Тема «Розпад
світової колоніальної системи. Японія»
Записати в конспект тему, план
уроку і підкреслене в даній темі
Основні дати:
1947 р. — набуття чинності
Конституції Японії
середина 1950-х – 1973 рр. —
японське «економічне диво»
7 вересня 1951 р. – підписання
Сан – Франциської мирної угоди
Мотивація
навчальної діяльності
Після Другої світової
війни у колоніях на території Азії та Африки склалися умови для здобуття
державної незалежності багатьма народами. Цьому сприяло багато чинників, у тому
числі капітуляція Японії, послаблення позицій Британії, Франції, Нідерландів і
зміни в їхній колоніальній політиці. Відіграло свою роль у регіонах зміцнення
національної буржуазії та поява інших соціальних верств і груп людей, здатних
самостійно управляти своїми країнами, а також виникнення тут патріотичних
партій та організацій, які під гаслами національної єдності проголосили курс на
досягнення незалежності своїх країн. Суттєво вплинуло на визволення
колоніальних країн «холодна війна» між СРСР і США, що дозволяла маневрувати між
великими державами і сприяла занепаду колоніалізму.
1.
Розпад
світової колоніальної системи
Деколонізація – ліквідація
колоніального панування метрополій, відновлення суверенності народів
колоніальних і залежних країн та утвердження цих країн як самостійних і
повноправних суб’єктів міжнародних відносин.
Причини розпаду колоніальної системи:
1. Колоніалізм вичерпав себе історично (втрата економічної
ефективності)
2. У роки Другої світової війни зросла національна свідомість та
активізувався національно – визвольний рух
3. Активна підтримка США і СРСР країн, які боролися за незалежність
Перший етап деколонізації (1945 – 1955)
Деколонізація охоплює переважно Азію (незалежність отримали 11 держав
Азії, в Африці – Лівія). Мирно і контрольовано Велика Британія надала незалежність
своїм колоніям у 1947 – 1948 рр. 1954 р. Франція припинила бойові дії в
Індокитаї і визнала незалежність В’єтнаму, Лаосу, Камбоджі.
Другий етап (1955 – кінець 60-х рр. ХХ ст..)
Епіцентром деколонізації стає Північна і Тропічна Африка. Незалежність
отримали 7 країн Азії і 37 країн в Африці (1960 р. – «рік Африки», відразу 17
африканських країн).
Третій етап ( 70-ті – початок 90-х рр. ХХ ст.)
1975 р. – розпад Португальської колоніальної імперії. Крах колоніалізму
на Півдні Африки. 1990 р. – Намібія – остання колонія в Африці.
Ліквідація останніх колоніальних володінь В. Британії в Латинській
Америці (Багамські острови – 1973 р., Гайана – 1975 р., Беліз – 1981 р.)
Острови Тихоокеанського регіону.
Початок 2000-х рр.. – ліквідація залишків колоніалізму: Гонконг –
Сянган (1997 р.), Східний Тімор (1975 р., фактично – 2002 р.)
Шляхи розвитку незалежних держав:
1. Шлях наслідування передових країн Америки та Європи, зумовили
перетворення Сінгапуру, Південної Кореї, Тайваня, Малайзії на індустріальні
держави («азійські тигри»)
2. Шлях «соціалістичної орієнтації»
3. Шлях «неприєднання» (виник у 1961 р.) Індія, Індонезія та інші
Особливості суспільно – політичного життя
молодих незалежних держав:
1. Етнічно – племінний клановий характер побудови держструктур
2. Високий рівень корумпованості держапарату
3. Особлива роль керівника держави, що проводить політику патерналізму,
коливання в бік диктатури, або в бік популізму.
4. Загальний антидемократизм влади (значний вплив армії)
5. Значний вплив релігії на ідеологічні установки як влади, так і
суспільства.
2.
Японія
після закінчення Другої світової війни
Верховна влада в країні перейшла до рук американської окупаційної адміністрації,
яка здійснила демократичні перетворення. Збройні сили Японії підлягали
демобілізації, військові установи і таємну поліцію ліквідували. Звільняли
політв’язнів, було ухвалено закон про профспілки. У країні вводилося загальне
виборче право. У ході аграрної реформи було ліквідовано
поміщицьке землеволодіння.
