Тема «Польща. Чехословаччина. «Празька весна» 1968 року»

 

Записати в конспект тему, план уроку і підкреслене в даній темі 

Особистості в історії: Лех Валенса,  Александр Дубчек, Едуард Бенеш

Запамятайте основні дати: 28 квітня — 31 липня 1947 р. — операція «Вісла»

червень 1956 р. — повстання в Познані

грудень 1981 р. — введення воєнного стану в Польщі

 1949–1991 рр. — існування Ради економічної взаємодопомоги (РЕВ)

1955–1991 рр. — існування Організації Варшавського договору (ОВД)

1968 р. — «Празька весна», спроба ліберальних реформ у Чехословаччині та її придушення військами ОВД

 

1.     Становлення прорадянського режиму в Польщі

28 червня 1945 р. був утворений Тимчасовий уряд національної єдності, до складу якого ввійшли представники Польської робітничої партії (ППР), Польської соціалістичної партії (ППС), Польської селянської партії (ПСП), а також Партії

людовців і Соціал-демократичної партії. Уряд соціаліста Е. Осубка - Моравського визнали СРСР, США, Велика Британія.

Новий уряд розгорнув репресії щодо колишніх бійців Армії Крайової, що спричинило збройний опір національно-патріотичних сил Польщі. У країні фактично вибухнула партизанська війна.

На парламентських виборах 1947 р. у результаті грубого підтасування голосів урядовий блок здобув перемогу. Селянську партію на чолі із С. Миколайчиком фактично розгромили. Президентом Польської Республіки і головою Державної ради обрали Б. Берута — одного з найпослідовніших провідників сталінізму в Польщі. Незабаром він став лідером польських комуністів.

У грудні 1948 р. комуністи поглинули залишки Польської соціалістичної партії й була створена нова комуністична партія — Польська об’єднана робітнича партія (ПОРП), де переважали сталіністи. Було проголошено курс на побудову основ соціалізму. Держава дістала нову назву — Польська Народна Республіка (ПНР).

 

2.     Доля українців у Польщі. Операція «Вісла»

28 квітня — 31 липня 1947 р. українці зазнали великої національної трагедії. У ці дні фактично відбулась «етнічна чистка», здійснена керівництвом Радянського Союзу, Польщі та Чехословаччини. Ця злочинна акція відома під назвою «Операція “Вісла”». Операція полягала у примусовій депортації з використанням збройних сил вказаних країн українців з Лемківщини, Посяння, Підляшшя і Холмщини на ті території в західній та північній частині польської держави, що до 1945 р. належали Німеччині, а також у різні регіони СРСР.

Під час операції «Вісла» депортували близько 150 тис. українців. Великих втрат зазнала УПА, яка намагалася захистити українців. Партизан УПА розстрілювали; переслідували тих, кого запідозрили у співпраці з повстанцями. Для цивільних українців міноборони влаштувало концтабір в м. Явожно. Чимало загинуло від нелюдських умов під час виселення, багато сіл було знищено.

 

3.     Познанське повстання 1956 р.

Смерть Сталіна в 1953 р., викриття культу особи і лібералізація суспільного життя в СРСР призвели до різкого загострення політичної боротьби в країнах Центральної та Східної Європи.

Соціально-економічна ситуація в Польщі погіршувалася. Комуністична влада в Польщі почала перетворювати кооперативні підприємства на державні, ліквідувала або одержавлювала малі підприємства.

У травні 1953 р. розгорнулись репресії проти католицької церкви, надзвичайно впливової в польському суспільстві. Різко загострилися соціальні суперечності, зростало невдоволення владою.

Особлива ситуація склалася у Великопольщі та Познані. Влада прагнула знищити «куркульські» господарства, змушуючи селян долучитися до кооперативів, задля чого впроваджувала надмірні податки й обов’язкове постачання продукції державі, скорочувала постачання селянам добрив і техніки. Проти власників господарств, що не могли виконати зобов’язання, влада діяла репресивними методами. Зокрема, восени 1953 р. у Великопольщі заарештували на кілька днів або тижнів близько 8 тис. селян. Із середини 1951 р. почала відчуватися нестача харчів. 3 січня 1953 р. уряд ліквідував картки на м’ясо, проте очікуваного поліпшення забезпечення населення м’ясом не відбулося, а навпаки, його постачання до Познані зменшилося на 10 %. Найгостріший дефіцит продуктів був навесні 1956 р. На початку 1956 р. в Познанському воєводстві рівень життя, який завжди вважався найбільшим в країні, відчутно знизився.

Центром протестного руху був машинобудівний завод Іполіта Цеґельського. 30 грудня 1949 р. завод дістав нову назву — імені Йосипа Сталіна (ZISPO). У 1955 р. тут працювало 13 460 осіб.

У червні 1956 р. на ZISPO спалахнув страйк. Слідом за цим виступили робітники інших підприємств. 28 червня 1956 р. по Познані рушила численна демонстрація. До гасел соціального та економічного змісту додалися антикомуністичні та антирадянські. Згодом протестувальники роззброїли охорону в’язниці, звільнили 252 ув’язнених, захопили зброю, атакували будинки правоохоронних органів. Пролунали постріли — з’явилися перші поранені серед демонстрантів.

