Тема «Угорщина та Румунія»
Записати в конспект тему, план
уроку і підкреслене в даній темі
Особистості в історії: Я.
Кадар, Н. Чаушеску
Основні дати: жовтень–листопад
1956 р. — народна революція в Угорщині
1965 р. — початок правління
Ніколає Чаушеску в Румунії
Поміркуйте
1. Які країни Центрально –
Східної Європи стали жертвами агресії?
2. Які країни Центрально –
Східної Європи були союзниками Німеччини під час Другої світової війни?
3. До яких країн у 1944 –
1945 рр. вступили радянські війська?
4.
1. Сталінська модель соціалізму в Угорщині
Під час Другої світової війни (у грудні 1944 р.) на сході країни, де
перебували радянські війська, антифашистські сили створили Угорський
національний фронт незалежності (УНФН). На початку квітня 1945 р. завершилося вигнання Червоною армією
гітлерівських військ з Угорщини, і влада УНФН та його уряду поширилася на всю
країну.
На парламентських виборах у листопаді 1945
р. беззаперечну перемогу здобула Партія дрібних сільських господарів (ПДСГ). Ця
партія сформувала новий уряд. 1 лютого 1946 р. парламент проголосив Угорщину
республікою. ПДСГ виступила проти революційних і насильницьких методів у
здійсненні реформ, захищала приватну власність, відстоювала демократичні
принципи.
Протистояння Угорської комуністичної партії
(УКП) і ПДСГ стало неминучим. Опозиційні комуністам
політичні партії незабаром ліквідували. У виборах до Державних зборів
(парламенту) у травні 1949 р. могли брати участь тільки схвалені комуністами
кандидати. За утвердженою напередодні Конституцією країна називалася Угорська Народна
Республіка (УНР).
Політика режиму М. Ракоші
Комуністичний
режим форсованими темпами здійснював індустріалізацію, впроваджував
централізоване планування економічної діяльності. У сільській місцевості
насильницькими методами проводив колективізацію. Влада жорстоко розправлялася з
будь-якими виявами інакомислення.
З 1953 р. І. Надь став головним
критиком курсу Ракоші. І. Надь рішуче виступив проти проведення
насильницької колективізації, його уряд знизив податки й обов’язкове постачання
сільськогосподарської продукції. Розпочалася
демократизація громадського життя. Однак
у протиборстві з Ракоші Надь програв і втратив посаду прем’єр-міністра. Його
обвинуватили в «ревізіонізмі» і «націоналізмі».
2. Угорське антикомуністичне повстання 1956
р.
У середині
1950-х років під впливом антикомуністичних подій у сусідній Польщі в м. Будапешті
відбувалися багатотисячні студентські мітинги. Опозиція вимагала проведення
вільних виборів, звільнення політв’язнів, уведення багатопартійної системи,
реформ у сільському господарстві, утворення уряду на чолі з реформатором І.
Надєм.
На бік протестувальників
перейшла столична поліція і деякі частини столичного гарнізону. 25 жовтня 1956 р. перед будинком парламенту зібралося 10
тис. осіб. Влада відкрила вогонь по демонстрантах, було вбито близько 100 осіб.
На вулицях і площах столиці розпочалися бої.
1
листопада І. Надь заявив, що Угорщина виходить з Організації Варшавського
договору, і звернувся до ООН із проханням визнати її нейтральною державою.
Після цього вночі проти 4 листопада 1956 р. радянські війська ввійшли в столицю
Угорщини. Народна
революція в Угорщині потопала в крові. У ході боїв на
вулицях Будапешта й інших міст, що точилися до 11 листопада 1956 р. (а в
окремих місцях — до початку 1957 р.), загинуло понад 700 солдат Радянської
армії та близько 2,5 тис. повстанців. Більш як 130 тис. угорських громадян
залишили країну.
3. Угорщина в 1960 – 1980-х роках
У 1960-ті роки в
країні ліквідували директивне планування і впроваджували економічні методи
господарювання. Державна і кооперативна власність зрівнювалися в правах. Ринок швидко
наповнився товарами.
У 1960–1970-ті роки спостерігалася певна
лібералізація громадського життя. В Угорщині вперше серед країн
Центрально-Східної Європи під час проведення виборів почали висувати кілька
кандидатів на один депутатський мандат і істотно розширили функції місцевого самоврядування.
