ТЕМА: ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА
Записати в конспект тему, план уроку і підкреслене в даній темі
Основні поняття і терміни: «листопадовий зрив», українсько – польська війна, ЗУНР, соборність, Акт злуки, ЗоУНР, Українська Національна рада, Державний Секретаріат, міжнародна ізоляція, інтервенція, УГА, Чортківська офензива, армія Галера, Паризька мирна конференція.
Основні дати:
1 листопада 1918 р. – повстання українців у Львові
13 листопада 1918 р. – проголошення ЗУНР
22 січня 1919 р. – Акт злуки УНР і ЗУНР
Червень – липень 1919 р. – Чортківська офензива
17 липня 1919 р. – перехід УГА за р. Збруч, завершення окупації ЗУНР польськими військами
Листопадова 1918 р. революція у Львові (листопадовий зрив)
Після закінчення Першої світової війни «14 пунктів» В. Вільсона визнавали права націй на політичне самовизначення. Австрія у маніфесті 16 жовтня 1918 р. запропонувала націям створити власні держави, що входили б до її складу на федеративних засадах. Ряд країн, в тому числі Польща, скористалися з такої нагоди. Значно важчим було становище українців. Плани розбудови української держави прийняли лише Центральні держави, про що свідчив таємний додаток до Брест – Литовського договору. Держави Антанти таку ідею не підтримували.
18 жовтня 1918 р. у Львові відбулися загальні збори українських суспільно – політичних діячів (150 чоловік). Було обрано Національну раду – вищий орган майбутньої держави на етнічних українських територіях (Східна Галичина, Лемківщина, Північно – Західна Буковина, Закарпаття, Холмщина і Підляшшя). 19 жовтня Є. Петрушевич проголосив створення західноукраїнської держави, але польські політичні партії також готувалися встановити свою владу в усій Галичині. 30 жовтня у Відні зібралася Рада Міністрів для визначення долі Східної Галичини, яка не гарантувала самостійності українцям.
У вересні 1918 р. українські офіцери утворили Центральний Військовий комітет. 30 жовтня комітет почав працювати як штаб по підготовці повстання. Очолив цю роботу сотник Українського Січового стрілецтва Дмитро Вітовський, якого було призначено Наказним отаманом Української Національної ради.
1 листопада 1918 р. польське командування готувалося перебрати владу у Львові від айстро – угорського намісника К. Гуйна. Проте, у ніч із 31 жовтня на 1 листопада 1918 р. Українські січові стрільці взяли під контроль Львів (без втрат), а наступного дня і всю територію Східної Галичини. Пополудні відбулося формальне перебрання влади від цісарського намісника. Ці події дістали назву «листопадовий зрив»
1. Чому Українська національна рада відкликала вояків з фронтів Першої світової війни?
2. На кого планувала спиратись нова влада і як вона збиралася розв’язати «національне питання»?
На яких засадах мала будуватися держава в майбутньому?
Проголошення ЗУНР. Є. Петрушевич
5 листопада на сторінках газети «Справа» з’явилась програмова декларація Національної ради, відповідно до якої ЗУНР проголошувалася демократичною республікою. 9 листопада 1918 р. було призначено тимчасовий уряд – Генеральний Секретаріат на чолі з К. Левицьким (згодом – С. Голубович). Проголошення ЗУНР відбулося лише 13 листопада 1918 р. після зречення австрійського імператора. Президентом ЗУНР було обрано Є. Петрушевича.
Українсько – польська війна
Польща, після проголошення ЗУНР одразу ж розпочала бойові дії, а 5 листопада у Львові ворогуючі сторони розділяла вже розділяла лінія фронту, що проходила вулицями міста. 2 листопада поляки захопили склади зброї та амуніції біля головного вокзалу. Не сприяли успіхові ЗУНР і часті зміни командування (Д. Вітовський до 2 листопада, Г. Коссак – до 9 листопада, Г. Стефанів – 9 листопада). Добре вишколений і загартований полк Українських січових стрільців дислокувався в районі Чернівців – Вижниці і його перший підрозділ прибув на станцію Сихів лише ввечері 3 листопада, коли поляки уже зміцнили свої позиції. Генеральна команда не встановила з прибулими жодного зв’язку. Водночас розгорнулась боротьба за стратегічно важливий залізничний вузол Перемишль, де формувалися польські військові з’єднання, що перекидалися в Східну Галичину. 21 листопада українські війська почали відступати з міста. Протягом листопада – грудня 1918 р. польські війська заволоділи 10 з 59 повітів, в свою чергу румунські війська окупували частину Буковини, а Угорщина зміцнила свій контроль над Закарпаттям. 22 листопада уряд ЗУНР вимушений був переїхати до Тернополя, а з 2 січня 1919 р. – у Станіслав.
У листопаді 1918 р. – січні 1919 р. 100-тисячна УГА не змогла вибити поляків зі Львова, проте спрямувала удар на Перемишль, перервавши на місяць рух поїздів на Львів (Вовчухівська операція)
Керівники ЗУНР шукали союзників у боротьбі за незалежність. Директорія УНР надіслала до Галичини козацький загін імені Гонти, Козятинську стрілецьку й артилерійську бригади. 10 грудня з Києва прибув 40-річний генерал М. Омелянович – Павленко, обійнявши посаду командуючого УГА. Начальником штабу затверджено колишнього полковника російської армії Є. Мишковського. За його ініціативою було здійснено докорінну реорганізацію галицького війська, а фактично до січня 1919 р. створено нову сучасну армію. Бойові групи були об’єднані в корпуси, бригади, курені. 1-й корпус – командир полковник В. Курманович, 2-й корпус – полковник М. Тарнавський, 3-й – полковник Г. Коссак. Створено авіаційний загін, командиром якого призначили Петра Франка.
