Тема «Росія
наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст.»
Записати в конспект тему, план
уроку і підкреслене в даній темі
Основні дати:
1992 р. — втручання 14-ї російської армії в конфлікт у Придністров’ї (Молдова)
1994–1996 рр. — Перша
чеченська війна
1999–2009 рр. — Друга
чеченська війна
2008 р. — агресія Російської
Федерації проти Грузії
2014 р. — початок агресії
Російської Федерації проти України
У 1991 р. СРСР припинив своє існування, на
його теренах постали нові незалежні держави, які в минулому мали власну історію
і дуже сильно різнилися одна від одної. У СРСР існував «радянський» народ, а
тепер кожна з республік почала розбудовувати власну національну державу,
вирішувати питання кордонів, мови. Непросто відбувався державотворчий процес, деяким
з колишніх республік не вдалося уникнути збройних конфліктів.
Країни колишнього
СРСР: Росія, Україна, Білорусь, Молдова,
Литва, Латвія, Естонія, Грузія, Вірменія, Азербайджан, Казахстан, Туркменія,
Узбекистан, Киргизія, Таджикистан. Завдання. За допомогою Інтернету прослідкуйте долю
цих країн після розпаду Радянського Союзу.
1.
Становлення Російської
державності
12
червня 1990 р. на I з’їзді народних депутатів РРФСР було прийнято Декларацію
про державний суверенітет Росії. Через рік, 12 червня 1991 р.
більшістю голосів (близько 60 %) Бориса Єльцина обрали президентом РРФСР.
28 жовтня 1991 р. на V з’їзді народних депутатів
Росії Головою Верховної Ради Росії обрано Руслана Хасбулатова.
31 березня 1992
р. підписано Федеративний договір, що регулював відносини між федеральною владою
і органами влади суб’єктів Федерації.
Після розпуску
(з використанням армії і танків) Б. Єльциним у жовтні 1993 р. Верховної Ради
РФ, а згодом і всієї системи рад, на референдумі 12 грудня 1993 р. було ухвалено
нову конституцію Росії, відповідно до якої Російська Федерація ставала президентсько-парламентською
республікою. У серпні 1999 р.
прем’єр-міністром став В. Путін. 31 грудня 1999 р. Б. Єльцин заявив про свою
добровільну відставку з посади президента і покладання виконання президентських
обов’язків на голову уряду РФ В. Путіна.
На
президентських виборах у 2000 р. В. Путіна обрали президентом РФ.
2. Укріплення державної «вертикалі влади» в
Путінській Росії
До
наслідків правління Путіна належать утиски свободи слова, збільшення
бюрократії, пригнічення економічних свобод через переслідування бізнесменів,
поглиблення економічної залежності Росії від сировинних доходів.
Укріплення
«вертикалі влади», скасування виборів губернаторів призвели до бурхливого
зростання корупції і поглиблення розшарування населення. Соціальне
незадоволення стримувалося підвищенням пенсій і бюджетних зарплат з
«нафтогрошей» і пропагандою дій Путіна і його уряду.
А́томний
підво́дний раке́тний кре́йсер К-141 «Курськ» — затонув з 118 членами екіпажу в
Баренцовому морі 12 серпня 2000 року. Вибух дорівнював потужності 3—7
тон ТНТ і спричинив струс земної поверхні силою 3,5 балів за шкалою Ріхтера. На
щастя, в той момент атомні реактори вже відключилися і витоку ядерного палива
чи ядерного вибуху не сталося. 23 матроси, які
пережили два вибухи, були в інших частинах човна і зібралися разом у 9-му
відсіку під командуванням капітана-лейтенанта Дмитра Колеснікова. Але російська
влада не поспішала з допомогою і відмовлялась від допомоги країн НАТО і всі ці
моряки загинули.
За часів
правління Путіна в Росії відбулося кілька масштабних терористичних актів.
Так, 23
жовтня 2002 р. терористи захопили глядачів (близько 800 осіб) мюзиклу
«Норд-Ост» у будинку Театрального центру на Дубровці (м. Москва). Через
чотири дні, внаслідок операції зі звільнення заручників, усіх терористів
знищили за допомогою невідомими газами і при цьому загинуло близько 170 осіб.
Колишні заручники «Норд-Осту» звернулися до суду, але їхній позов не прийняли.
1
вересня 2004 р. в м. Беслані, Північна Осетія, відбувся терористичний акт, що
став шоком і для російської, і для світової громадськості, спричинивши масову
загибель дітей, зокрема під час операції російських силовиків зі «звільнення
заручників». Заручників «визволяли», обстрілюючи школу з танків, при цтому
загинуло більше 300 людей, переважно діти.
3. Формування імперської політики Росії.
Чеченські війни
Перша чеченська війна (1994–1996 рр.)
