Тема «Діяльність УГГ»
Записати тему, план уроку і підкреслене в даній темі
Основні
дати:
9 листопада 1976 р. – заявила про своє існування
Українська Гельсінська група сприяння виконанню Гельсінских угод на чолі з М.
Руденком
1.
Виникнення Української громадянської групи сприяння
Виконанню Гельсінських угод (УГГ)
9 листопада 1976 р. група дисидентів у Києві об’єдналася в
Українську громадську групу сприяння виконанню Гельсінських угод.
Мета заснування
правозахисної неформальної групи – стежити за здійсненням Гельсінських угод на
території України, збирати й поширювати інформацію про порушення Гельсінських
угод, змагатися за окрему, самостійну участь України в Гельсінських нарадах і в
Гельсінському процесі.
Члени-засновники УГГ: письменник М. Руденко (голова), письменник-фантаст О. Бердник, правозахисники та колишні
політв’язні Л. Лук’яненко, О. Мешко,
П. Григоренко, І. Кандиба, мікробіолог Н.
Строката, інженер М. Маринович, історик М. Матусевич, учитель О. Тихий. У
наступні роки склад учасників УГГ поповнювався.
До кінця 1980 р. УГГ оприлюднила 30 меморандумів,
декларацій, маніфестів, звернень та інформаційних бюлетенів (видавалися з 1978
р.).
З грудня 1976 р. почалися обшуки та допити членів УГГ. У
1978–1980-х рр. було репресовано майже всіх членів-засновників групи.
До складу УГГ входили люди різних політичних переконань,
але всі вони стояли на виразних українських національних позиціях: докладали
зусиль, щоб донести світу інформацію про те, як порушуються права людини в
Україні. У цьому їм допомагали вашингтонський Комітет Гельсінських гарантій для
України, видавництво «Смолоскип», Світовий конгрес вільних українців, комітети
оборони українських політв’язнів. Члени УГГ ніколи не оголошували саморозпуску,
вели боротьбу в найскладніших умовах.
2.
Самвидав
Самвидав – це непідконтрольний
державі засіб поширення позацензурної літератури заборонених художніх, філософських, суспільно-політичних
творів вітчизняних і зарубіжних авторів, передруків релігійних (богослужбових)
книг, українських дореволюційних та еміграційних видань заяв, петицій,
клопотань, листів учасників національно-визвольного руху в Україні в 1960 –
1980-ті рр.
Самвидавна література 1960-х
рр. створювалася в кустарний спосіб:
твори переписувалися під
копірку, фотокопіювалися, розмножувалися на друкарських машинках. Готові
примірники передавалися через знайомих, однодумців, поштою, шляхом анонімного
розповсюдження.
Історію розвитку самвидаву
поділяють на три етапи:
1) «літературний» –
поширення літературних творів і літературно- критичних статей, які з різних
причин було неможливо опублікувати в Україні (початок 1960-х рр.). Серед
матеріалів – позацензурна поезія шістдесятників В. Симоненка, Л. Костенко, М.
Вінграновського, В. Стуса та ін.
2) «анонімний» – поява
політичних статей, розповсюдження анонімної «викривальної» публіцистики
(1963–1968). Зокрема, статті «Стан і завдання українського визвольного
руху», «Українська освіта в шовіністичному зашморзі», «Уроки історії» та ін.
3) «авторський» –
оприлюднення документів програмного політичного характеру, суспільно важливих
текстів з авторськими підписами (друга половина 1960-х – 1980-ті рр.). У
цей період поширювали праці В. Чорновола «Лихо з розуму», «Правосуддя чи
рецидиви терору"», А. Авторханова «Технологія влади», М. Брайчевського
«Приєднання чи возз’єднання"», памфлети В. Мороза «Репортаж із заповідника
імені Берії», Є. Сверстюка «З приводу процесу над Погружальським», випуски
московського опозиційного журналу «Хроника текущих событий» та ін.
3. «Український вісник». «Смолоскип».
«Український вісник» -
самвидавний періодичний літературно-публіцистичний і правозахисний
журнал, створений з ініціативи В. Чорновола.
Перший випуск вийшов у січні 1970 р. Матеріали з «Українського вісника» були одним
із джерел інформації на «Радіо Свобода» (США).
12 січня 1972 р.
заарештували всіх відомих дисидентів: у Києві – І. Світличного, Є. Сверстюка, В. Стуса, Л. Плюща, З. Антонюка,
трохи пізніше – І. Дзюбу та ін. у Львові – В. Чорновола, М. Осадчого, І. Геля,
С. Шабатуру, І. Стасів - Калинець, трохи пізніше – І. Калинця та ін. Наступна
хвиля арештів прокотилася у квітні–травні 1972 р. По всій Україні кілька сотень
людей було затримано, вигнано з роботи, з вишів.
Видавництво «Смолоскип»
імені В. Симоненка – літературне видавництво, засноване 1967 р. в м. Балтимор
(США). Серед його перших видань:
наукові та літературні твори
учасників дисидентського руху 1960–1980-х рр.
в Україні, твори
репресованих українських письменників. Перша опублікована у видавництві книжка
– праця О. Зінкевича «З генерації новаторів: Світличний і Дзюба» (1968).
4. В’ячеслав Чорновіл.
В’ячеслав Чорновіл
(1938–1999) – літературний критик, публіцист, журналіст, політичний і державний
діяч. Один з лідерів українського правозахисного руху. Політв’язень (1967–1969,
1972–1978, 1980–1985).
4 вересня 1965 р. В.
Чорновіл разом з І. Дзюбою і В. Стусом виступив у кінотеатрі «Україна» на
прем’єрі фільму С. Параджанова з протестом проти арештів української
інтелігенції. У травні 1966 р.
поширив документальну машинописну книжку «Правосуддя чи рецидиви терору"» Під час відбування
покарання в мордовських таборах (1973–1978) був організатором акцій протесту, голодувань у боротьбі за статус
політичного в’язня. В таборах його називали «зеківським генералом». 1976 р.
написав книжку «Хроніка таборових буднів» 22 травня 1979 р. став членом Української
громадської групи сприяння виконанню Гельсінських угод. Зміг повернутися в
Україну тільки у травні 1985 р.
Зробив
великий внесок в утвердження
української незалежності.
Дайте
відповіді на питання
1. Назвіть головні «самвидавські» видання і
твори дисидентів.
2. Охарактеризуйте
діяльність Української гельсінської спілки, її склад, програмні цілі та
завдання.
3. Коли була створена
УГГ?
4. Як влада боролася
з УГГ?
5. Що ви знаєте про
В. Чорновола?
Домашнє
завдання
Опрацювати відповідний матеріал підручника § 18
Комментарии
Отправить комментарий