Тема «Динаміка «Холодної війни».
Записати в конспект тему, план уроку і підкреслене в даній темі
Основні дати:
1945 р. — початок 1990-х років — «холодна війна»
1948–1949 рр. — перша Берлінська криза
1950–1953 рр. — війна в Кореї
1958–1963 рр. — друга Берлінська криза
1961 р. — спорудження Берлінської стіни
1962 р. — Карибська криза
1955–1975 рр. — війна США у В’єтнамі (В’єтнамська війна)
1979–1989 рр. — радянська війна в Афганістані
Поняття і терміни «холодна війна», Карибська криза, Тонкінський інцидент,
Мотивація навчальної діяльності
Дві найсильніші держави у світі – СРСР і США – після війни намагалися якомога більше розширити зони свого впливу у світі. Глобальне суперництво цих держав виявилося у гонці озброєнь. Протистояння відбувалось також у дипломатичній, пропагандистській, зовнішньоекономічної діяльності. Ця конфронтація дістала назву «холодна війна». Вона не переросла в «гарячу» лише тому, що жодна сторона не була впевнена у своїй перемозі.
«Холодна війна»: Загальна характеристика
Після 1945 р. розвиток подій у світі відбувався під знаком переходу від багатополюсності до двополюсності (чи біполярності). Цими двома полюсами на міжнародній арені були західний світ (його очолили США) і країни «соціалістичного табору» на чолі із СРСР. Формування двох полюсів на міжнародній арені відбувалося у формі жорсткої конфронтації між ними, що дістала назву «холодна війна».
До основних передумов виникнення «холодної війни» можна віднести:
Перетворення СРСР і США в «наддержави» і виникнення між ними гострих розбіжностей із питань післявоєнного устрою світу.
Різке загострення боротьби між СРСР і Заходом за сфери впливу в країнах «третього світу».
Утвердження радянської моделі тоталітарного суспільства у Східній Європі та протидію США поширенню комунізму у світі.
У 1945 р. у країнах Центрально-Східної Європи відбувалося встановлення прорадянських режимів. Лідери західних країн були вкрай стривожені таким розвитком подій; фактично це означало посилення експансії СРСР та початок «холодної війни». Для здійснення тиску на Радянський Союз В. Черчилль запропонував використати американську монополію на атомну бомбу.
А 5 березня 1946 р. він виступив із великою промовою в м. Фултон (США), яка засвідчила усвідомлення Заходом радянської загрози.
Утворення в квітні 1949 р. Організації Північноатлантичного договору (НАТО) різко загострило протистояння між двома сторонами.
1951 р. – Тихоокеанський пакт безпеки (АНЗЮС) США, Австралія, Нова Зеландія
1954 – 1977 рр. Організація договору Південно – Східної Азії (СЕАТО) США, Велика Британія, Франція (до 1974 р.), Австралія, Нова Зеландія, Філіппіни, Таїланд (до 1975 р.), Пакистан (до 1973 р.)
1955 р. Багдатський пакт (з 1959 р СЕНТО) Велика Британія, Туреччина, Іран, Ірак (до 1959 р.), Пакистан.
У травні 1955 р. країни радянського блоку створили Організацію Варшавського договору. Тепер протистояння набуло блокового характеру.
Етапи «холодної війни»
Перший етап (1945 – 1955 рр.) – Розкол світу на два ворогуючі табори та
військово – політичні блоки: НАТО та ОВД
Другий етап ( друга - Особливе загострення міжнародної напруги
Половина 50-х – 60-ті рр..) (Карибська криза, війна у В’єтнамі, зведення
Берлінської стіни, «Празька весна»)
Третій етап (70-ті - Розрядка міжнародної напруженості, її
- перша половина 80-х рр..) розвиток і закінчення
Четвертий етап - Поступова ліквідація військово – політичного
розколу світу й закінчення «холодної війни»
Складові «холодної війни»
Утворення військово – політичних блоків: НАТО і ОВД
Регіональні конфлікти (Корея, В’єтнам, Куба, Афганістан)
Гонка в галузі космічних досліджень
Економічна війна та взаємна технологічна блокада
Взаємне залякування США і СРСР
Пропагандистська війна
Гонка ракетно- ядерних і звичайних озброєнь
Боротьба розвідувальних служб та здійснення ідеологічних диверсій
Боротьба за вплив у країнах, що розвиваються
1947 р. – «доктрина Трумана» - доктрина «стримування комунізму»
Берлінська криза
СРСР, скориставшись тим, що в угоді про статус окупованого Берліна не були передбачені правові основи чотирьох секторів міста, у червні 1948 р. створив перешкоди для транспортного сполучення між Західним Берліном (три сектори міста, де перебували війська США, Великої Британії та Франції) і Тризонією. Фактично радянські війська встановили блокаду Західного Берліна, що тривала 324 дні. Відповіддю західних країн було створення «повітряного мосту», що діяв понад рік. Американські та британські літаки доставили до Західного Берліна за цей час близько 1,6 млн тонн продовольства, медикаментів, палива, устаткування, інших вантажів. Проте жителі міста відчували значні труднощі, особливо у зв’язку з нестачею палива в зимовий період.
