Тема «Конституційний процес в Україні»
Записати в конспект тему, план уроку і підкреслене в даній темі
К о н с т и т у ц і я — Основний Закон держави, політичний,
нормативно-правовий акт, який закріплює основи суспільного ладу, державний
устрій, систему, порядок утворення, принципи організації та діяльності
державних органів, права та обов’язки громадян.
Конституційний процес в Україні як процес підготовки нової Конституції
України розпочався з прийняття Декларації про державний суверенітет України (16
липня 1990 р.)
1.Конституційний процес в Україні в кінці 80-х –
першій половині 90-х рр..
В жовтні 1990 р. Верховна Рада УРСР створює конституційну комісію, яка
повинна була розробити концепцію нової Конституції.
Проект Концепції нової Конституції України був оприлюднений у 1992 р.
За цим проектом Україна визнавалася президентсько-парламентською республікою. Президент
мав статус не тільки глави держави, а й глави виконавчої влади. Замість
однопалатної Верховної Ради пропонувалися двопалатні Національні Збори. Передбачалося
закріпити дві форми власності – публічну і приватну.
Цей проект був винесений на всенародне обговорення. Воно відбулося з 15
липня по 1 грудня 1992 року за участю близько 200 тис. громадян України.
Наприкінці 1993 – на початку 1994 р. Україною пройшла хвиля політичних
баталій, пов'язаних з виборами до Верховної Ради і президента України. За цих
умов питання щодо прийняття нової Конституції відійшло на другий план.
У листопаді 1994 р. утворена
нова Конституційна комісія на чолі з Л . Кучмою
і О. Морозом).
1. Конституційний договір 1995 р.
Верховна Рада, лякаючи
загрозою диктатури, прагнула зберегти свої повноваження, в тому числі і право
втручатися у вирішення конкретних економічних питань, безпосередньо керувати
територіями.
Це змусило Президента 31
травня 1995 р. прийняти Указ про проведення опитування громадської думки з
питань довіри громадян України Президенту і Верховній Раді.
За таких умов Президент
України та Голова Верховної Ради відмовившись від протистояння , підписали 8
червня 1995 р. Конституційний договір на один рік.
2.
Нова Конституція
України
Новий проект Конституції України Конституційна комісія схвалила 11
березня 1996 р. і передала його на розгляд Верховної Ради. 24 квітня проект
було прийнято за основу. 5 травня 1996 р. було створено
Тимчасову спеціальну комісію з доопрацювання проекту Конституції на чолі з М.
Сиротою, до якої увійшли представники всіх депутатських фракцій і груп. У
червні
комісія завершила свою роботу. Розпочалася копітка робота з обговорення
доопрацьованого проекту Конституції. До 26 червня 1996 р. Верховна Рада України
не прийняла жодного розділу Конституції. Вважаючи неприпустимим затягування
конституційного процесу, Президент України підписав Указ, яким призначав на
вересень 1996 р. Всеукраїнський референдум з питань затвердження нової
Конституції.
27 червня Верховна Рада відновила роботу, змінивши технологію розгляду
Конституції. Було створено робочі групи з найболючіших питань — власності,
символіки, організації влади тощо. Надвечір було відновлено пленарне засідання,
яке тривало всю ніч.
28 червня 1996 р. нову Конституцію України було прийнято.
Робота з підручником. Складання хронологічної
таблиці
Етап и
конституційного процесу
|
Дата |
Подія |
|
І
етап — 1990–1993 рр. |
|
|
Жовтень 1990 р. |
Утворення Конституційної комісії |
|
Червень 1991 р. |
Схвалення Верховною Радою концепції нової
Конституції України |
|
Липень 1992 р |
Винесення на всенародне обговорення офіційного
проекту Конституції України |
|
Жовтень 1993 р. |
Подано доопрацьований проект Конституції України |
|
ІІ етап — 1994–1996 рр. |
|
|
Листопад 1994 р. |
Утворення нової Конституційної комісії (на чолі з Л . Кучмою і О. Морозом) |
|
8 червня 1995 р |
Прийняття Конституційного договору між Верховною Радою України та
Президентом України |
|
20 березня 1996 р |
Проект нової Конституції України передано Верховній Раді України |
|
28 червня 1996 р. |
V сесія Верховної Ради України прийняла Конституцію України |
Робота з документом
З книги Г.