27 листопада
1990 року. Позачергова четверта сесія Верховної ради Чечено-Інгушської
республіки, під час якої ухвалена декларація про державний суверенітет У
1991 р. Чечня проголосила незалежність від Росії. Президентом республіки був
обраний генерал Джохар Дудаєв.
31 грудня
1994 р. - 6 березня 1995 р. штурм Грозного . 7-8 квітня
1995 р. Зачистка села Самашки силами МВС Росії. Масове вбивство цивільного
населення. Оцінки загиблих різняться - від 100 до 300 осіб. 14-20 червня
1995 р. Рейд до Будьонівську, в результаті якого загинули 129 осіб. Шаміль
Басаєв, генерал армії Чеченської республіки Ічкерія, один з керівників оборони
Грозного, очолив групу з 195 осіб і захопив Буденівськ - місто в Ставропольському
краї. Заручниками були 1,6 тис. жителів. 9 січня 1996 р. Рейд в Кизляр
(Дагестан). Захоплення заручників групою Салмана Радуєва - командувача
північно-східним фронтом армії Ічкерії. Був намір ліквідувати російську
вертолітну базу, 21 квітня 1996 р. Вбито Джохара Дудаєва. Він розмовляв
супутниковим телефоном в районі села Гехі-Чу. Був убитий ракетою, випущеною з
російського літака "А-50".6-22 серпня 1996 р. Операція
"Джихад" під керівництвом Аслана Масхадова, командувача збройними
силами Ічкерії. Цілі - Грозний, а також міста Аргун та Гудермес. В результаті
операції всі три населених пункти були взяті під контроль Ічкерією Воєнні дії
тривали до осені 1996 р. Нове керівництво самопроголошеної Республіки
Ічкерія пішло на укладення угоди про
мир (Хасав’юртські угоди). Фактично це було перемогою чеченського народу,
який відстояв свій вибір у боротьбі проти могутньої імперії. На виборах 1997 р.
президентом Республіки Ічкерія обрано Аслана Масхадова
Друга чеченська війна (1999–2009 рр.)
Російському керівництву була потрібна
«невелика та переможна війна», яка могла б виправдати в Росії стан військової
диктатури, загальмувати демократичні
процеси. Крім
цього, війна була величезним ресурсом для збагачення чиновників.
Вибухи
житлових будинків у Росії — серія терористичних актів у російських містах
Буйнакськ, Москва та Волгодонськ 4–16 вересня 1999 року.
Унаслідок терактів 307 осіб загинули, понад 1700 дістали поранення різного
ступеня тяжкості. 22 вересня 1999 близько 21 години
мешканець будинку № 14/16 по вулиці Новоселів в Рязані Олексій Картофєльніков
помітив незнайомців з темною шкірою і волоссям, що переносять важкі цукрові
мішки з легкової машини у підвал Вибухи були організовані ФСБ з такими цілями:
для залякування
безпосередніх політичних конкурентів на посади президента та прем'єр-міністра
РФ (блок Євген Примаков—Юрій Лужков);
згортання
інститутів демократичного суспільства та встановлення в країні поліцейського
режиму ФСБ,
підготовка
суспільної думки для розгортання війни на придушення національно-визвольних
рухів на Північному Кавказі (в першу чергу — ліквідація незалежності Чечні);
підняття
рейтингу маловідомого суспільству Володимира Путіна, який за кілька місяців до
цього був призначений офіційним «наступником» президента Бориса Єльцина; згуртування
суспільства навколо силовиків.
Уряд Росії обвинуватив
у скоєних терактах чеченських бойовиків і вирішив розпочати антитерористичну
операцію на Північному Кавказі, що поступово перетворилася на війну.
У результаті
теракту в м. Грозному в травні 2004 р. загинув глава республіки Ахмат Кадиров. У
жовтні 2004 р. президентом Чеченської Республіки обрано
А. Алханова, а
уряд республіки незабаром очолив Рамзан Кадиров (син А. Кадирова). У ході війни
загинуло близько 9 тис. російських військових і близько 300 тис. мирних жителів
Чечні
Світова
спільнота, колишні республіки СРСР — сусіди Росії практично не реагували на
війну та воєнні злочини в Ічкерії. Вочевидь це показало політичному та
військовому керівництву Росії можливість продовжити політику сили й агресії.
4. Зовнішня політика Росії за часів
президента Б. Єльцина
Після розпаду
союзної держави Росія виступила як правонаступник СРСР на міжнародній арені,
зайнявши місце постійного члена Ради Безпеки ООН і затвердивши за собою статус
ядерної держави.
2002 р. у м.
Рейк’явіку (Ісландія) було підписано угоду про створення органу розвитку взаємин
між НАТО і Росією — Ради співробітництва, у рамках якої Росія бере участь у
виробленні важливих рішень НАТО з проблем боротьби проти тероризму, військового
співробітництва, врегулювання криз тощо.
