Тема “Масові депортації, переселення, репресії”.
Записати в конспект тему, план уроку і підкреслене в даній темі
1. Вибори до Верховної Ради
На початку 1946 р. під час підготовки до виборів у ВР СРСР розпочалася військово-пропагандистська виборча кампанія. Незважаючи на використання сили, комуністам не вдалося провести вибори всюди – в окремих населених пунктах проголосувало лише по кілька осіб, інші сховалися від влади. Після завершення виборів наступ на опозиційний рух продовжився.
«Велика блокада» тривала з 10 січня по 1 квітня 1946 р.
170 тис. членів ОУН – УПА було засуджено переважно на 25 років й відправлено до таборів. Проте і в таборах повстанці не припиняли боротьбу. Вони ставали одними з головних організаторів хвилі повстань і бунтів, що прокотилися таборами ГУЛАГу в 1946 – 1955 рр., а також припинили в таборах терор карних злочинців проти «політичних».
2. Масові депортації 1944 – 1946 рр.
Депортації – це примусове переселення, вигнання чи висилка з постійного місця
проживання або з держави окремих осіб чи народів.
Примусовий спосіб переміщення великої кількості населення без урахування його інтересів був звичною практикою для сталінської командно-адміністративної системи. Депортаційна політика на західноукраїнських землях стосувалася членів ОУН, воїнів УПА, їхніх сімей, осіб, що підтримували український національно-визвольний рух.
3. Ліквідація Української греко – католицької церкви
У Західній Україні радянське керівництво одну із серйозних загроз вбачало в діяльності Української греко-католицької церкви (УГКЦ). Її незалежна позиція, відстоювання інтересів народу, підтримка національно-визвольного руху спричинили переслідування священиків і вірян УГКЦ.
Смерть митрополита А. Шептицького 1 листопада 1944 р. стала сигналом до початку кампанії проти церкви. Греко – католиків звинувачували в пособництві нацистам.
11 квітня 1945 р. у соборі Святого Юра заарештували митрополита Йосипа Сліпого. Загалом у 1945–1946 рр. органи держбезпеки заарештували близько 800 греко-католицьких священиків та кинули їх у тюрми й табори. Одночасно велася підготовка до Львівського церковного собору (8–10 березня 1946 р.), на якому 216 делегатів від духовенства і 19 від мирян ухвалили рішення про ліквідацію Берестейської унії 1596 р., розрив з Римом та приєднання УГКЦ до Російської православної церкви (РПЦ). Ініціатор і організатор псевдо собору єпископ Г. Костельник був застрелений на одній з вулиць Львова.
Після собору УГКЦ було ліквідовано на всій території Західної України. У серпні 1949 р. Греко-католицьку церкву ліквідували на Закарпатті.
Ліквідація Греко-католицької церкви відбувалася в умовах надзвичайно жорсткого терору проти духовенства та вірян. Майже увесь єпископат загинув у тюрмах і концтаборах СРСР. Усі греко-католицькі церкви було пограбовано, частково передано РПЦ, частково знищено.
Ліквідація УГКЦ повинна була підірвати опору національно – визвольного руху і духовну опору західних українців. Проте УГКЦ остаточно не припинила свого існування. Її легальні структури існували за межами УРСР, а нелегальні діяли на західноукраїнських землях і мали назву «церква в катакомбах».
4. Операція «Захід»
Операція «Захід» (21–22 жовтня 1947 р.) була однією з найбільш масових
і короткотермінових сталінських депортацій. Повнолітніх і неповнолітніх членів сімей українських повстанців та їхніх близьких родичів, що проживали у Львівській, Станіславській, Тернопільській і Рівненській областях, виселили до Казахстану та Сибіру. Примусові переміщення проводилися:
- для знищення соціальної бази українського підпілля в регіоні
- для наповнення трудовим ресурсом промислового виробництва північних районів СРСР
- як дієвий аргумент щодо прискорення колективізації.
Після смерті . Сталіна масові депортації припинилися, однак скасування правових обмежень для депортованих тривало до 1956 р. Хоча спец переселенці, зокрема члени родин українських повстанців і підпільників, мали всі права громадян СРСР, проте вони не могли вільно виїжджати за межі населеного пункту, де проживали. Кожного попереджали про кримінальну відповідальність за втечу з місця поселення.
Спецпоселення – це місце примусового утримання окремих категорій населення
та представників етносів, яких радянська влада вважала політично небезпечними або ворожими.
Дайте відповіді на питання
Які методи використовувалися при відновлені радянського режиму в Західній Україні?
За рахунок кого формувався партійно – державний і господарський апарат в Західній Україні?
Які галузі промисловості розвивалися в Західній Україні на початку 50-х років?
Якими методами здійснювалася колективізація селянства в Західній Україні? Порівняйте з відповідними процесами в Наддніпрянщині 1929 – 1933 рр.
Чому радянський режим ініціював ліквідацію УГКЦ? Якими методами це було зроблено?
Що спричинило продовження повстансько – підпільної боротьби в Західній Україні після завершення Другої світової війни?
Охарактеризуйте форми антирадянської боротьби УПА і оунівського підпілля.
До яких дій вдавалося радянське керівництво у боротьбі з повстанцями?
Наскільки успішною виявилася радянізація Західної України?
Домашнє завдання
Опрацювати § 6 підручника
Комментарии
Отправить комментарий