4 кухар;пекар 25. 05. історія України

Записати в конспект тему, план уроку і підкреслене в даній темі

Тема «ХХ з'їзд КПРС і початок лібералізації суспільного життя »

Основні поняття і терміни   «відлига», десталінізація, реабілітація, Програма КПРС, лібералізація.

Основні дати:

лютий 1956 р. – ХХ з’їзд КПРС;

жовтень 1961 р. – ХХІІ з’їзд КПРС ухвалив нову Програму КПРС;

1957 р. – Пленум ЦК КПУ призначив першим секретарем ЦК КПУ М. Підгорного

1963 р. – першим секретарем ЦК КПУ призначено П. Шелеста

ХІД УРОКУ

Дайте відповіді на питання

1.     Що таке десталінізація?

2.     Якими були передумови десталінізації?

3.     Схарактеризуйте зміни в партійно – державному керівництві УРСР.

4.     Якими були перші заходи десталінізації?

Вивчення нового матеріалу

1.     ХХ з’їзд КПРС

ХХ з’їзд КПРС відбувся в Москві 14–25 лютого 1956 р. На з’їзді прозвучала  доповідь М. Хрущова «Про культ особи та його наслідки», у якій новий керівник партії та держави засудив культ особи Й. Сталіна, масовий терор і злочини другої половини 1930-х – початку 1950-х рр., провину за які поклав на Й. Сталіна. Також було розглянуто проблему реабілітації партійних і військових діячів, репресованих за часів Й. Сталіна.

 Утім основи соціалістичного державного устрою не піддавалися критиці.

Культ особи – це безмірне звеличення особи, сліпе поклоніння, а іноді й обожнювання людини, яка обіймає найвищу посаду в політичній чи релігійній ієрархії, надмірне перебільшення заслуг, функцій і ролі лідера.

Повний текст доповіді М. Хрущова на з’їзді буде надруковано лише 1989 р., а громадянам була запропонована «полегшена» версія доповіді і Постанова ЦК КПРС «Про подолання культу особи та його наслідків».

Рішення XX з’їзду в Україні були сприйняті більшістю населення з ентузіазмом і надією.

Зі спогадів І. Світличного

«У багатьох із нас одразу після XX з’їзду було багато наївного, рожевого оптимізму, телячого ентузіазму, багато було ілюзій, побудованих на піску, і багатьом здавалося, що всі проблеми народного життя вирішуються одним махом і нам нічого не лишається, як з високо піднятими прапорами урочисто марширувати до комунізму».

2.     Десталінізація та лібералізація суспільного життя

Відлига – це неофіційна назва періоду в історії України та всього СРСР, що розпочався після смерті Ƀ. Сталіна в період правління М. Хрущова 1953 – 1964 рр. Характерними рисами цього періоду були певний відхід від жорсткої сталінської тоталітарної системи, спроби її реформування в напрямку лібералізації, відносна демократизація, гуманізація політичного та громадського життя.

Лібералізація – це пом’якшення державного тиску на різні сфери суспільного

життя політику, економіку, право.

Десталінізація – це процес ліквідації та розвінчання культу особи Ƀ. Сталіна й

сталінської політичної системи. Десталінізація поклала край великомасштабному

використанню примусової праці в економіці.

Складові десталінізації

-         Ліквідація системи ГУЛАГ, системи масових репресій.

-         Амністія. Реабілітація незаконно засуджених.

-         Реформа силових відомств, судової системи

-         Послаблення ідеологічного тиску.

-         Децентралізація управління. Послаблення командно – адміністративної системи.

-         Розширення прав і повноважень союзних республік

3.     Реабілітація жертв сталінських репресій

Реабілітація – це комплекс заходів, яких вживає держава для поновлення репутації, доброго імені громадян, незаконно притягнутих до кримінальної відповідальності в період утвердження та функціонування в Україні тоталітарного режиму.

Після ХХ з’їзду КПРС партійно-державне керівництво продовжило процес амністії та реабілітації жертв сталінських репресій:

Перший етап (1953 – 1956)

Реабілітація торкалася лише незначної частини незаконно репресованих. Проголошуються масові амністії. Відбувається демонтаж сталінської репресивної системи.

1)    Амністії:

Амністія 1953 р. – стосувалися осіб, засуджених терміном до п’яти років.