У ході візиту Б.
Єльцина до США у 1992 р. відбулося підписання російсько-американської Декларації
про припинення «холодної війни» і заявлено, що держави вже «не розглядають одне
одного як потенційних супротивників». У 1993 р. між Росією і США підписано
новий Договір про скорочення стратегічних наступальних озброєнь (СНО-2). Під
час візиту президента Буша до м. Москви у 2002 р. підписано Договір про
стратегічні наступальні потенціали (СНП, або СНО-3), та Декларацію про нові
стратегічні взаємини між США і Росією.
Російсько-українські відносини до 2014 р.
Базовий
Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і РФ підписано в
м. Києві у 1997 р. Договір закріплював територіальну цілісність обох держав і
непорушність існуючих кордонів, що мало принципове значення для України у
зв’язку зі спробами деяких політичних сил у Росії ще тоді поставити під сумнів
приналежність до України Криму і м. Севастополя. Паралельно відбувався процес
укладення угод щодо Чорноморського флоту, що набув чинності у 1999 р.
Територіальні
претензії Росії до України виявилися під час конфлікту навколо коси Тузла в
Керченській протоці. У квітні 2010 р.
укладено Харківські угоди, що передбачали збереження бази російського флоту в
м. Севастополі до 2042 р. і «знижки» для України на російський газ.
5. Придністровський конфлікт. Агресія Росії
в Молдові
Наприкінці
1980-х — на початку 1990-х років загострилися протиріччя між придністровською
елітою, яка орієнтувалась на збереження СРСР, радянської системи та економічних
зв’язків з Росією й Україною, і молдовськими національними силами, які прагнули
незалежності Молдови та зближення з Румунією. За тих умов переважно російськомовне
промислове Придністро в’я,
спираючись на
військову підтримку розташованої тут 14-ї радянської (пізніше російської)
армії, фактично відокремилося від Молдови, яка 27 серпня 1991 р. проголосила
незалежність. У відповідь збройні сили Молдови здійснили
спробу розгромити військові формування в Придністров’ї та встановити суверенітет Молдови над цією
територією.
21 липня 1992 р.
угоду про припинення вогню підписали два президенти — Мірча Снегур від Молдови
та Борис Єльцин від Росії. Мирна угода, під якою стоїть підпис президента
Росії, де-факто визнавала Росію стороною конфлікту.
22 червня
2018 р. Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію, у якій закликає вивести
іноземні війська з території Молдови. Однак Росія відкинула заклик ООН. «Заморожений
конфлікт» на території Молдови не врегульовано.
6. Російсько – Грузинська війна 2008 р
Уранці 7 серпня
2008 р. російські регулярні військові сили перетнули кордон Грузії через
Рокський тунель і вторглися на її територію. У ніч на 8 серпня після обстрілів
грузинських сил, збройні сили Грузії заявили про намір «відновити конституційний
лад» на території невизнаної республіки і в результаті боїв зайняли більшу
частину м. Цхінвалі. Того самого дня Росія «офіційно» втрутилась у конфлікт на
боці південноосетинських сепаратистів та ввела війська, зокрема танкові
бригади, на територію Грузії, бомбардувала грузинські міста, порти та військові
об’єкти. Унаслідок
відкритої воєнної агресії Росії сотні людей загинули, тисячі зазнали поранень,
з’явилася проблема біженців.
Президенти
Польщі - Лех Качинський, Литви - Валдас Адамкус, Естонії - Тоомас Гендрік
Ільвес та України - Віктор Ющенко прилетіли
до Тбілісі 12 серпня 2008 для підтримки
грузинського народу.
У цій експансії
Росія задіює не лише військову силу, а й ідеологічну війну; підкуп політиків,
чиновників і журналістів в Європі та інших регіонах; намагається вплинути на
вибори в різних країнах світу, навіть використати питання релігії.
Дайте відповіді на питання
1. Хто був першим президентом
Росії після розпаду СРСР?
2. Розкрийте зміст політичної
кризи Росії в 1993 р.
3. Які основні зміни відбулися
у внутрішній політиці Російської Федерації після обрання В. Путіна її
президентом?
4. Визначте передумови Першої
чеченської війни.
5. Які чинники призвели до
Другої чеченської війни?
6. Як розвивалися
українсько-російські відносини у 1991–2014 рр.?
7. Схарактеризуйте передумови
Придністровського конфлікту.
8. Опишіть основні події
російсько-грузинської війни 2008 р.
9. Поясніть поняття «гібридна
війна».
10. Покажіть на карті країни,
які стали жертвою російської агресії наприкінці ХХ — на початку ХХІ ст.
Домашнє завдання
Підручник
«Всесвітня
Історія» 11 клас
І. Я. Щупак §18
питання 1 - 10
Комментарии
Отправить комментарий