Тема «Україна від початку агресії більшовицької Росії до
розпуску УЦР».
Записати в
конспект тему, план уроку і підкреслене в даній темі
Основні поняття і терміни: ревкоми, «червоний терор»,
націоналізація, реквізиція, конфіскація, сепаратний мир
Основні дати і події
7 лютого
(25 січня) 1918 р. – вступ більшовицьких військ до Києва
12 лютого (30 січня) 1918 р. – переїзд Народного
Секретаріату з Харкова до Києва;
7 березня
1918 р. – повернення ЦР до Києва
1.
Більшовицько
– російська окупація українських земель
УЦР.
Після боїв за Київ Центральна Рада залишила місто. 7 лютого (26 січня)
радянські війська увірвалися до української столиці й розгорнули масовий терор
проти її мешканців. Жертвами стали тисячі людей.
На
другий день після захоплення Києва сюди прибув з Харкова більшовицький уряд
радянської України — Народний Секретаріат, який так само,
як і Центральний Виконавчий Комітет Рад України, був повністю залежний від
радянської Росії, оскільки створювався і діяв під захистом її збройних сил.
Упродовж
зими 1918 р. більшовицько-радянський окупаційний режим було встановлено на
Полтавщині, Миколаївщині, Одещині, Житомирщині та в Криму. Причинами швидкого
поширення більшовицької влади в Україні на початку 1918 р. стало: затягування УЦР
із проведенням соціально-економічних реформ, провал політики українізації
армії, активна агітаційна діяльність більшовицьких партійних організацій,
наявність проросійських настроїв у промислових центрах, створення більшовицьких
радянських органів влади в Україні та їхніх збройних сил, військова агресія з
боку Росії.
2.
Відновлення
влади Центральної Ради та спроба визволення Криму.
18
лютого 1918 р. 450 – тис війська країн Четверного союзу від Балтійського моря
до Карпат перейшли в наступ. Попереду просувалися українські
частини армії УНР (Синьожупанна і Сірожупанна дивізії).
2
березня 1918 р. Київ було звільнено від більшовиків. Першими увійшли до міста
гайдамаки під командуванням С. Петлюри.
3
березня 1918 р. у Брест – Литовську РСФРР уклала мирний договір із Німеччиною,
Австро – Угорщиною, Туреччиною і Болгарією
Навесні 1918 року українська армія, за підтримки німців, продовжувала переможний наступ. В
авангарді армії УНР перебував Запорізький корпус полковника Петра Болбочана.
Більшовики, які теж підписали
Брестський мир із Центральними державами, спробували зупинити просування
німецьких військ, проголошуючи на території України окремі регіональні «республіки»:
Донецько-Криворізьку, Кримську, Одеську та ін. Але союзне командування не
визнало їх, і наступ тривав.
За наказом військового міністра УНР,
із Запорізького корпусу сформувалася група військ, очолювана П. Болбочаном,
якій ставилося завдання:
випередити просування німців до
Криму, звільнити півострів від більшовиків і створити умови, аби Чорноморський
флот став українським.
22 квітня вояки П. Болбочана захопили
м. Джанкой. До українських частин стали приєднуватися загони кримських татар і
місцевого населення. Це розширило можливості П. Болбочана, і він віддав наказ
розгорнути наступ відразу за кількома напрямками: Сімферополь, Євпаторія,
Феодосія. 24 квітня було звільнено від більшовиків Сімферополь і Бахчисарай. Але на півострові на той час уже діяли й німецькі війська. Їхнє командування
поставило П. Болбочану ультиматум — залишити Крим, оскільки, за умовами
Брестського миру, півострів не входив до території УНР. Наприкінці квітня 1918 р., за наказом військового міністра УНР, українські
війська були виведені з Криму.
29 квітня 1918 року, під впливом подій, Чорноморський флот у Севастополі підняв український національний прапор. Керівництво флоту
оголосило про своє підпорядкування урядові в Києві.
3. Законотворча діяльність УЦР у 1918 р. та
криза влади в УНР.
Центральна Рада
продовжила законотворчу діяльність не тільки в універсалах, а й в інших
документах. Зокрема, у «Законі про національно-персональну автономію».
Із
Закону про національно-персональну автономію (9 січня 1918 р.)
«Кожна із
населяючих Україну націй має право в межах Української Народної
Республіки
на національно-персональну автономію, тобто право на самостійний
устрій свого
національного життя, що здійснюється через Орган Національного
Союзу, влада
якого шириться на всіх його членів, незалежно від місця їх заселення в межах
УНР. Це є невід’ємне право націй, і ні одна з них не може бути позбавлена його
або обмежена в ньому».
12 лютого 1918
р. УЦР ухвалила «Закон про Державний Герб України» (тризуб). У березні того ж
року оприлюднено «Закон про громадянство УНР» та «Закон про державну мову», за яким
усе діловодство на території УНР має здійснюватися «державною українською
мовою».
29
квітня 1918 р. ЦР зібралася для прийняття Конституції УНР. Це був останній день
роботи Української Центральної Ради.
Головнокомандувач
німецьких військ в Україні фельдмаршал Г. Ейхгорн 6 квітня До складу 1918 р.
видав наказ, який стосувався термінів і порядку посівної кампанії. У документі
зазначалося, що врожай належатиме тим, хто засіє посівні площі. Селяни, які
візьмуть землі більше, ніж можуть обробити, підлягають покаранню. Селян
зобов’язували всіляко допомагати в обробітку поміщицьких земель. Міністр
земельних справ УНР на знак незгоди, подав у відставку, а Міністерство
земельних справ оповістило народ України про те, що такий наказ виконувати не
слід. Звичною практикою стало ув’язнення та страти за вироками польових судів.
Ці та інші акції загострили відносини між УЦР і окупаційною адміністрацією.
Ускладнення
відносин між Центральною Радою й союзними військами відбувалося на тлі
загострення внутрішньополітичної ситуації в Україні, стрімкої втрати УЦР
авторитету серед населення та політичних сил. Заможні верстви дратувала
соціалістична фразеологія лідерів УЦР і водночас викликала тривогу проголошена
урядом націоналізація великої земельної власності. Вони просили командування
союзних військ захистити їх від селянських погромів і свавілля УЦР.
Конфлікт із
Центральною Радою призвів до того, що консервативні кола України зблизилися з
союзницьким командуванням. 29 квітня 1918 р. УЦР була розігнана внаслідок
державного перевороту, здійсненого опозиційними силами на чолі з генералом П.
Скоропадським, якого підтримали союзницькі війська.
Дайте відповіді на питання
1. Покажіть на
карті No 2 територію України, що опинилася під більшовицько-
радянською
окупацією на початку 1918 р.
2. Чому
радянська Росія прагнула поширити свою владу в Україні?
3. Яку політику
проводив більшовицький окупаційний режим щодо українського
населення?
4. Коли й на
яких умовах був підписаний мирний договір у Брест-Литовську?
5. З якою метою
здійснювався похід українських військ на чолі з П. Болбочаном
до Криму?
6. Коли й за
яких обставин ухвалено Конституцію УНР?
7. Чому
більшовицька влада вдалася до репресій в Україні на початку 1918 р.?
8. Як ставилась
більшовицька влада до проблем української автономії? Чому?
9. Які були
результати Кримського походу П. Болбочана?
10. Поясніть,
чого було більше у Брестському договорі для УЦР — здобутків чи втрат.
11. У чому
полягала криза політики УЦР?
12. Визначте здобутки
та прорахунки Центральної Ради.
Домашнє
завдання
Опрацювати відповідний параграф підручника §9 - 10.
Комментарии
Отправить комментарий