Амністія 1955 р. – стосувалася осіб, що співробітничали з окупантами в роки війни, але не чинили злочинів. Також проголошувалися амністії для воїнів УПА, які складуть зброю. Проте амністія не передбачала реабілітацію

2)    Ліквідація репресивної системи

Восени 1953 р. було ліквідовано військові трибунали МВС та особливу нараду МВС, яка мала право застосовувати в адміністративному порядку висилку, заслання та ув’язнення. У 1955 р. – запроваджено прокурорський нагляд.

Ліквідовано систему ГУЛАГу, у якому на 1954 р. утримувалося 949 тис. в’язнів.

Другий етап (1956 – 1959). Реабілітація стала масовою. Було створено 90 спеціальних комісій, які мали право розглядати справи безпосередньо в таборах. Було реабілітовано 2 млн 684 тис. осіб, що становило 58,2% тих, на кого були заведені справи в репресивних органах України. На 1959 р. за політичні злочини в таборах утримувалося 11 тис. осіб. Із 1962 р. комісії по реабілітації поступово припинили свою роботу.

Реабілітації не підлягали колабораціоністи, активні діячі ОУН – УПА, жертви політичних репресій до 1934 р., а також всі репресовані за «український буржуазний націоналізм». Держава не визнавала себе винною у депортації селян під час колективізації 1930-х рр.., вибіркові депортації із Західної України, депортації кримських татар,німців та інших народів з півдня України.

Паралельно з реабілітацією жертв сталінських репресій відбувалися нові політичні репресії, вносилися зміни до законодавства. У кримінальний кодекс було введено статтю «антирадянська агітація і пропаганда». Протягом 1954 – 1959 рр. за антирадянську діяльність було репресовано 3,5 тис. осіб.

4.     Зміни вищого партійного керівництва УРСР

За період 1953 – 1964 рр. змінилося декілька перших секретарів ЦК КПУ.

1) 1953 – 1957 рр. О. І. Кириченко. Відбувається «українізація» КПУ, проводиться кампанія по реабілітації репресованих, ставиться питання про чистоту української мови, про розвиток національної науки. Після розгрому Хрущовим «антипартійної групи» (Маленков, Каганович, Молотов та ін..) Кириченка було відкликано до Москви й призначено на посаду секретаря ЦК КПРС.

2) 1957 – 1963 рр. М. В. Підгорний. Вихованець сталінської школи партійних кадрів. У червні 1963 р. був висунутий Хрущовим на посаду секретаря ЦК КПРС.

3) 1963 – 1972 рр. П. Ю. Шелест.

5.     Розширення повноважень союзних республік

У період хрущовської «відлиги» було здійснено низку заходів, які розширили права республік, у тому числі й УРСР.

-         Унаслідок реформи управління економікою в 1957 р. під контроль Ради Міністрів УРСР перейшло 97% підприємств проти 34% у 1953 р.

-         Розширилися права республік у формуванні свого бюджету, у питаннях матеріально – технічного постачання, збуту продукції, будівництва, використання капіталовкладень.

-         До підпорядкування республіки передавалися питання обласного адміністративно – територіального устрою, районування, віднесення міст до обласного, республіканського підпорядкування.

-         До компетенції УРСР належали питання прийняття кримінального, цивільного і процесуального кодексів.

Та всі ці заходи здійснювалися під суворим контролем центру (Москві), до якого згодом знову повернулися його командні функції.

6.     Рішення ХХІІ з’їзду КПРС

У жовтні 1961 р. відбувається XXII з’їзд КПРС, який у новій Програмі партії проголосив курс на розгорнуте будівництво в СРСР комуністичного суспільства. Створення матеріально – технічної бази комунізму планувалося здійснити протягом 20 років. XXII з’їзд КПРС прийняв новий Статут партії, за яким передбачалося оновлення не менш ніж на чверть складу ЦК і його президії, а також обмежувався час перебування на керівних посадах партії (не більше 3 термінів підряд). Це обмеження викликало незадоволення партійної верхівки.

З’їзд визнав недоцільним подальше збереження в Мавзолеї саркофага з тілом Сталіна. Тіло «вождя народів» було винесено з Мавзолею і захоронене біля Кремлівської стіни.

 Закріплення нових знань

1.     Як можна оцінити реабілітаційний процес за часів хрущовської «відлиги»?