Спроби ООН зняти блокаду виявилися безуспішними, однак введення ембарго (заборони) у ряді країн на постачання деяких товарів у Радянський Союз вплинуло на радянське керівництво, і СРСР зняв блокаду.
Війна в Кореї (1950 – 1953 рр.)
У 1945 р. Корея тимчасово, як тоді передбачалося, була розділена по 38-й паралелі. Північні райони окупували радянські війська, південні —американські. У червні 1950 р. північнокорейські війська перейшли 38-му паралель і вторглися в Південну Корею. Добре підготовлена й озброєна Радянським Союзом північнокорейська армія через кілька тижнів після початку бойових дій вже контролювала 90% території Півдня країни. Однак Рада Безпеки ООН уже в липні 1950 р. прийняла резолюцію, що засуджувала агресію Корейської Народно-Демократичної Республіки (КНДР) і дала згоду на введення військ ООН для її відсічі. 15 вересня 1950 р. війська ООН висадили потужний десант на півдні Корейського півострова і відразу розпочали витісняти війська КНДР.
У жовтні 1950 р. війська Макартура зайняли м. Пхеньян і вийшли до кордону КНР. Тоді на допомогу північнокорейцям прийшли так звані китайські «добровольці» — регулярні частини збройних сил КНР, а також радянські військові спеціалісти. 1953 р. перемир’я. Цей документ зафіксував розкол Кореї та існування на Корейському півострові двох держав — Республіки Корея на півдні і КНДР на півночі.
Друга Берлінська криза (1958 – 1963 рр.)
Кордон між Західним і Східним Берліном (столицею НДР) був досить прозорим,
і тисячі східних німців знаходили можливість перебратися в Західний Берлін, а потім — у ФРН. Масовий перехід на Захід завдавав значної шкоди економіці та
політичному престижу НДР. У цих умовах радянське керівництво прийняло рішення спорудити стіну між Східним і Західним Берліном. Її звели за одну ніч — проти 13 серпня 1961 р. військові будівельники із СРСР і робітники НДР. Стіна мала 25 контрольно-пропускних пунктів, що надійно охороняли.
Карибська криза (1962 р.)
Карибська криза (у США використовують термін «Кубинська ракетна криза») — найнебезпечніша криза часів радянсько-американського протистояння у роки «холодної війни», що поставила світ на межу термоядерної війни. Безпосередньою причиною кризи було таємно розміщення на Кубі радянських ракет з ядерними боєголовками.
Президент США Дж. Кеннеді оголосив про введення з 22 жовтня 1962 р. воєнно-морської блокади Куби і спрямував до її берегів 183 бойові кораблі американських ВМС. Усі радянські кораблі, що прямували до Куби, підлягали огляду. Радянський уряд у заяві від 23 жовтня характеризував дії США як морську блокаду і «безпрецедентні агресивні дії». Слідом за цим були приведені до бойової готовності війська США в Європі, збройні сили Варшавського договору. Криза протистояння тривала з 22 по 28 жовтня 1962 р. Загроза
ядерної катастрофи в ці дні була реальною, як ніколи раніше.
Долю Карибської кризи вирішила таємна дипломатія США та СРСР. 28 жовтня відбулася таємна зустріч між американським послом Робертом Кеннеді та радянським послом Анатолієм Добриніним. Сторони домовилися врегулювати конфлікт політичними методами. СРСР погодився вивезти ракети з Куби в обмін на зняття Сполученими Штатами блокади острова і надання Кубі гарантій безпеки. Світ було врятовано від ядерної катастрофи.
Війна у В’єтнамі (1955 – 1975 рр.)
Після поразки французьких колоніальних військ в Індокитаї під час війни 1945–1954 рр. на конференції в м. Женеві у 1954 р. В’єтнам тимчасово розділили на дві частини: північну (Демократична Республіка В’єтнам, столиця — м. Ханой) і південну (Південний В’єтнам, столиця — м. Сайгон). Північним В’єтнамом керувала комуністична військово-політична організація «В’єтмінь» на чолі з Хо Ші Міном, а Південним В’єтнамом — імператор Бао Дай. Передбачалося, що країна возз’єднається 1956 р. після проведення на всій території вільних виборів.
У 1955 р. Південний В’єтнам проголосив створення Республіки В’єтнам. США організували підтримку його уряду, а з 1961 р. розпочали розміщувати свої війська на території Південного В’єтнаму.
Комуністичний режим Північного В’єтнаму (ДРВ) за підтримки СРСР та КНР розпочав неоголошену «партизанську» війну в Південному В’єтнамі засланими з Півночі диверсійними загонами.
Перший бій між військовими Північного В’єтнаму та підрозділами США відбувся 2 серпня 1964 р. в Тонкінській затоці, після чого напади на війська США стали регулярними. Через «Тонкінський інцидент» американський Конгрес 7 серпня 1964 р. ухвалив Тонкінську резолюцію, яка фактично означала оголошення війни Північному В’єтнаму.
