БРЕСТ –
ЛИТОВСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР.
Записати в конспект тему, план уроку і
підкреслене в даній темі
Основні
поняття і терміни: ревкоми, «червоний терор», націоналізація, реквізиція, конфіскація,
сепаратний мир
Основні
дати і події
7 лютого (25 січня) 1918 р. –
вступ більшовицьких військ до Києва
9 лютого (27 січня) 1918
р. – укладення Брестського миру між УНР і країнами Четверного союзу;
12 лютого (30 січня) 1918
р. – переїзд Народного Секретаріату з Харкова до Києва;
7
березня 1918 р. – повернення ЦР до Києва
1.
Політика більшовиків в
Україні
«Червоний терор» - арешти або
знищення більшовиками своїх потенційних противників
Радянізація – процес встановлення
радянської влади, насадження її в усіх сферах життя суспільства
Реквізиція – примусове вилучення
державою майна у власника в державних інтересах з виплатою або без.
Експропріація – примусова
конфіскація незаконно отриманої власності
Конфіскація – безоплатне
вилучення майна, цінностей
Націоналізація – перехід
приватних підприємств та іншої приватної власності у власність держави як
шляхом експропріації, так і на основі викупних операцій.
Аграрна революція – захоплення
поміщицьких маєтків селянами
Відновлення вивозу хліба до Росії
Наростання антибільшовицького опору в Україні
2.
Інші більшовицькі
територіальні утворення на землях України.
У період протистояння ЦР і радянської Росії почали
з’являтися окремі адміністративно – територіальні
утворення – республіки. Однією з найвідоміших була Донецько – Криворізька
Радянська Республіка (січень 1918). В основу утворення окремої адміністративної
одиниці покладався не політичний, а економічний чинник. На території України
були утворені ще Таврійська (в Криму) і Одеська республіки, котрі відрізали
більшовицьку УНР від Чорного і Азовського морів. Частина українських земель
увійшла до Донської республіки
3.
Мирний договір у Бресті
Раднарком звернувся до країн Антанти з пропозицією
розпочати переговори про мир. Через Швецію радянський уряд звернувся до держав
німецького блоку з аналогічною пропозицією. Країни Антанти не відповіли
Раднаркому, а Німеччина та її союзники погодились на переговори. 15 грудня
підписано перемир’я, а 22 грудня розпочалися
переговори.
Не визнаючи УНР, англійський і французький уряди
невизначеними обіцянками намагалися утримати Україну від зближення з
Центральними державами.
Раднарком скористався з ситуації, звинувативши ЦР
у «буржуазності» та запроданстві національних інтересів. ЦР змушена була відійти
від країн Антанти і піти на союз з Німеччиною та Австро – Угорщиною. Уряд ЦР
звернувся з нотою до всіх воюючих і нейтральних держав, де наголошувалося, що
до утворення федеративного російського уряду, УНР буде здійснювати міжнародні
відносини самостійно.
Центральні держави погодилися і запросили на
переговори представників УНР. Українську делегацію очолив В. Голубович. Вимоги
української делегації (етнічні землі). Делегацію УНР визнали, але формального
визнання УНР не відбулося.
В ході переговорів було зроблено перерву до кінця
січня 1918 р. Четверний союз висунув претензії щодо російських територій
загальною площею 150 тис. кв. км. Погляди на мир серед керівників більшовицької
партії розділилися. «Ліві комуністи» вважали за доцільне закінчити війну, але
миру не підписувати. У випадку окупації – перейти до партизанської боротьби і
чекати світової революції. Ленін же наполягав на негайному підписанні умов
миру.
Більшовики затягували переговори, щоб замінити
делегацію УНР радянською українською делегацією. Троцький наголошував на тому,
що більша територія України контролюється радянським урядом. Виконуючий
обов’язки голови делегації УНР О. Севрюк висловив протест і зажадав визнання
УНР самостійною державою. Німеччина та Австро – Угорщина погодилися на пропозицію
УНР про передачу їй більшої частини Холмщини і Підляшшя, а також на
виокремлення західноукраїнських земель в окремий коронний край. В цих країнах
загострювалася продовольча проблема.
9 лютого 1918 р був укладений Берестейський мирний
договір УНР з країнами Четверного союзу (перший мирний договір часів війни),
який передбачав:
- визнання самостійності України, визначення її кордонів;
- встановлення порядку евакуації союзних військ;
- встановлення дипломатичних відносин України з
державами Четверного союзу;
- відмову від воєнних контрибуцій і обмін
військовополоненими;
- врегулювання господарських справ (взаємне
постачання сільськогосподарських і промислових «надлишків»), комісія з
узгодження умов матеріальної компенсація працювала 26 березня по 23 квітня і
вирішила зокрема постачання Україною 1 млн тонн зерна, 2750 тис. пудів м'яса,
круп 400 млн яєць, 3 млн пудів цукру та іншої с/ г продукції .
