвиток економіки здійснювався екстенсивним шляхом. Не
дала очікуваних результатів хімізація та меліорація сільського господарства. Прийнята
в травні 1982 р. Продовольча програма стала фарсом. Закупівлі
сільськогосподарської продукції за кордоном зросли більш як у 10 разів, виник
дефіцит продуктів у торгівлі.
Катастрофічно
позначилась на економіці участь СРСР у гонці озброєнь. Водночас в умовах
тодішньої світової економічної кон’юнктури СРСР одержував величезні прибутки
від експорту нафти. Приплив «нафтодоларів» давав змогу відтягнути вияв
негативних явищ в економіці.
«Застій» (термін вперше вжив
М. Горбачов) — період історії СРСР (1965–1984 рр.), коли КПРС та радянську
державу очолював Л. Брежнєв. Період характеризувався сповільненням темпів
соціально-економічного розвитку, нагромадженням кризових явищ у політичній та
соціальній сфері й консервацією економічної та соціальної системи у рамках державного
соціалізму, що виключало можливість її реформування.
Основні передумови системної кризи радянського
суспільства
1.
Монопольна влада КПРС у радянській
політичній системі.
2.
Величезні ресурси відволікалися на надання
допомоги прорадянським режимам у країнах Східної Європи, Азії й Африки.
3.
Перевага надавалася екстенсивним методам
ведення господарства.
4.
Регламентація економіки відповідно до
народногосподарських планів призводила до дефіциту матеріальних і фінансових
ресурсів, «авралів» у роботі підприємств, низької якості їхньої продукції.
5.
Зрівнялівка на виробництві ліквідувала стимули
підвищення кваліфікації та продуктивності праці.
6.
Загострення екологічних проблем.
7.
Збільшення грошових доходів населення
відставало від виробництва товарів широкого вжитку. Зростання дефіциту товарів
і продовольства впливало на масову свідомість. Поширювалися алкоголізм і
наркоманія.
8.
Відхід від лібералізації, фактична
реабілітація сталінізму.
9.
3. Дисидентський рух
Дисидент (від лат. dissidens — незгодний) —
інакодумець, людина, яка не згодна з панівною ідеологією та владою.
Дисидентство відстоює права громадян та інші демократичні принципи.
Основні
учасники і напрями дисидентського руху
1.
Прихильники «справжнього марксизму-ленінізму»
вважали, що радянський режим зіпсував це вчення, і необхідно повернутися до справжніх
цінностей марксизму-ленінізму.
2.
Прихильники християнської ідеології говорили
про необхідність дотримування християнських моральних принципів.
3.
Захисники національно-культурних прав
націй, що представляли національні республіки, виступали проти політики
русифікації, за надання національно-культурної автономії.
4.
Ідеологи ліберального напряму відстоювали ідею
переходу до демократичного суспільства західного типу, виступали за лібералізацію
соціально-економічних і суспільно-політичних відносин.
Датою народження
дисидентського руху можна вважати 5 грудня 1965 р., коли на Пушкінській площі в
Москві відбулася перша демонстрація під правозахисними гаслами.
Серед
дисидентів визначилися свої лідери — А. Сахаров, В. Буковський, А. Марченко, З.
Гамсахурдіа, П. Григоренко та ін. Стимулом
для розвитку дисидентського руху стали підсумки Загальноєвропейської наради з
безпеки і співробітництва в Європі (1975 р.). У країні створювалися групи
сприяння виконанню рішень цього форуму, які відстоювали права людини.
4. Прихід до влади М. Горбачова
У березні 1985 р., після смерті
К. Черненка, лідером партії обрали 54-річного члена політбюро і секретаря ЦК
КПРС М. Горбачова.
5. Економічні реформи
Перебудова. З березня
1985 р. в історії СРСР розпочався період, що прийнято називати «перебудовою».
Курс на «прискорення». Перший етап реформ
(1985–1986 рр.). У квітні 1985 р. проголошено курс на прискорення
соціально-економічного розвитку СРСР. Після
липня 1985 р. ухвалене нове законодавство, що дозволяло створювати малі та
спільні підприємства, акціонерні товариства, комерційні банки. Їх очолювали, як
правило, колишні керівники підприємств і установ.
Під час другого
етапу реформ (1987–1989 рр.) була орієнтація на перехід від адміністративних
методів до економічних за збереження централізованого управління. Реформа
передбачала надання підприємствам самостійності, переведення їх на
самофінансування. Однак реформу здійснювали в умовах монополії державної
власності в економіці. Кооперативи обкладали непомірним податком (понад 40 %). З
магазинів зникали товари першої необхідності, вводилася вже забута карткова
система. Відбулося обвальне зниження рівня життя населення. У 1989 р.