Політбюро ЦК ПОРП прийняло рішення про використання армії для «відновлення порядку». Проти протестувальників кинули піхоту й танки. У деяких місцях точилися справжні бої.


4.     Польща у 1960 – 1980-х роках

Зміни в країні після Познанського повстання

Відбулися суттєві зміни: засуджено сталінізацію і покарано деяких з її активних

провідників; припинено колективізацію сільського господарства, основу якого становили індивідуальні господарі; реабілітовано кілька тисяч політв’язнів; із СРСР репатрійовано до 30 тис. поляків; відновлено пам’ять про Армію Крайову; припинено заглушування західних радіостанцій; соцреалізм втратив свій обов’язковий статус у мистецтві та літературі; місту Сталіноґруд повернули назву Катовіце.

Зміни торкнулися і українців у Польщі: їм дозволили створити власне суспільно-культурне товариство, видавати газету «Наше слово», вивчати рідну мову.

Нова хвиля репресій комуністичного режиму в 1960-х роках

Виявом тоталітарного характеру комуністичного режиму були переслідування польських євреїв, Влітку 1967 р. Кремль засудив Ізраїль у зв’язку з початком арабо-ізраїльської війни і розірвав з ним дипломатичні відносини.

Могутній вибух суспільного невдоволення викликало рішення про підвищення цін на основні продовольчі товари в містах Балтійського узбережжя у 1970 р. На судноверф’ях Гданська, Щецина, Гдині розпочалися страйки,

Криза 1970–1980-х років. «Солідарність»

Після поразки «Празької весни», подій у Польщі та Югославії дедалі більше почав виявлятися репресивний характер тоталітарних режимів у Центрально-Східній Європі. У Польщі в 1976 р. значно підвищилися ціни на продовольство.

Влітку 1980 р. розпочалися страйки, центром яких знову стали міста Балтійського узбережжя — Гданськ, Гдиня, Щецин. У вересні в страйках брало участь близько 1,2 млн осіб. Уряд змушений був піти на переговори та дав згоду на утворення незалежних самоврядних профспілок, альтернативних офіційним профоб’єднанням.

 У Гданську була утворена загальнонаціональна профспілка «Солідарність» — перше незалежне громадське об’єднання в країнах Східної Європи. Його очолив один з керівників страйкового руху, електрик судноверфі Лех Валенса.

У ніч проти 13 грудня 1981 р. Державна рада на чолі з Войцехом Ярузельським

прийняла рішення про утворення Військової ради національного порятунку, що одержала всю повноту влади. У країні ввели воєнний стан.

Могутнє піднесення національно-демократичного руху викликав у 1979 р. перший візит у Польщу глави католицької церкви — Папи Іоанна Павла II

5.     Спроба інтеграції соціалістичного табору. РЕВ.

Важливим інструментом впливу СРСР на країни Центральної та Східної Європи було створення у вересні 1947 р. замість Комінтерну Інформаційного бюро комуністичних партій (Комінформбюро), у яке ввійшли представники компартій семи східноєвропейських країн, а також Італії та Франції. Його діяльність повністю керувалася з Москви.

У січні 1949 р. для спільного розв’язання економічних проблем Болгарія, Угорщина, Польща, Румунія, СРСР і Чехословаччина проголосили утворення Ради економічної взаємодопомоги (РЕВ). У лютому до РЕВ долучилася Албанія (до 1962 р.), а пізніше — НДР (1950 р.), Монгольська Народна Республіка (1962 р.), Республіка Куба (1972 р.),  В’єтнамська Соціалістична Республіка (1978 р.). РЕВ у різний час співробітничала з Югославією, Анголою, Іраком, Мексикою, Нікарагуа, Мозамбіком, Ефіопією, Афганістаном і деякими іншими країнами на

підставі окремих угод.

У травні 1955 р. у столиці Польщі м. Варшаві відбулася конференція країн східного блоку, що закінчилася підписанням вісьмома країнами Варшавського Договору про дружбу, співробітництво і взаємну допомогу терміном на 20 років (у 1975 р. Договір був подовжений ще на 20 років). До Організації Варшавського

договору (ОВД) увійшли СРСР, Польща, Чехословаччина, НДР, Румунія, Болгарія, Албанія (до 1962 р.), Угорщина. З утворенням ОВД розпочалося блокове протистояння у світі, відбувалося постійне нарощування збройних сил.

 

6.     Сталінська модель соціалізму та її втілення в Чехословаччині

На виборах у Законодавчі збори в травні 1946 р. більше за всіх мандатів одержали комуністи. Новий уряд країни очолив лідер КПЧ Клемент Готвальд, затятий прихильник сталінізму.

У лютому 1948 р. комуністи свідомо загострили обстановку в країні з метою захопити владу і встановити диктатуру пролетаріату за радянським зразком. Під керівництвом К. Готвальда було сформовано новий уряд, контрольований комуністами. Після державного перевороту Національні збори 9 травня 1948 р.