Берестейський договір поклав
початок міжнародно – правовому визнанню України як незалежної держави, але країни
Антанти вважали договір сепаратним (договір про мир чи перемир’я у війні, укладений
однією державою або групою держав із противником окремо від своїх союзників),
що згодом негативно позначилося на долі української держави.
Документи
В. Винниченко «Відродження нації» «…Далі цей мир досить справедливо і корисно
розв’язував питання про територіальні межі….(100 німецьких марок дорівнювали
тоді 46 українським карбованцям). Навіть торговельні угоди були складені
вигідно для України»
4.
Відновлення влади
Центральної Ради та спроба визволення Криму.
18 лютого 1918 р. 450 – тис війська країн Четверного союзу від Балтійського
моря до Карпат перейшли в наступ. Попереду просувалися українські частини армії УНР
(Синьожупанна і Сірожупанна дивізії).
2 березня 1918 р. Київ було звільнено від більшовиків. Першими увійшли до
міста гайдамаки під командуванням С. Петлюри.
3 березня 1918 р. у Брест – Литовську РСФРР уклала мирний договір із
Німеччиною, Австро – Угорщиною, Туреччиною і Болгарією
Навесні 1918 року українська армія, за підтримки німців,
продовжувала переможний наступ. В авангарді армії УНР перебував Запорізький корпус полковника Петра Болбочана.
За короткий час існування Запорізький корпус став однією з
найбоєздатніших українських військових частин. Його найкращим підрозділом був
2-й Запорізький піший полк на чолі з полковником Петром Болбочаном. Вояки
одержали нові мундири захисного кольору англійського зразка.
Кашкет був прикрашений кокардою із національною символікою. Військовий парад у Харкові, який 2-й
Запорізький піший полк під командуванням полковника Болбочан відбув спільно з
німецькими військовими формуваннями, справив велике враження на населення міста
й мав велике пропагандистське значення.
Після параду чимало старшин та солдатів колишньої російськоїармії
почали вступати до лав українського війська. 10 квітня 1918 року, наступного дня після переформування дивізії в
корпус, штаб запорожців одержав таємний усний наказ уряду,
оголошений військовим міністром Олександром Жуківським. Генералові Олександру Натієву належало виділити з корпусу окрему групу, забезпечену
всіма видами зброї на правах дивізії під командуванням полковникаБолбочана.
Перед ним поставлене окреме стратегічне завдання: випереджаючи німецькі війська
на лінії Харків-Лозова-Олександрівськ-Перекоп-Севастополь,
звільнити Кримський півострів від більшовиків, захопити
Севастополь. Кінцевою точкою військової операції мав стати Чорноморський флот, розташований у Севастопольській бухті, який планували включити до
складу українських збройних сил. Групі Петра Болбочана в ході операції поставлено
також завдання захопити військове майно таврійських портів. Ще одна група Запорізького корпусу під командуванням особисто генерала Натієва мала
вирушити у напрямкуЛозова-Слов'янськ для
звільнення від більшовицьких частин Донецького басейну. Організацію
та відрядження цього формування запорожців проводив сам генерал Натієв,
доручивши Петрові Болбочану командування Кримською групою.
Маючи завдання уряду випередити німецький наступ і оволодіти
Таврійським півостровом раніше за німців, запорожці готувалися самостійно взяти Перекоп. Німці
вважали неможливим здобуття Перекопу без важкої артилерії, яка мала підійти
найближчим часом до розпорядження 15-ї ландверської дивізії, і сприйняли наміри
Болбочан як зухвалу витівку. Можливо, саме це спонукало німецьке командування
пропустити запорожців для подальшого наступу на Тавриду.
Кримської групи ввійшли 2-й Запорізький полк, 1-й кінний полк імені Костя
Гордієнка, інженерний курінь, кінно-гірська гарматна
дивізія, три польові батареї та одна гаубична, автопанцирна дивізія і два
бронепотяги. Таким
чином, уночі 22 квітня 1918 року перша сотня 2-го Запорозького полку під командою
сотника Зелинського на мотодрезинах швидко
переїхала замінований міст та дезактивувала вибухівку. За вояками посунули два
бронепотяги. Більшовики, не сподіваючись
такого непередбачуваного наскоку, не встигли приступити до оборони
переправи — бронепотяги доїхали до лінії ворожих шанців та гарматним і
скорострільним вогнем посіяли поміж «червоних» паніку. Сотник Зелинський зі
своєю сотнею кинувся до шанців та остаточно змусив більшовиків залишити
позиції. Цілий 2-й полк, що на той час уже перейшов міст, зайняв ворожі
укріплення. Увечері 22 квітня 1918 року Кримська група з
боєм захопила місто Джанкой — першу вузлову станцію в Криму, що дало їй
можливості для розгортання подальшого наступу. Тут зосередились усі сили похідної групи і почали трьома частинами
просуватися далі: перша частина, що складалася з піхоти, автопанцирників та
артилерії просувалася східним боком залізниці за маршрутом Джанкой-Сімферополь,
друга частина (Гордієнківський полк та кінно-гірська гарматна дивізія) рушила у
напрямку Євпаторії, а третя частина
вирушила на Теодосію (нині — Феодосію).