розпочалися масові страйки шахтарів.
6. Лібералізація суспільного і політичного
життя. Гласність
Курс на «гласність» означав пом’якшення цензури
засобів масової інформації, публікацію раніше заборонених книжок. У країні
з’явились сотні незалежних газет і журналів, вільнішими ставали радіо, кіно і телебачення.
7. Активізація національних рухів
Криваві
конфлікти на ґрунті міжнаціональних відносин мали місце в Придністров’ї,
Фергані, Андижані, Душанбе, Нагорному Карабаху, Баку, Сумгаїті, в інших місцях.
Вони супроводжувалися людськими жертвами, вигнанням представників національних
меншин.
На тлі
поглиблення економічної та політичної кризи наприкінці 1980-х років
активізувалися національні рухи в СРСР, метою яких було здобуття незалежності.
Серед новостворених масових національно-патріотичних організацій — «Народний
рух України за перебудову», Народний фронт Естонії, литовський «Саюдіс»
(«Єдність») та ін. Ще в листопаді 1988 р. Верховна Рада Естонської РСР проголосила
державний суверенітет Естонії.
У
Тбілісі в квітні 1989 р. під час розгону мітингу військами загинули 16 осіб. У
Баку на початку 1990 р. за бездіяльності влади відбувалися погроми вірменів.
На ІІІ з’їзді народних
депутатів (березень 1990 р.). був упроваджений інститут президентства в країні.
Першим (і останнім) Президентом СРСР обрали М. Горбачова. На І з’їзді народних
депутатів РРФСР головою Верховної Ради РРФСР
обрали Бориса Єльцина.
8. Антидержавний путч 1991 р.
Утім навесні
1991 р. розпочалися переговори керівників дев’яти республік (Росії, України,
Білорусі, Казахстану, Узбекистану, Туркменістану, Киргизії, Таджикистану,
Азербайджану) із Президентом СРСР та підготовка до підписання нового Союзного договору,
20 серпня 1991 р.
Проте 19 серпня 1991 р. розпочався
путч. На всю країну пролунало повідомлення про створення Державного комітету з
надзвичайного стану (ДКНС, російською мовою — ГКЧП).
9. Розпад СРСР
1 грудня
1991 р. в Україні відбувся референдум, у ході якого громадяни майже одностайно
висловилися за незалежність республіки.
8 грудня
1991 р. у білоруській урядовій резиденції в Біловезькій Пущі (біля Бреста)
зібралися керівники Білорусі, Росії й України — С. Шушкевич, Б. Єльцин, Л.
Кравчук. На цій
самій зустрічі народилася «Угода про створення Співдружності Незалежних Держав»
(СНД).
21 грудня в Алма-Аті відбулося
підписання Декларації 11 держав на підтримку Біловезької угоди. Виняток становили
республіки Прибалтики і Грузія. Остання приєдналася до СНД через два роки.
Після підписання
Алма-Атинської декларації М. Горбачов 25 грудня 1991 р. виступив по
телебаченню із заявою про припинення своєї діяльності на посаді Президента
СРСР. У той самий вечір над Кремлем спустили червоний прапор з Державним
гербом СРСР, а на його місці здійнявся російський триколірний прапор.
Дайте відповіді на питання
1. Назвіть вияви
соціально-економічної кризи в СРСР у 1970-ті роки.
2. Які були передумови
виникнення дисидентського руху? Схарактеризуйте його основні напрями.
3. У чому виявлялося
загострення політичної боротьби в середині 1980-х років?
4. Які економічні реформи
здійснювали у СРСР після 1985 р.?
5. Визначте причини посилення
національних рухів у СРСР у середині 1980-х років.
6. Чим було викликане
прийняття нового політичного курсу в 1985 р.?
7. Визначте етапи і сутність
реформ у СРСР часів «перебудови».
8. Поясніть терміни і поняття:
застій, дисидент, перебудова, гласність.
9. Покажіть на карті кордони
республік СРСР станом на 1991 р.
10. Покажіть на карті райони
міжнаціональних конфліктів у СРСР у період «перебудови».
Домашнє завдання
Підручник
«Всесвітня
Історія» 11 клас
І. Я. Щупак §16
питання 1 – 10
Комментарии
Отправить комментарий