2.     Чому реабілітація не була повною?

3.     Що таке відлига? Які її складові?

4.     Чим були зумовлені зміни в українському керівництві?

5.     У чому полягало розширення прав УРСР?

6.     Коли відбувся ХХ з’їзд КПРС?

7.     Назвіть рішення ХХІІ з’їзду КПРС і в якому році він відбувся.

8. Що спричинило загострення боротьби серед вищого партійного керівництва України після XX з’їзду КПРС.

 Підсумки уроку

Суспільно - політичне життя УРСР у 1953 – 1956 рр. проходило під знаком лібералізації радянського режиму. Вона включала в себе демонтаж сталінської репресивної системи, засудження культу особи Сталіна, реабілітацію жертв масових репресій, послаблення контролю держави над суспільно – політичним життям, розширенням прав республік тощо. Але реформи у політичній сфері були половинчастими і непослідовними. Вони не торкалися основ тоталітарного режиму, залишалася монополія КПРС у всіх сферах суспільного життя, недоторканними виявились догми марксизму – ленінізму.

 Домашнє завдання

Опрацювати текст підручника §9 пункт 3 – 6

Записати в конспект тему, план уроку і підкреслене в даній темі

Тема: «Входження Кримської області до складу УРСР: міфи та реальність».

1.     Які зміни в структурі населення Кримського півострова

відбулися в середині ХХ ст."

Порівняйте показники таблиці. Які висновки можна зробити?

Таблиця «Чисельність населення Кримської області за національним станом за переписами населення 1939 і 1959 рр.»

	1939		1959
усього	1123,8 (тис. осіб)	100 (%)	1201,5 (тис. осіб)	100 (%)
росіяни	557,4	49,6	858,3	71,4
українці	153,5	13,7	267,7	22,3
євреї	65,3	5,8	25,4	2,1
білоруси	6,7	0,6	21,7	1,8
поляки	5,1	0,5	3,9	0,3
німці	51,0	4,5	0,5	0,04
молдавани	1,5	0,1	2,4	0,3
греки	20,7	1,8	1,1	0,1
болгари	15,3	1,4	0,7	0,06
татари	218,5	19,41	1,8	0,1
Інші національності	28,8	2,6	18,2	1,5

Великі зміни в національний склад населення і України, і Криму принесла

Друга світова війна. 15 серпня 1941 р. з Криму було виселено 61 тис. німців.

У 1944 р. з півострова депортовано кримських татар, вірменів, болгар, греків –

усього 228,5 тис. осіб … На 1939 р. тут проживало 1 млн 123 тис. осіб, а до літа

1944 р. чисельність населення зменшилася до 379 тис. Крим не лише значною

мірою обезлюднів, але й занепав економічно…

Основна маса переселенців направлялася з Брянської, Курської, Воронезької, Ростовської, Орловської областей та Краснодарського краю РРФСР, а також Вінницької, Житомирської і Київської областей УРСР. Однак організація переселення проводилась безвідповідально, людям не було забезпечено навіть мінімальних умов облаштування на новому місці. У результаті вже до 1948 р. майже 60  переселенців першої хвилі залишили Крим…

Сталінські колонізатори, які звикли до іншого клімату (приїхали здебільшого з Волги, північних областей РРФСР) та іншої культури землеробства, не змогли успішно господарювати. В Криму склалася катастрофічна ситуація, що вимагала негайного вирішення.

2. Що довідуємося з історичних джерел про причини, які спонукали партійно - державне керівництво передати Кримську область зі складу РРФСР до складу УРСР?

Мотивація передачі півострова не містила жодної згадки про "подарунок" Україні до 300-ліття Переяславської ради або про зміцнення у такий спосіб дружби України та Росії (всі ці міфи вигадали пізніше).

Мовою джерел

«Кримська область, як відомо, займає весь Кримський півострів і територіально примикає до Української Республіки, будучи немовби природним продовженням південних степів України.

   Економіка Кримської області тісно пов’язана з економікою Української Республіки. З географічних і економічних міркувань передача Кримської області є доцільною і відповідає загальним інтересам Радянської держави».

          З виступу Голови Президії Верховної Ради РРФСР М. Тарасова          на засіданні Президії Верховної Ради СРСР, присвяченому розгляду питання про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР (19 лютого 1954 р.)