У листопаді 1946 р. парламент Японії утвердив нову конституцію країни, що
набула чинності 3 травня 1947 р. (діє і сьогодні). Імператор (з 1926 р. —
Хірохіто) перетворився на «символ єдності нації» і позбавлявся реальної
політичної влади.
Відтоді за формою державного правління Японія є парламентською монархією.
Важливими особливостями конституції є закріплення в ній відмови «від воєн як
суверенного права нації» і заборона на створення сухопутних, військово-морських
і військово-повітряних сил.
3. Японське «економічне диво»
З 1950-х і до 1960–1980-х років відбувалось стрімке зростання економіки,
яке дістало назву японського «економічного дива».
Передумови
японського «економічного дива»:
-
фінансова допомога США; американські
кредити, великі замовлення під час воєн США в Кореї і В’єтнамі;
-
закупівля ліцензій, патентів, використання
нових технологій;
-
реформа податкової системи, запропонована
американцем Доджем;
-
відсутність значних військових витрат (не
більш як 1 % ВНП);
-
зниження цін на сировину і паливо на світових
ринках;
-
відносна дешевизна японської робочої
сили (лише наприкінці 80-х рр. заробітна
плата японців досягла рівня розвинених країн – 19,5 дол/год;
-
японський менталітет, вроджена працьовитість
японців
6/7 території Японського
архіпелагу – це гори, скелі й каміння.
Землетруси, тайфуни, цунамі, повені, пожежі знищували поля, руйнували
будинки. Відновлювати все одній людині було не під силу. Щоб вижити, вони
повинні були самовіддано працювати, причому неодмінно у складі громади. У
Японії здавна склався звичай селитися скупчено, дах до даху, розгороджувати
будинок розсувними паперовими «сьодзі». Коли стихії валять будинок, «сьомзі» не
такі небезпечні і вони допомагали відчувати близькість з родиною, сусідами.
Звукова проникність «сьомзі» вимагала постійної уваги до того, що говориш, тому
в японській мові немає брутальних висловів. Увічливість – найважливіша риса
японського способу життя, а також акуратність.
«Антимонопольна» реформа
Було розформовано «дзабайцу» — монополії, замкнені сімейні концерни (у
руках тільки чотирьох найбільших з них перебувало 40 % національного
багатства). Відтворені потім корпорації вже не мали колишньої влади.
Сільськогосподарська
реформа
Завдяки новим законам (кінець 1946 р.) держава викупила у поміщиків землі
понад встановленого розміру і розпродала їх дешево селянам. Було встановлено
низьку орендну плату — 1–4 % вартості. Автором земельної реформи в Японії був
американський радник Вольф Лодиженський, уродженець України, який у 1920-ті
роки втік з радянської Росії до США.
Реформи у сфері праці та
соціального забезпечення
Відповідно до ухвалених у 1946–1947 рр. законів уперше було встановлено
8-годинний робочий день і 6-денна оплачувана відпустка та ін.
Реформа освіти
Згідно із законом 1947 р. термін обов’язкового і безкоштовного навчання
збільшили з шести до дев’яти років, існувало спільне навчання хлопців і дівчат. Уже в 1950–1960-ті роки за рівнем
освіти осіб 25–34 років Японія випередила всі розвинені країни Європи
Фінансова
реформа
У 1949–1950 рр. було здійснено комплекс заходів, відомих як програма
економічної стабілізації. Економічне відродження відбувалося в умовах жорсткого
державного контролю (системи державних ліцензій, фіксування цін і заробітної
платні, раціонування торгівлі тощо).
Обсяг японського експорту в 1957–1973 рр. зріс майже в 10 разів. Японія
буквально засипала світ автомобілями, суднами, оптикою, електроустаткуванням,
швейними машинами, радіоприймачами, фотоапаратами й телевізорами. За
виробництвом важливих видів продукції Японія вийшла на друге місце після США.
До того залежна від експорту сировини і палива Японія ввозила необроблену
сировину і здійснювала в себе повний цикл її переробки.
Японія своїм післявоєнним підйомом витягнула на авансцену світової
економіки всю Південно-Східну Азію. Цей феномен пізніше назвали «журавлиним
клином»: у міру піднесення власної економіки і подорожчання робочої сили Японія
почала
переносити свої виробництва спочатку в країни четвірки «азійських тигрів»,
згодом у Малайзію, Таїланд і Філіппіни, потім у Китай, В’єтнам і Бірму. Саме це
дало поштовх розвиткові всього регіону, який економісти сьогодні називають майбутнім
економічним центром світу XXI ст.