Однак реформаторський курс із середини 1970-х рр. почав вичерпуватися, а
кризові явища наростали.
4. Особливості розвитку Румунії
23 серпня
1944 р. почалося антифашистське повстання в столиці. Король Румунії
Міхай I
віддав наказ про арешт глави фашистського уряду маршала І. Антонеску та
сформував антифашистський коаліційний уряд. Наступного дня новий уряд оголосив
війну Німеччині.
6 березня 1945
р. створено коаліційний уряд НДФ. У країні започаткували чимало перетворень, у
т. ч. аграрну реформу. Однак уже в жовтні 1945 р. (раніше, ніж інші компартії в
Східній Європі) РКП проголосила курс на «мирне переростання
народно-демократичної революції в соціалістичну».
Король
Міхай I, опинившись в ізоляції, змушений був 30 грудня 1947 р. зректися
престолу. Країна була проголошена Румунською Народною Республікою (РНР).
За
«випробуваною» сталінською моделлю 1962 р. була завершена суцільна
колективізація. Нова компартійна диктатура спиралася на політичний терор. У 1958 р. з Румунії вивели радянські війська.
Після
смерті в березні 1965 р. Г. Георгіу-Дежа першим секретарем ЦК Румунської
компартії обрали Ніколає Чаушеску.
Під гаслами
захисту незалежності Румунії велася боротьба за утвердження диктатури компартії.
Для захисту свого режиму Чаушеску створив могутній каральний апарат і систему
всеосяжного контролю над громадською думкою і повсякденними діями людей. Захопивши
у свої руки командні посади в партії та державі, Чаушеску спирався на своїх
близьких і далеких родичів.
У 1986–1989 рр.
індустрія працювала з нульовим приростом; середня врожайність
сільськогосподарських культур була в три-чотири рази нижчою за оголошену.
«Вождь» вживав
заходів «затягування поясів» і всіляких обмежень.
Холодні
квартири, у які лише на три-чотири години подавали газ, гарячу воду;
неосвітлені вулиці міст; магазини, що працювали тільки за денного світла;
порожні м’ясні прилавки й овочеві базари; нескінченні черги власників автомашин
на АЗС — такий був вигляд «розвиненого соціалізму» у країні. У селян відбирали
майже всю вироблену продукцію, обмежували площі присадибних ділянок. У Румунії
закріпилася офіційна назва цього періоду — «золота епоха Чаушеску».
Однак у країні
наростало невдоволення існуючими порядками. У 1987 р. у м. Брашові відбувся «хлібний
бунт», жорстоко придушений владою. Із закордонних поїздок не поверталося дедалі
більше румунських громадян — учених, спортсменів, письменників.
Символом
румунського соціалізму часів Н. Чаушеску можна вважати гігантський Палац
Парламенту в Бухаресті. Будинок площею 365 000 м2, котрий посідає перше місце в
Книзі рекордів Гіннеса як найбільша адміністративна будівля для цивільного
використання та третє місце у світі за об’ємом. Це найважчий і найдорожчий
будинок у світі. Перед
будівництвом зруйнували 20 церков, 10 тис. будинків, виселили понад 57 тис. сімей.
Дайте відповіді на питання
1. Схарактеризуйте політику
режиму М. Ракоші.
2. За яких умов в Румунії було
взято курс на «мирне переростання народно-демократичної революції в
соціалістичну»?
3. Хто очолював румунських
комуністів та уряд Румунії після встановлення ліквідації багатопартійної
системи в країні?
4. Назвіть прізвище
прем’єр-міністра Угорщини під час революційних подій осені 1956 р.
5. Схарактеризуйте хід
повстання в Будапешті у 1956 р.
6. Визначте причини поразки та
наслідки повстання в Будапешті у жовтні–листопаді 1956 р.
7. Визначте особливості
внутрішньополітичного курсу за режиму Н. Чаушеску. Що відрізняло Румунію цього
періоду від інших країн «соціалістичного табору»?
8. Чому Палац Парламенту в
Бухаресті можна вважати символом диктатури Н. Чаушеску?
Домашнє завдання
Підручник
«Всесвітня
Історія» 11 клас
І. Я. Щупак §12
питання 1 – 8
Комментарии
Отправить комментарий