З 1968 р. масово застосовували «тактичні дефоліанти», через які дерева скидають листя і таким чином позбавляють партизан укриття. За в’єтнамськими оцінками, від побічних ефектів на здоров’я постраждали від 1 до 4 млн осіб.
Після закінчення катастрофічної за втратами В’єтнамської війни (1955–1975 рр.) В’єтнам пережив нове випробування — війну з Китаєм у 1979 р.
Війна в Афганістані (1979 – 1989 рр.)
Основні етапи суспільно- політичного розвитку Афганістану
|
Назва |
Період |
Характеристика етапу |
Наслідки |
|
Спроба модерні зації |
1959 – 1973 рр. |
Європеїзація звичаїв, зрівняння жінок у правах, вільна преса, відкриття університету, іноземні інвестиції |
Наростання невдоволення політикою короля Мухаммед Захір шаха, державний переворот 16 – 17 липня 1973 р. |
|
Республік канський |
1973- 1979 |
Спроби уряду М. Дауда продовжити модернізацію країни. Переслідування опозиції та репресії проти політичних опонентів |
Повалення М. Дауда в результаті «Саурської революції». Прихід до влади лівих на чолі із НДПА. Початок громадянської війни |
|
Радянська окупація |
1979 – 1989 |
Насадження прокремлівського, маріонеткового уряду Б. Кармаля. Спроба побудови соціалізму за радянським зразком |
Унаслідок війни загинуло близько 1,5 млн, або 10% з числа тодішнього населення, радянські втрати – 15 тис. |
|
«війна всіх проти всіх» |
1989 – 2001 |
Повалення уряду Наджибулли 1992 р. та початок боротьби лідерів моджахедів між собою Захоплення талібами 1996 р. Кабула Утворення «Північного альянсу» та його війна проти талібів |
Початок війни талібів проти моджахедів. Ісламізація усіх сторін суспільного життя. Жорстоке придушення будь – якого інакодумства. Перетворення Афганістану на лідера з виробництва і постачання наркотиків |
|
Спроба зовнішнього управління |
З 2001 р. |
Жовтень 2001 р. – операція «Непохитна свобода». Прийнято нову Конституцію й проведено демократичні вибори |
Владу талібів повалено. Усаму бен Ладена ліквідовано. Здійснюються спроби поєднати західні демократичні цінності та мусульманські традиції. |
У 1973 р. Афганістан проголосили республікою, першим президентом якої став Мухаммед Дауд.
27 квітня 1978 р. за підтримки радянських спецслужб в Афганістані відбувся державний переворот. До влади в країні прийшов ставленик Кремля та особистий друг Л. Брежнєва — Мухаммед Таракі. За вказівкою Москви він одразу почав насаджувати у фактично середньовічному суспільстві досвід СРСР, вдавшись до примусової колективізації. Населення радикалізувалося. Релігія об’єднала афганців проти комунізму, який загрожував їхньому усталеному способу життя.
Восени Афганістан сколихнув ще один державний переворот, Таракі відсторонили від влади. До Кремля почали надходити суперечливі дані про те, що новий лідер країни — Хафізулла Амін — агент ЦРУ, а Вашингтон начебто вже обдумує плани, як розмістити в Афганістані бази НАТО. Радянська розвідка «засікла» у районі Пешавара радіо гру, яка означала концентрацію американських військ у цьому районі. Коли до Афганістана ввели радянські війська, американців там не було. Це була чудово організована провокація з боку ЦРУ – СРСР перед усім світом постав як агресор.
Регулярна радянська армія виявилася не готовою до партизанської війни в горах і пустелях Афганістану. Через внутрішні конфлікти афганська армія розвалювалася — солдати та офіцери масово переходили на бік повстанців («моджахедів»). Як наслідок, противники завжди знали про плани радянських наступальних операцій, завдаючи СРСР величезних втрат.
Через вторгнення до Афганістану СРСР опинився в міжнародній ізоляції. Війна та санкції виснажували радянську економіку. А внаслідок перебудови та політики гласності приховувати від громадськості участь СРСР в афганській війні було дедалі складніше. Тому М. Горбачов погодився вивести радянські війська. Виведення радянських військ з Афганістану тривало з 15 травня 1988 р. і завершилося 15 лютого 1989 р.
Дайте відповіді на питання
1. Визначте основні причини (передумови) «холодної війни».
2. Визначте ознаки «холодної війни» та схарактеризуйте її періоди.
3. У чому полягали зовнішньополітичні цілі США і СРСР у післявоєнний період?
4. Наведіть приклади посилення конфронтації між СРСР та США у 1945–1960-х рр.
5. Зіставте причини Берлінської та Карибської кризи і методи їх врегулювання.
6. Схарактеризуйте цілі протиборчих сторін у В’єтнамській війні.
7. Визначте основні етапи війни в Афганістані та їхній зміст.
8. Поясніть зміст понять: Берлінська криза, Карибська криза.
Покажіть на карті світу країни та регіони найбільшого напруження міжнародних відносин і воєнних конфліктів у 1945–1989 рр.
Домашнє завдання
Підручник «Всесвітня Історія» 11 клас І. Я. Щупак §28 питання 1 – 9
Комментарии
Отправить комментарий