У середині 70 –х рр. розпочалася
енергетична криза, спричинена підвищенням майже у 5 разів цін на нафту. Ставку
було зроблено на енерго- та матеріалозбережні технології. Виготовлення і
застосування верстатів з числовим програмним управлінням, роботів –
маніпуляторів, інформаційна індустрія.
4.
Японія
наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст.
В першій половині 90-х рр. банки зменшили кредити на виробничі потреби,
вкладаючи гроші в цінні папери, земельні ділянки, нерухомість, твори мистецтва.
Склалася економіка «мильної бульки». У другій половині 90-х рр. стався її крах.
У жовтні 1998 р. парламент ухвалив «Закони про фінансове оздоровлення». Незважаючи
на зменшення темпів економічного розвитку та кризу 2008 р., Японія
лишається одним з лідерів світової економіки, за обсягом промислового
виробництва посідає третє місце у світі після США та Китаю.
Великим випробуванням для Японії була катастрофа на атомній електростанції
«Фукусіма – 1», що сталася 12 березня 2011 р. У той день внаслідок
найсильнішого в історії Японії землетрусу і викликаного ним цунамі на першому
блоці атомної електростанції стався вибух, що призвів до руйнування
залізобетонної оболонки реактора й викиду в атмосферу радіоактивних речовин;
пізніше 10 000 тонн радіоактивно зараженої води було скинуто в море.
5. Зовнішня політика Японії. Проблема
«Північних територій»
Зовнішньополітичний курс Японії в другій половині XX ст. визначався
стратегічним співробітництвом із США.
Важливим напрямом зовнішньої політики Японії є боротьба за повернення
«північних територій — островів Ітуруп, Кунашир, Шикотан і Хабомай, якими
володіє Росія. Під час
підписання Сан - Франциського мирного договору 1951 р. із союзниками Японія відмовилася
від Курил і Південного Сахаліну, однак не визнала радянського суверенітету над
чотирма островами південних Курил. СРСР, правонаступником якого є
Росія, Сан-Франциський договір не підписав, вважаючи Курили своїми на підставі
домовленостей союзників у ході Другої світової війни. У 1956 р. СРСР і
Японія підписали декларацію про завершення воєнних дій, однак мирний договір
так і не було підписано.
Українсько-японські відносини розвиваються у сферах міжнародної безпеки,
ядерного роззброєння, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. З Японії
імпортують автомобілі, промислову й побутову електротехніку, продукцію
електронної промисловості.
В українському експорті домінує необроблений алюміній, феросплави, прокат
заліза й нелегованої сталі. Сьогодні обсяг допомоги Україні від Японії
перевищив 2 млрд дол. США і є одним із найбільших серед усіх країн-спонсорів
нашої держави. Значна частина цієї суми спрямована на зміцнення обороноздатності
Збройних сил України. Крім цього, Японія надала для української поліції 1500
автомобілів «Тойота Пріус», з 2019 р. розпочалися поставки новітніх «гібридних»
позашляховиків «Міцубіші Аутлендер».
Країна вранішнього сонця підтримує Україну на міжнародній арені. Від
початку російської агресії Японія була єдиною країною в Азії, яка ввела санкції
проти Росії. 2017 р. був проголошений Роком Японії в Україні.
Дайте відповіді на питання
1. Визначте основні передумови
японського «економічного дива».
2. Схарактеризуйте реформи в
Японії в середині 1950-х – 1960-ті роки.
3. Назвіть результати та наслідки
японського «економічного дива».
4. Які японські товари мають
попит у світі?
5. Схарактеризуйте розвиток
Японії наприкінці ХХ — на початку ХХІ ст.
6. Розкрийте зміст
територіальних суперечок Японії з Росією.
7. Схарактеризуйте напрями
співробітництва між Японією та Україною.
8. Поясніть поняття: японське
«економічне диво», проблема «північних територій».
9. Покажіть на карті південні
острови Курильської гряди.
Домашнє завдання
Підручник
«Всесвітня
Історія» 11 клас
І. Я. Щупак §20
питання 1 – 9
Комментарии
Отправить комментарий