Тема уроку «Час відпочинку»
Записати в конспект тему
і підкреслене в даній темі
Важливим розділом правил внутрішнього
трудового розпорядку є охорона праці.
Охорона праці – це система
правових, соціально-економічних, організаційно-технічних,
санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих
на збереження здоро´я і працездатності людини в процесі праці.
Конституція України (ст. 45) і Кодекс
законів про працю України в числі основних трудових прав працівників
передбачають право на відпочинок. Таке право забезпечується, з одного боку,
законодавчим обмеженням тривалості робочого часу, з іншою, - чіткою
регламентацією видів часу відпочинку і порядку їх надання.
Час відпочинку – це встановлений
законом час, на протязі якого працівники вільні від виконання своїх трудових
обов´язків і який вони можуть використовувати на свій розгляд. Кожна людина, яка
працює, має відпочивати для відновлення своїх сил і здоров´я.
Основними видами відпочинку
є:
-перерви на протязі
робочого дня (до двох годин – час обідньої перерви – надається для
харчування, використовується працівником на власний розгляд);
-перерви між робочими змінами чи
робочими днями (тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою від
подвійної тривалості роботи у попередній день) ;
-щотижневі дні відпочинку (
при 5-денному робочому тижні 2 дні, при 6-денному – один день, але загальна
тривалість щотижневого відпочинку повинна бути не менша 42 годин);
-святкові і неробочі дні (
згідно закону у ці дні припиняються усі роботи, крім тих, без яких не можна
обійтись – транспорт, лікарні, безперервні виробництва);
-відпустки.
КЗпП України в ст.73 встановив такі
святкові і неробочі дні:
1січня – Новий рік;
7 січня – Різдво Христове;
8 березня – Міжнародний жіночий день;
1 і 2 травня – День міжнародної солідарності трудящих;
9 травня – День Перемоги ;
28 червня – День Конституції України ;
24 серпня – День незалежності України.
Робота також не проводиться у дні релігійних свят:
7 січня – Різдво Христове;
один день (неділя) – Пасха (Великдень);
один день (неділя) – Трійця.
Якщо святковий, неробочий
день збігається з вихідним днем, то вихідний день переноситься на наступний
після святкового або неробочого.
Право на відпустку мають працівники,
які перебувають у трудових відносинах з підприємствами незалежно від форм
власності, виду діяльності чи галузевої належності, а також ті, хто працює за
трудовим договором у фізичної особи.
Щорічна відпустка - ця встановлена законом
кількість календарних днів в році безперервного відпочинку, що надається
працівнику із збереженням заробітної платні і місця роботи.
Закон України "Про відпустки ",
КЗпП У установлюють такі види відпусток :
1.
щорічні відпустки (основна відпустка; додаткова відпустка за
роботу з шкідливими і важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий
характер роботи; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством);
2.
додаткові відпустки у зв'язку з навчанням;
3.
творчі відпустки - для завершення наукової роботи
(дисертації, підручника і т.д.);
4.
соціальні відпустки (відпустка по вагітності і пологам;
відпустка по догляду за дитиною до досягнення ним трирічного віку; додаткова
відпустка працівникам, що мають дітей);
5.
відпустки без збереження заробітної платні.
Тривалість відпусток
обчислюється в календарних днях. Святкові і неробочі дні (ст. 73 КЗпП України)
при визначенні тривалості відпусток не враховуються.
Щорічна основна відпустка
надається працівникам тривалістю не менше 24-х
календарних (15 робочих) днів за відпрацьований робочий рік, обчислюваний з
дня укладення трудового договору. Для деяких категорій працівників
законодавством встановлена інша тривалість щорічної основної відпустки:
1.
для осіб, молодше 18 років - 31 календарний день;
2.
інвалідам I і II групи - 30 календарних днів, а інвалідам III
групи - 26 календарних днів;
3.
керівним, педагогічним, науково-педагогічним працівникам
освіти і науковцям - 56 календарних днів і т.д.
Щорічна відпустка за бажанням працівника
може бути розділена на частини за умови, що основна безперервна частина повинна
бути не менше 14 календарних днів.
Право
на оплачувану щорічну відпустку за перший рік роботи виникає після закінчення 6 місяців роботи.
Разом з щорічною основною відпусткою
працівникам може бути наданий і додаткова відпустка.
Чинне законодавство про працю
реалізує два види відпусток без збереження заробітної платні, які
відрізняються один від одного по правовому режиму їх надання.
Перший вид відпусток без збереження
заробітної платні пов'язаний з правом, але не обов'язком власника або
уповноваженого їм органу в наданні таких відпусток. До нього відносяться
відпустки, що надаються в порядку, передбаченому ст. 84 КЗпП України, коли за
сімейними обставинами і іншими поважними причинами працівнику за його заявою
може бути надана власником або уповноваженим їм органом відпустка без
збереження заробітної платні. Тривалість такої відпустки повинна бути
обумовлена угодою сторін, але не більше 15 календарних днів в рік.
Другий вид відпусток без збереження
заробітної платні надається в обов'язковому порядку за бажанням працівника в
наступних випадках (ст. 25 Закону України «Про відпустки»):
1.
матері або батькові, що виховує дітей без матері (у тому числі і у
разі тривалого перебування матері в лікувальній установі), має двох і більш
дітей у віці до 15 років або дитину-інваліда, тривалістю до 14 календарних днів
щорічно;
2.
чоловіку, дружина якого знаходиться в післяпологовій відпустці, -
тривалістю до 14 календарних днів;
3.
особам, які укладають шлюб, - тривалістю до 10 календарних днів;
4.
особам, що мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, -
тривалістю до 21 календарного дня щорічно;
5.
пенсіонерам по віку і інвалідам III групи - тривалістю до 30
календарних днів щорічно і т.д.
Дайте відповіді на питання
1. Якою повинна бути
тривалість робочого часу працівників ?
2.
Для кого встановлено скорочену тривалість робочого часу ?
3. Кого забороняється
залучати до надурочних робіт ?
4.
Якою є мінімальна щорічна відпустка?
5.
Коли
виникає право на оплачувану щорічну відпустку за перший рік
роботи?
Домашнє завдання
Ознайомтесь зі статтями глави V «Кодексу законів про працю України»
Комментарии
Отправить комментарий