Тема «Ісламська революція в Ірані. «Арабська весна»
Записати в конспект тему, план уроку і підкреслене в даній темі
Основні дати:
1979 р. — ісламська революція в Ірані
грудень 2010 р. — початок «Арабської весни»
2014 р. — утворення ІДІЛ, захоплення нею найбільших територій
Поняття і терміни ІДІЛ; ісламська революція; Арабська весна; Ісламський фундаменталізм; курдська проблема
Особистості в історії: аятола Хомейні; Башар Асад;
Ісламська революція в Ірані
Шах Мохаммед Реза Пахлаві (роки правління: 1941–1979). проголосив у країні початок «білої революції» — модернізацію країни і викорінення феодалізму. У 1963 р. жінкам надали виборче право. Було обмежено традиційний інститут багатоженства. Активно насаджувався західний стиль життя, мода.
Унаслідок реформ сотні тисяч іранців переселилися у міста. Піднесення промислового виробництва невстигало за зростанням міського населення, що зумовило масове безробіття і невдоволення, яке посилювалось відвертою розкішшю шахського палацу і збагаченням міністрів за рахунок прибутків від експорту нафти.
Лідером релігійної опозиції став аятола Хомейні. Кінцевою метою боротьби Хомейні проголошував створення Всесвітньої ісламської держави. Хомейні негативно ставився як до західної цивілізації, так і до ідей соціалізму.
Датою початку революції в Ірані вважають 8 січня 1978 р., коли першу велику антиурядову демонстрацію в м. Кумі було розігнано з необґрунтованою жорсткістю. Остаточно авторитет шаха був підірваний розстрілом солдатами мітингу в мечеті восени 1978 р. У відповідь опозиція оголосила в країні траур. Демонстрації в містах супроводжувались зіткненнями з військовими й поліцією. У січні 1979 р. шах назавжди покинув країну. А 1 лютого з Парижа повернувся аятола Хомейні — духовний лідер революції. Іран був проголошений ісламською республікою.
У відповідь на надання США притулку іранському шахові, в Ірані розпочалась антиамериканська кампанія, кульмінацією якої стало захоплення 52 американських громадян у заручники. США розірвали дипломатичні відносини з Іраном, заморозили іранські кошти в американських банках і спробували організувати спецоперацію із визволення заручників, але вона закінчилася провалом. Смерть шаха в липні 1980 р. зняла напругу, і у 1981 р. заручники повернулись на батьківщину.
Спроби експорту ісламської революції і війна з Іраком дестабілізували становище в деяких регіонах ісламського світу, особливо в зоні Перської затоки. У 1989 р. після смерті аятоли Хомейні, згідно з його заповітом, новим аятолою обрано Сеїда Алі Хаменеї.
«Арабська весна»
«Арабська весна» — масові протести, революції в арабських країнах Північної Африки та Близького Сходу, що розпочалися в грудні 2010 р. в Тунісі. Внаслідок «Арабської весни» відбуваються демократичні перетворення в ряді країн регіону; значно посилив свій вплив радикальний ісламізм.
17 грудня 2010 р. туніський торговець Мохаммеда Буазізі вийшов на площу перед мерією, протестуючи проти поліцейського свавілля та корупції, облився бензином і підпалив себе. Смерть Буазізі стала поштовхом до того, що десятки тисяч його співвітчизників вийшли на вулиці, вимагаючи відставки чинної влади.
Адже у всіх країнах регіону — у Тунісі, Єгипті, Лівії — народи втомилися від своїх багаторічних очільників. Приміром, у Тунісі президент Бен Алі керував країною з 1987 р., Хосні Мубарак правив Єгиптом з 1981 р., а лівійський диктатор Муамар Каддафі захопив владу ще в далекому 1969 р. Визначальну роль у координації сил повсталих відіграли соціальні мережі.
Протести майже повністю згасли до кінця 2011 р. — за винятком Сирії та Єгипту. У більшості країн Близького Сходу багаторічні президенти подали у відставку, народ отримав розширені права та свободи, в країнах Близького Сходу розпочалися демократичні реформи. В усіх арабських країнах, де відбулися революції, значно посилює свої позиції ісламський фундаменталізм.