ухвалили нову конституцію країни, що проголосила утворення держави «народної демократії», але насправді знаменувала встановлення комуністичної диктатури за радянським зразком. Е. Бенеш відмовився підписати нову конституцію і пішов у відставку.

 

7.     Чехословаччина у 1960-ті роки

За Конституцією 1960 р. країна одержала нову назву — Чехословацька Соціалістична Республіка (ЧССР). У січні 1968 р. новим лідером партії обрали Александера Дубчека, а президентом країни в березні того ж року став герой Другої світової війни, легендарний командувач Чехословацької бригади генерал

Людвік Свобода. Він підтримав реформи Дубчека. Так розпочалася «Празька весна» — демократичні реформи в Чехословаччині.

 

8.     Події «Празької весни»

Реформатори проголосили необхідність будівництва «соціалізму з людським обличчям», намагаючись поєднати соціалістичне суспільство з ринковою економікою і демократією. У квітні 1968 р. реформаторське керівництво КПЧ ухвалило «Програму дій»:

1.     утвердження реальної багатопартійності та демократичних свобод;

2.      скорочення адміністративного апарату;

3.      введення самоврядування в суспільстві через трудові колективи;

4.      упровадження основ ринкової економіки;

5.     федеративний устрій держави, забезпечення рівності чехів і словаків;

6.      багатостороння співпраця з усіма країнами світу.

Лібералізація у Чехословаччині зумовила невдоволення комуністичних лідерів у сусідніх країнах. У Кремлі боялися, що це призведе до послаблення військової могутності Варшавського договору

Після того, як тиск не дав результатів, кремлівське керівництво спільно зі своїми однодумцями з Болгарії, Угорщини, НДР, Польщі у ніч з 20 на 21 серпня 1968 р. ввели до Чехословаччини війська.  300 тис. солдатів і 7 тис. танків прибули боротися з «контрреволюцією». Так розпочалася операція «Дунай» — єдина не навчальна військова акція в історії Організації Варшавського договору.

У квітні 1969 р. до влади в Празі прийшло промосковське керівництво. Першим секретарем ЦК КПЧ замість А. Дубчека обрали Гỳстава Гỳсака, який став згодом і президентом країни.

1970–1980-ті роки ознаменувалися наступом реакції. Прихильників «Празької весни» звільняли з посад; учинялися розправи над демократичною інтелігенцією.

 

9.     Наслідки та значення «Празької весни»

Інтервенція військ Варшавського договору викликала хвилю протесту в усьому світі. Генеральний секретар ООН У. Тан кваліфікував дії військ Варшавського договору як акт агресії. Інтервенцію засудили навіть керівники соціалістичних Китаю, Югославії, Румунії. Міжнародна обстановка серйозно загострилася.

Ідеї «Празької весни» політизували суспільство, стимулювали розвиток українського національного правозахисного руху. У свідомості українців визрівала ідея можливості реальних змін у тоталітарній системі, що знайшло свій вияв у різноманітних формах невдоволень — від відкритого засудження окупації ЧССР до поширення листівок, прокламацій, написання анонімних листів, надписів, а також на побутовому рівні в усіх регіонах України.

 

Дайте відповіді на питення

1. Коли було проголошено курс Польщі на побудову соціалізму?

2. Що стало приводом для здійснення операції «Вісла»?

3. Визначте основні прояви погіршення соціально-економічної ситуації в Польщі у 1950-х роках.

4. Чому центром протестного руху в 1956 р. була Познань?

5. Який характер мав рух протестів робітників Познані у 1956 р. — економічний чи політичний?

6. Схарактеризуйте поглиблення політичної й економічної кризи в Польщі у 1970–1980-х роках.

7. Назвіть лідера профспілки «Солідарність».

8. Поясніть поняття «етнічна чистка».

9. Покажіть на карті території, на яких було проведено операцію «Вісла».

10. З якою метою було створено Комінформбюро?

11. Назвіть міжнародні організації західних країн, на противагу яким були створені РЕВ і ОВД.

12. Схарактеризуйте особливості політики комуністичного режиму в Чехословаччині за керівництва К. Готвальда.

13. Назвіть основні положення «програми дій» у Чехословаччині в 1968 р.

14. Схарактеризуйте основні події «Празької весни».

15. Поясніть поняття «Празька весна».

16. Покажіть на карті країни-члени РЕВ.

17. Покажіть на карті країни-члени ОВД.

18. Покажіть на карті країни, які ввели свої війська в Прагу в 1968 р.

 

VI. Домашнє завдання

 Підручник «Всесвітня Історія» 11 клас І. Я. Щупак   §13, 14 питання 1 - 9

Виконані завдання відправити на вайбер телефон 380 502654581 або на електронну пошту         kerbutvadim2012@gmail.com

виконайте тестові завдання

 підручник

 

 

Комментарии

Популярные сообщения из этого блога

4 кухар;пекар 04. 06. історія України тести

21 кух Історія Україна Контрольна робота 27. 03.

21 кух 30. 03.