4 кухар;пекар 04. 06. історія України тести

 

Тема уроку «РУХ ОПОРУ В УКРАЇНІ.

Записати в конспект тему, план уроку і підкреслене в даній темі

1. Рух опору та його течії

Р у х О п о р у — це боротьба поневолених народів проти окупантів.

Течії Руху Опору в Україні

Течії	Радянський	Український національний	Польський
Мета	Відновлення радянської влади	Здобуття незалежності України	Відновлення польської держави, повернення західноукраїнських земель
Організаційне оформлення	Партизанські загони, радянське підпілля	Похідні групи, УПА та інші формування, підпілля ОУН	Армія Крайова, Армія Людова
Основні райони дій	Українське Полісся, Чернігівщина, Сумщина	Волинь, Галичина, Українське Полісся	Волинь, Полісся

2. Радянський партизанський рух (1941 – 1942 рр.)

На початковому етапі війни перші виступи в тилу були нечисленними і неорганізованими. За донесеннями із штабу вермахту в Україні дії партизан не були активними аж до квітня 1942 р. Слабкість радянського партизанського руху в початковий період війни була зумовлена кількома причинами:

• Наприкінці 30-х домінувала наступальна воєнна доктрина, згідно з якою ворога збиралися бити на його власній території, тому розмови про партизанську війну розцінювалися як вияв невіри в перемогу.

• Роздмухування міфу про «армійську змову», яка нібито мала на меті, спираючись на населення, повалити сталінський режим.

Підготовку до ведення партизанських дій було відновлено із значним запізненням вже під час війни. Через відсутність бази для організації партизанського руху не було куди переправляти людей після диверсій. А за кожного вбитого німця фашисти розстрілювали 100 осіб.

Органи державної безпеки за серпень 1941 — червень 1942 р. залишили в тилу ворога або перекинули на Україну 778 партизанських загонів і 622 диверсійні групи загальною чисельністю 28 754 бійці. Але 93 % цих формувань восени 1942 р. припинили існування.

Із 113 890 комуністів 21 872 особи зареєструвалися в німецьких органах влади, 34 291 — знищили свої партійні документи, 6 756 відмовилися від членства в партії.

30 травня 1942 р. був створений Український штаб партизанського руху на чолі з Т. Строкачем. Найбільшими були загони О. Федорова, С. Ковпака, О. Сабурова, В. Бегми, С. Маликова, М. Наумова, що мали по 2–4 тис. бійців. До вересня 1942 р. вони переважно дислокувалися в північно-східних і північних районах Чернігівщини й Сумщини, у Брянських лісах.

Партизанські загони складалися переважно з:

• партійно-комсомольського, господарського активу;

• співробітників міліції та органів безпеки;

• військовослужбовців, які опинилися в оточенні.

Історична довідка

Федоров Олексій Федорович (1901–1989) — організатор партизанського руху, державний діяч, двічі Герой Радянського Союзу, генерал-майор. 1920–1924 рр. в Червоній армії, 1938–1941 рр. — перший секретар Чернігівського обкому КП(б)У, 1941–1944 рр. — перший секретар Чернігівського, а потім Волинського підпільних обкомів, начальник обласного штабу партизанського руху, командир великого партизанського з’єднання. Після розформування з’єднання протягом 1944—1957 рр. працював першим секретарем Херсонського, Ізмаїльського та Житомирського обкомів КП(б)У. Був міністром соціального забезпечення УРСР.

Ковпак Сидір (1887–1967 рр.) — учасник Першої світової війни, в роки громадянської війни очолював партизанський загін, був бійцем чапаєвської дивізії. У роки Другої світової війни — один із організаторів партизанського руху, командир путивльського партизанського загону, а потім партизанського з’єднання в Сумській області. 1941–1942 рр. його з’єднання здійснило рейди в тилу ворога територією Сумської, Курської, Орловської і Брянської областей; 1942–1943 рр. — рейд на Правобережну Україну; 1943 р. — Карпатський рейд.

Строкач Тимофій Амвросійович (1903–1963) — організатор партизанських формувань в Україні в рони німецько-радянської війни, генерал-лейтенант. До початку війни служив у прикордонних військах. Учасник оборонних боїв 1941 за Київ і Москву. У 1942–1945 рр. — начальник Українського штабу партизанського руху (УШПР). Під його керівництвом УШПР перетворив партизанські з’єднання та загони України на фактор стратегічного значення.

Після війни — заступник народного комісара НКВС УРСР (1945– 1946), міністр внутрішніх справ УРСР (1946–1956), начальник Головного управління прикордонних військ, заступник міністра МВС УРСР (1956–1957).