Касьянова «Україна 1991–2007»
«Наступного дня вранішня пленарна сесія Верховної Ради розпочалася з
закритого засідання. У перерві журналістам повідомили, що депутати
залишатимуться в парламенті, доки не буде ухвалено нову Конституцію. Удень
депутати поділилися на кілька робочих груп для обговорення найбільш
суперечливих статей: про мову, статус Криму, державну символіку, приватну
власність.
О 18:30 розпочалося пленарне засідання, яке відкрило знамениту
«конституційну ніч» — з цієї миті майже протягом 14 годин без перерви депутати
поіменно голосували по кожній окремій (зі 160) статті Конституції. Для
затвердження кожної статті потрібно було не менше 300 голосів. Героєм
конституційної ночі став депутат Михайло Сирота, який представляв проект
Конституції, запропонований погоджувальною комісією — весь цей час він стояв на
трибуні та був змушений за регламентом представляти кожну статтю, коментувати й
пропоновані поправки, виголошувати стандартну фразу: «Комісія просить
прийняти». Під час голосування в залі працювали «піаністи» — депутати, яким їх
відсутні колеги віддали реєстраційні картки для участі в голосуванні. Був тут і
свій «диригент» — лідер комуністів П. Симоненко, який у потрібні моменти
подавав своїм колегам знаки не реєструватися. Журналісти, які вщент заповнили
балкон Верховної Ради, напружено стежили за процесом. Усі присутні розуміли
історичну вагу подій, що відбуваються.
Протягом ночі до будинку парламенту «підтягувалися» відсутні депутати.
Близько другої години ночі залу засідань несподівано полишили всі члени уряду,
що були за сумісництвом депутатами.
Їх обурені колеги перервали голосування й поставили питання про
позбавлення їх депутатських мандатів. «Прогульникам» довелося повернутися.
Час від часу процедуру монотонного голосування окремих статей
переривали спалахи емоцій. О першій ночі було поставлено на голосування статтю
про національну символіку. Комуністи категорично повстали проти синьо-жовтого
прапора та тризуба. Один з них, явно глузуючи з опонентів, запропонував
натомість козацький малиновий прапор, заявивши, що синьо-жовтий назавжди
пов’язаний з «колабораціоністами». Обурені праві депутати спробували стягти
його з трибуни, і лише зусиллями інших парламентарів вдалося запобігти бійці.
Питання про статус Криму викликало подібну реакцію — праві дружно скандували:
«Область! Область!», тоді як ліві обстоювали республіканський статус автономії.
Голосування за цими статтями загрожувало зривом усього заходу, тому було
вирішено провести його таємно (за решту статей голосували поіменно). У
результаті Україна, будучи унітарною державою, отримала у своєму складі
автономну республіку і здобула нарешті конституційне право на синьо-жовтий
прапор і тризуб.
Близько 9:00 28 червня в залі засідань з’явився президент. За кілька
хвилин розпочалося поіменне голосування з ухвалення всієї Конституції загалом.
На тлі усіх попередніх виснажливих подій його результати були вражаючими — 315
— «за», 36 — «проти», 12 — утрималися, 30 — не голосували. Коли на табло
з’явилися результати голосування, зала засідань вибухнула істеричною овацією,
учорашні супротивники в ейфорії розціловувалися та обіймалися,
виснажений М. Сирота втирав сльози щастя, а напівживі журналісти
полегшено аплодували їм з балкону. Дещо пізніше Л. Кучма нагородив усіх
учасників засідання орденами, а хол Верховної Ради прикрасили алегоричною
картиною, що символізувала зв’язок поколінь борців за незалежність з учасниками
ухвалення Конституції».
Дайте відповіді на
питання
1. Як ви вважаєте, чому перший і другий (доповнений) проекти Конституції
України так і не стали Основним Законом держави?
2. Як вплинули на Конституційний процес позачергові вибори Президента
та депутатів Верховної Ради?
3. У чому суть Конституційного договору між Верховною Радою та
Президентом України? Чому виникла необхідність в його підписанні?
4. На основі документа схарактеризуйте особливості Конституційного
процесу в Україні.
5. Як ви вважаєте, чому Конституційний процес в Україні виявився
складним, суперечливим і тривалим?
Домашнє завдання
Опрацювати
відповідний матеріал підручника § 31
Комментарии
Отправить комментарий