На тлі політичних помилок та військових
поразок Центральної ради,
військовий рейд 1-ї Запорізької дивізії виглядав блискучою військовою
кампанією, яка мала неабияке геополітичне значення і незабаром забезпечила для України здобуття Чорноморського флоту. Під час Кримського походу Запорізька
дивізія поповнилася значною кількістю добровольців із Таврії, а також татарськими добровольчими
формуваннями. Полковник Петро Болбочан мав намір створити з них окрему
регулярну частину, проте згідно з наявними домовленостями українського уряду з
німецьким командуванням був змушений розпустити ці волонтерські загони після
вдалих операцій запорожців під Олександрівськом та Мелітополем та
після успішної переправи через Сивашнімецьке військове
командування почало висловлювати занепокоєння діями українських військ.
Намагаючись стримати їхній
наступ, командир 15-ї німецької ландверської дивізії генерал фон Кош з наказу
свого командування почав вимагати припинення операцій українських військових
частин. 26 квітня 1918 року 15-та німецька дивізія з наказу генерала фон Коша
оточила всі місця дислокації українських військ та головні стратегічні пункти
Сімферополя. Полковнику Петрові Болбочану оголошено ультиматум негайно скласти
зброю, залишити все військове майно і виїхати з міста й території Криму під
охороною німецького конвою на правах інтернованих, розпустивши при цьому
добровольчі загони.
командир Кримської групи висунув німецькому командуванню
свої зустрічні вимоги:
— запорожці лише з наказу
українського уряду залишать Сімферополь;
— про здачу зброї не може бути й
мови;
— припинити ізоляцію німецькими
частинами українського війська, дати змогу зв'язатися з урядом;
— припинити будь-які обмеження
групи.
29
квітня 1918 року,
під впливом подій, Чорноморський флот у Севастополі підняв український національний
прапор. Керівництво флоту оголосило
про своє підпорядкування урядові в Києві.
Головнокомандувач німецьких військ в Україні
фельдмаршал Г. Ейхгорн 6 квітня До складу 1918
р. видав наказ, який стосувався термінів і порядку посівної кампанії. У
документі зазначалося, що врожай належатиме тим, хто засіє посівні площі.
Селяни, які візьмуть землі більше, ніж можуть обробити, підлягають покаранню.
Селян зобов’язували всіляко допомагати в обробітку поміщицьких земель. Міністр
земельних справ УНР на знак незгоди, подав у відставку, а Міністерство
земельних справ оповістило народ України про те, що такий наказ виконувати не
слід. Звичною практикою стало ув’язнення та страти за вироками польових судів.
Ці та інші акції загострили відносини між УЦР і окупаційною адміністрацією.
5.
Прийняття Конституції
УНР.
29 квітня 1918 р. ЦР зібралася
для прийняття Конституції УНР. Це був останній день роботи Української
Центральної Ради.
Дайте відповіді на питання
1. Покажіть на карті No 2 територію України, що опинилася під більшовицько-
радянською окупацією на початку 1918 р.
2. Чому радянська Росія прагнула поширити свою владу в Україні?
3. Яку політику проводив більшовицький окупаційний режим щодо українського
населення?
4. Коли й на яких умовах був підписаний мирний договір у Брест-Литовську?
5. З якою метою здійснювався похід українських військ на чолі з П.
Болбочаном
до Криму?
6. Коли й за яких обставин ухвалено Конституцію УНР?
7. Чому більшовицька влада вдалася до репресій в Україні на початку 1918
р.?
8. Як ставилась більшовицька влада до проблем української автономії? Чому?
9. Які були результати Кримського походу П. Болбочана?
10. Поясніть, чого було більше у Брестському договорі для УЦР — здобутків
чи втрат.
11. У чому полягала криза політики УЦР?
12. Визначте здобутки та прорахунки Центральної Ради.
Домашнє завдання
Опрацювати відповідний параграф підручника §9 - 10.
Комментарии
Отправить комментарий