Мовою джерел

«Враховуючи спільність економіки, територіальну близькість і тісні господарські і культурні зв’язки між Кримською областю і Українською РСР, Президія Верховної Ради Союзу Радянських Соціалістичних Республік постановляє:

     Затвердити спільне подання Президії Верховної Ради РРФСР і Президії Верховної Ради УРСР про передачу Кримської області зі складу Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки».

Указ Президії Верховної Ради СРСР про передачу

Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР

(19 лютого 1954 р.)

Сьогодні ніхто не повірить у те, що в Криму ще наприкінці 1953 року було лише 3 хлібних магазини, 18 - м'ясопродуктів, 8 - молочних, 2 - тканин, 9 - взуття, 5 - будівельних матеріалів та 28 - книжкових крамниць. Повністю припинилася торгівля овочами та картоплею в державному секторі.

«В місті немає води, достатньої кількості електроенергії, банно-прального комбінату... Під час війни було зруйновано до 40% житлофонду, а відбудовано силами міськвиконкому тільки один будинок на 8 квартир» - говорив з трибуни Кримської обласної партконференції (1954 року) секретар Феодосійського міськкому партії Моїсеєв.

Після належного проходження "кримського питання" по всіх інстанціях в РРФСР та в УРСР і ретельного обговорення його на засіданні Верховної Ради СРСР Президія Верховної Ради СРСР 19 лютого 1954 року одноголосно ухвалила Указ "О передаче Крымской области из состава РСФСР в состав Украинской ССР".

Проте остаточна законодавча ухвала Указу про передачу Криму Україні відбулася лише через два місяці, 26 квітня 1954 року. Згідно з існуючим законодавством, рішення про зміну існуючих кордонів між республіками за їхньою згодою могла ухвалити лише Верховна Рада СРСР.

Висновок Якщо говорити образно, у 1954 році на зруйновану війною Україну Кремль накинув, повторюся, ще одне економічне ярмо, змусивши відбудовувати ще й вкрай занедбаний Російською РФСР Крим.

3. Крим в складі України

Україна одержала 1954 року зруйнований Крим - світовою війною, депортаціями, безгосподарністю. Але перетворила його на "всесоюзну здравницю".

       1958 року уряд УРСР ухвалив рішення № 1340-Р про спорудження гірської тролейбусної траси Сімферополь-Алушта-Ялта довжиною 96 км, найдовшої в світі. Перша черга - до Алушти - відкрилася через 11 місяців, повністю - в 1961 році. Залізничний вокзал і аеропорт обласного центру з'єднали з курортною зоною.

       Головну проблему півострова - нестачу води - не могли вирішити ані Кримський ханат, ані Російська імперія, ані РРФСР. Це зробила Україна, збудувавши в 1961-1971 роках Північно-Кримський канал. Він постачав воду з Каховського водосховища. Це дозволило розвивати сільське господарство, закласти сади там, де раніше їх не було. Виникла нова галузь - промислове ставкове рибництво.

     Коштом України збудовано житло, навчальні заклади, водосховища, порти, дитячі та спортивні табори, готелі, театри, автовокзали, пансіонати та лікувальні заклади.

Поміркуйте, яке економічне становище та повсякдення жителів Кримської області ілюструють фотографії та документи на ст.. 53 підручника.

Наслідки входження Кримської області до складу УРСР:

1)    виникнення низки економічних проблем, розв’язання яких відбулося за рахунок потенціалу Української РСР

2)   суттєві зрушення в розвитку економіки півострова: збудовано нові промислові підприємства, зріс потенціал аграрного сектору споруджено багато житла, шкіл, лікарень

3) повне забезпечення півострова водою, газом, електроенергією

4) перетворення області на передовий регіон курортного господарства та масового туризму в СРСР

5) збільшення чисельності росіян в Україні за рахунок жителів Криму.

Дайте відповіді на питання

1)    Коли Кримська область була передана до складу УРСР?

2)    Який орган прийняв рішення про передачу Криму УРСР?

3)    Яка була причина передачі Кримської області до складу України?

4)    Чи мав можливість М. Хрущов в той час передати Крим Україні своїм вольовим рішенням, як про це говорить російська пропаганда?

5)    Розкажіть про наслідки входження Кримської області до складу УРСР.

Домашнє завдання

 Опрацювати текст підручника §10

                                     підручник