Терміни і поняття
Ісламський фундаменталізм — релігійно-політична течія, пов’язана з поверненням до «основ ісламу», впровадженням патріархальних положень ісламу в усі сфери життя суспільства, рішуче відкидання будь-якої «неісламської» та світської ідеології. Часто використовується для прикриття діяльності терористичних та інших злочинних організацій.
Конфлікт у Сирії
Антиурядові виступи в різних сирійських містах розпочалися на хвилі «Арабської весни» у березні 2011 р. Протести швидко переросли у збройне повстання, а воно перетворилося на затяжну громадянську війну, яку підживлювали міжетнічні й міжрелігійні протиріччя. Основними вимогами опозиції були відставка президента Башара Асада та його уряду, а також проведення в країні демократичних виборів.
Ще кілька років тому здавалося, що падіння режиму неминуче: озброєна опозиція взяла під контроль кілька великих міст, захопила всі нафтові родовища країни, ключову інфраструктуру. Дамаск оточили повстанці, бої точилися на околицях міста.
Проте у 2013 р. для підтримки урядових військ було відправлено іранських «добровольців» з Корпусу стражів ісламської революції, бойовиків ліванської «Хезболли» і загони шиїтів-іракців. Остаточно зміцнити позиції сирійському уряду вдалося восени 2015 р., коли Росія надала йому літаки і засоби протиповітряної оборони.
Сьогодні найсерйозніший противник сирійських урядових сил — ісламські радикальні організації «Ісламська держава» і «Джебхат ан-Нусра» (з 2016 р. остання називається «Джебхат Фатх аш-Шам»).
До кінця 2018 р. очолювана США антитерористична опозиція звільнила від ІДІЛ майже всю територію Сирії. Д. Трамп проголосив рішення вивести 2000 американських військових із Сирії. Тепер курди, які контролюють багаті нафтовими родовищами території на схід від річки Євфрат, опинились перед загрозою наступу турецьких військ
Увага світової громадськості прикута також до Алеппо, по-варварськи зруйнованого російськими військовими літаками. Біженцями стали 5 млн сирійців. Ісламісти знищують пам’ятки історії — давньоримське місто Пальміру та інші об’єкти світового значення.
Терористична діяльність. Ісламська держава Іраку і Леванту
Ісламська держава Іраку і Леванту (ІДІЛ) — воєнізована група та водночас невизнана квазідержава, офіційною ідеологією якої є радикальна салафітська доктрина ісламу. Попередниця ІДІЛ — угруповання «Ісламська держава Ірак», утворена в 2006 р. шляхом злиття радикальних ісламістських угруповань на чолі
з місцевим підрозділом «Аль-Каїди». ІДІЛ досяг піку свого розвитку у 2014 р., коли її воєнізовані формування взяли під свій контроль значну територію Сирії та Іраку.
Єзиди (язиди) — етнічна група, представники якої живуть у низці країн Близького та Середнього Сходу, а також на Кавказі. Єзиди сповідують єзидизм — різновид давньої перської релігії зороастризму. З точки зору радикальних ісламських угруповань єзиди є «невірними». Від 2014 р. ІДІЛ проводить послідовну геноцидальну політику щодо цієї групи.
Узагальнення та систематизація знань
1. Хто був лідером ісламської революції в Ірані?
2. Поясніть сенс проголошеного іранським духовенством гасла: «Не Захід, не Схід, а іслам».
3. Визначте причини й особливості «Арабської весни».
4. Чому «Арабську весну» інколи називають «революцією, що розпочалася в інтернеті»?
5. Визначте основні причини конфлікту в Сирії.
6. Які причини сприяють появі та розвиткові терористичних організацій на Близькому Сході?
7. Поясніть значення понять: «Арабська весна», ісламська революція, ісламський фундаменталізм, ІДІЛ.
8. Покажіть на карті країни, у яких відбулися революції під час «Арабської весни».
9. Покажіть на карті основні сили, що протистоять одна одній у Сирії.
Домашнє завдання
Підручник «Всесвітня Історія» 11 клас І. Я. Щупак §24 питання 1 – 9
Комментарии
Отправить комментарий