Злука УНР і ЗУНР
Ще 6 листопада 1918 р. до Києва прибула делегація Української Національної ради із проханням воєнної та морально – політичної підтримки. До Львова було відправлено спеціальну комісію, а також незначну кількість зброї.
1 грудня 1918 р. у Фастові було укладено попередній договір про об’єднання між ЗУНР і Директорією УНР. 3 січня у Станіславі Українська Національна рада ЗУНР урочисто проголосила об’єднання ЗУНР і УНР в одну суверенну Народну Республіку, і дістала назву Західна область Української Народної Республіки ЗоУНР. 16 січня 1919 р. делегація ЗУНР відбула до Києва.
22 січня 1919 р. у Києві на Софіївському майдані було прийнято «Універсал Директорії УНР про воз’єднання Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки». Трудовий конгрес України 22 січня 1919 р. затвердив рішення про злуку. Голова Національної Ради ЗУНР Є. Петрушевич увійшов до складу Директорії. Проте справжнього об’єднання не сталося. Наприкінці 1919 р. Є. Петрушевич денонсував Акт злуки.
1. Із якою метою було проголошено возз’єднання ЗУНР і УНР?
Чи був втілений у життя цей документ?
«Чортківська офензива»
1919 р. до Парижа прибула спеціальна делегація на чолі з Д. Вітовським та
М. Лозинським, яка за дорученням Державного секретаріату ЗУНР – ЗО УНР мала домагатися припинення війни Польської держави проти ЗУНР. Проте дипломатичні заходи не давали бажаних результатів. Найбільш непримиренну позицію щодо української державності займали французькі делегати на чолі з
Ж. Клемансо. Більш виважений підхід до розв’язання українського питання демонструвала англійська делегація, очолювана Д. Ллойд Джорджем, який різко висловлювався проти анексії українських земель Польщею. Американська делегація виступала за надання автономії українському народові в складі новоутворених держав.
Наприкінці лютого 1919 р. Паризька мирна конференція надіслала до уряду ЗУНР місію під головуванням генерала Бартельмі (Франція), що мала вирішити питання перемир’я з Польщею. Місія поставила вимогу негайно припинити воєнні дії й запропонувала демаркаційну лінію від Кам’янки – Струмилової до Дрогобича та Турки. Отже, Львів та Дрогобицький район (нафта) залишалася за Польщею. Уряд ЗУНР пропозиції не прийняв, і війна продовжувалася.
У квітні 1919 р. з Франції до Галичини було перекинуто 100 тисячну польсько – французьку армію. Очолював її генерал Й. Галлер – недавній командир бригади польського легіону у Франції. Найвища рада Антанти вирішила, що ця армія не має використовуватися на галицькому фронті, а її призначення – відсіч більшовикам.
У середині травня польські війська, зміцненні армією Й. Галлера перейти в загальний наступ і до початку червня зайняли майже всю Галичину. 23 травня румунські війська перетнули галицько – буковинський кордон і зайняли Коломию і Покуття до р. Дністер.
9 червня 1919 р. президента Є. Петрушевича було проголошено диктатором. Новим командувачем УГА (Українська Галицька Армія) було призначено генерала О. Грекова.
25 червня 1919 р. на Паризькій конференції визнали права Польщі на тимчасову окупації Східної Галичини. Передбачалося, що поляки нададуть краю автономію. Остаточна доля Східної Галичини мала вирішитись у майбутньому.
7 червня 1919 р. новий командуючий УГА розпочав підготовлену ще його попередником наступальну операцію, що ввійшла в історію як Чортківська офензива (прорив, наступ). 25 тисяч українських солдатів і офіцерів примусили відступити по всій лінії фронту більш ніж 100-тисячну польську армію. Десятки тисяч добровольців згодилися поповнити лави УГА. Але бракувало боєприпасів і спорядження, тож прийняли лише 15 тис. чоловік. Коли 28 червня розпочався контрнаступ польських військ, сил стримати його вже не було.
16 – 18 липня 1919 р. війська ЗУНР перейшли р. Збруч.
Закріплення нових знань
1. Охарактеризуйте умови, за яких було проголошено ЗУНР. Що таке «листопадовий зрив»?
2. Чому підтримка ЗУНР не здобула підтримки серед широких верств населення?
3. Чому жодна з українських земель, що входили до складу Австро – Угорщини, не змогли вибороти незалежності?
4. Як називалися збройні сили ЗУНР?
5. Розкажіть про причини та основні події українсько – польської війни 1918 – 1919 рр.
6. Чому та за яких умов було проголошено Акт злуки УНР та ЗУНР?
7. У чому полягає історичне значення Декларації про злуку?
8. Між якими державами було розділені західноукраїнські землі?
Домашнє завдання
Опрацювати відповідний параграф підручника §14
Комментарии
Отправить комментарий