Причини невдач радянського партизанського руху

• Відсутність підготовлених для підпілля людей;

• прикрі прорахунки при виборі типу організаційних структур та методів їхньої діяльності;

• невдалий вибір місць базування й способів конспірації;

• численні факти зради серед підпільників і господарів конспіративних квартир;

• неякісний добір зв’язкових, порушення правил конспірації;

• відсутність надійних особистих документів;

• брак продовольства і спорядження.

Корюківська трагедія — масове вбивство 6700 мешканців села Корюківка (нині

місто в Чернігівській області України), здійснене 1–2 березня 1943 року загонами

СС та угорської військової жандармерії в ході Другої світової війни.

Особливого трагізму цій події додає той факт, що партизанська група військ

О. Федорова переважала карателів за кількістю вояків майже у 10 разів, але партизани нічого не зробили для порятунку мешканців Корюківки.

3. Оунівське підпілля 1941 – 1942 рр. Утворення УПА

Організація Українських націоналістів (ОУН)

ОУН (М) ОУН (Б) революційна

Лідер А. Мельник Лідер С. Бандера

В боротьбі за незалежність України В боротьбі за незалежність України

сподівалися на допомогу Німеччини сподівалися на сили власного народу

30 червня 1941 р. вояки українського батальйону «Нахтігаль» («Соловейко») увійшли до міста на сім годин раніше за австрійські дивізії вермахту.

30 червня 1941 р. у щойно визволеному Львові за ініціативи ОУН(Б) було скликано національні збори, які проголосили Акт відновлення Української Держави. Був сформований уряд, який очолив Ярослав Стецько. Акт був освячений Митрополитом УГКЦ Андрієм Шептицьким.

Уряд Стецька уже 5 липня було розігнано. У Кракові був арештований С. Бандера, 9 липня у Львові був ув’язнений Я. Стецько. Обох депортували до Берліна і після допитів відправили до концтабору Заксенхаузен. У вересні 1941 р. було заарештовано близько 300 членів ОУН обох фракцій, 15 керівних діячів розстріляно

Паралельно діяли націоналісти з ОУН(м) на чолі з О. Кандибою (Ольжичем). Члени ОУН утворили міську управу в Києві і намагалися заповнити своїми людьми всі адміністративні установи, культурно-освітні, наукові та інші організації. 5 жовтня 1941 р. явочним порядком у Києві керівні діячі ОУН (м) створили Українську національну раду, головою якої став професор-економіст М. Величковський. Націоналісти розглядали цю раду як передпарламент майбутньої Української держави. Але 17 листопада 1941 р. окупаційна влада заборонила її діяльність.

Зокрема масові арешти провели гестапівці в лютому 1942 р. у Києві. У ході репресій у 1942 р. тільки в Києві німці розстріляли 621 оунівця. У камері № 34 київської тюрми залишився напис: «Тут сиділа і звідси іде на розстріл Олена Теліга» і зверху намальовано тризуб.

Похідні групи — групи, сформовані ОУН під час німецько-радянської війни, що

мали завдання створити на українських землях місцеве самоврядування й власні

органи влади.

Члени похідних груп ОУН(б) використовували легальні й нелегальні можливості — утворювали міські управи, сільське самоуправління та інші різні установи, проникали в українську допоміжну поліцію, брали участь у створенні й діяльності української преси, культурно-освітніх закладів, усіма засобами поширювали серед населення самостійницькі настрої, ідеї відновлення Української незалежної держави.

Перші націоналістичні збройні формування створив на Поліссі Т. Боровець (псевдо Тарас Бульба) ще 1941 р. під назвою «Поліська Січ». Назву УПА Тарас Бульба вперше застосував для своїх загонів на початку 1942 р.

Але Бульба не підлягав ОУН, а орієнтувався на уряд УНР в екзилі. У жовтні 1942 року назву «УПА» запозичила ОУН(б).

Дайте відповіді на питання

1. Які етапи пройшов радянський Рух Опору в роки війни?

2. Який вплив мав радянський партизанський та підпільний рух на події Другої світової війни?

3. У чому полягали особливості Руху Опору в Україні порівняно з іншими державами?

4. Представники якої течії українського Руху Опору, на вашу думку, зробив найбільший внесок у перемогу?

5. Як ви вважаєте, чому колишньому Президенту України В. Ющенку так і не вдалося, незважаючи на всі намагання, примирити ветеранів Червоної армії та ветеранів ОУН УПА?

6. Чому Указ В. Ющенка про присвоєння звання Героя України С. Бандері так неоднозначно було сприйнято у нашій державі? Свої думки обґрунтуйте.

Домашнє завдання

Опрацювати §34 підручника.

                             підручник