4 кухар;пекар 28. 05. історія України

Записати в конспект тему, план уроку і підкреслене в даній темі

Тема «Стан економіки України в 1953 - 1964 рр».

1.     Реформи в сільському господарстві та їхні наслідки

Критичною виявилася ситуація в сільському господарстві, яке за темпами розвитку значно відставало від промисловості. Рівень зростання продукції в сільському господарстві за період 1949 – 1952 рр. складав лише 10%, у той час як у промисловості – 230%.

 Стан сільського господарства характеризувався такими ознаками:

- наявністю обмежень, які стримували розвиток особистих підсобних господарств

- відсутністю зростання зернового виробництва

- критичною ситуацією у тваринництві (у 1952 р. через брак кормів почалися      великий падіж і масовий забій тварин – поголів’я великої рогатої худоби скоротилося на 2,2 млн голів).

У вересні 1953 р. пленум ЦК КПРС розглянув питання про становище сільського господарства СРСР. Прийнята постанова пленуму «Про заходи подальшого розвитку сільського господарства в СРСР».

Позитивну динаміку дали такі заходи:

1) підвищення матеріальної зацікавленості колгоспників

2) внесення змін у систему оподаткування (зменшено грошовий податок у

два рази в середньому з кожного колгоспного двору, повністю знято недоплату за минулі роки)

3) збільшення державних асигнувань на потреби села, поліпшення технічного й кадрового забезпечення господарств

4) відмова від розвитку тваринництва в господарствах, де такий вид діяльності був економічно невигідний.

Завдяки цим заходам сільське господарство вперше за довгі роки стало рентабельним. У 1958 р. валовий збір зерна склав 135 млн. т.

Позитивні зрушення були б більш вагомими, якби не фантастичні над програми, що почали втілюватися в життя вже в 1954 р.

1.     На початку 1954 р. пленум ЦК КПРС ухвалив постанову про освоєння цілинних і перелогових земель у районах Казахстану, Сибіру, Уралу й частково Північного Кавказу. 22 лютого на цілину виїхала перша група української молоді. Загалом протягом 1954 – 1956 рр. на постійну роботу в цілинні райони виїхало 80 тис. осіб. А до 1961 р. на цілину було відправлено 90 тис. тракторів і сільськогосподарських машин, виготовлених на українських підприємствах.

2.     Другою надпрограмою стала «кукурудзяна епопея». Лютневий 1955 р. Пленум ЦК КПУ прийняв рішення про збільшення площ посівів кукурудзи. Досягти такої врожайності, як у США – 70-150 ц/га – не вдалося. Врожайність складала 25-30 ц з га. Натомість у багатьох районах невиправдано величезні посіви кукурудзи призвели до порушення сівозміни, структури грунтів тощо.

3.     Третя надпрограма полягала в різкому в різкому збільшенні виробництва м’яса та іншої продукції тваринництва. У травні 1957 р. М. Хрущов висунув утопічне завдання: «Найближчими роками наздогнати США по виробництву м'яса, молока й масла на душу населення». Із цією метою розпочалося будівництво гігантських відгодівельних комплексів. Їх будівництво створило проблему забезпечення кормами і ветеринарного обслуговування худоби. Не було налагоджено виробництво комбікормів. Розпочалася масова ерозія грунтів.

4.     Із 1956 р. розпочався новий наступ на присадибні господарства колгоспників. Передбачалося, що це сприятиме активнішій, зацікавленій роботі селян у колгоспах. У 1959 р. було прийнято постанову про заборону в містах і робітничих селищах утримувати худобу і мати присадибні ділянки. Наслідком цих рішень було зменшення сільськогосподарської продукції на колгоспних ринках і підвищення цін на неї. Було оголошено шкідливою травопільну систему землеробства, відмовилися від парів.

5.     У 1957 – 1960 рр. була проведена нова кампанія по укрупненню колгоспів. Набула поширення кампанія про перетворення колгоспів на радгоспи. Продовжувалася кампанія з ліквідації «неперспективних сіл».

6.     У 1958 р. було ліквідовано МТС. Сільгосптехніку, що їм належала, мали викупити колгоспи за завищеними цінами упродовж 1,5 року. Кваліфіковані механізатори не бажали переїздити з міста до села. У більшості колгоспів не було умов для зберігання і кваліфікованого утримання техніки.

Зрештою непродумана реформаторська політика обернулася кризою. Посуха 1963 року призвела до скорочення валового збору зернових на 30%. Щоб уникнути голоду, радянське керівництво змушене вперше закупити зерно за кордоном. Було закуплено 9,4 млн. т (10% валового збору), витрачено третину золотого запасу СРСР (372,2 т).  З 1958 до 1964 р. обсяг валової продукції колгоспів збільшився лише на 3%.

2.     Реформи промисловості та системи управління народним господарством

У республіці розвивалися галузі, що закріплювали за УРСР статусу паливно – енергетичної, металургійної бази СРСР, важливого району важкого машинобудування і воєнної промисловості. Продовжувався процес розвитку вугільної, нафтової і газової промисловості.

Перші реформи в системі управління розпочалися відразу після смерті Сталіна. У квітні 1953 р. було прийнято рішення про скорочення числа міністерств союзного і союзно – республіканського підпорядкування. У травні ліквідовано Міністерство юстиції СРСР, функції якого були передані союзним республікам.

31 травня 1957 р. сесія Верховної Ради УРСР ухвалила закон «Про подальше вдосконалення організації управління промисловістю і будівництвом в УРСР». Стара система галузевого, вертикального, централізованого управління ліквідовувалася. На її місце прийшла система раднаргоспів, які здійснювали територіальне планування й управління промисловістю та будівництвом у межах відповідних економічних адміністративних районів. На території УРСР було створено 11 раднаргоспів (ради народних господарств)

Раднаргоспи в УРСР (1957 – 1965 рр.)

Рік	Раднаргоспи
1957	Київський, Харківський, Львівський, Вінницький, Дніпропетровський Ворошиловградський (Луганська), Запорізький, Одеський, Сталінський (Донецький), Станіславський (Івано – Франківськ), Херсонський адміністративні економічні райони
1960	Додатково створено: Кримський, Черкаський (Черкаська і Кіровоградська обл.) і Полтавський раднаргоспи
1962	Замість 14 економічних адміністративних районів було створено 7 економічних районів: Донецький, Київський, Львівський, Подільський, Придніпровський, Харківський, Чорноморський

На кінець 1957 р. із загальносоюзних залишились сім міністерств: хімічної, радіотехнічної, авіаційної, суднобудівної промисловості, середнього машинобудування і транспортного будівництва, міністерство оборони, у якому було підпорядковано міністерство загального машинобудування, і міністерство з питань електростанцій. 97% промисловості УРСР опинилося у підпорядкуванні республіканських органів влади.

Запровадження системи раднаргоспів призвело до збоїв у виконанні завдань шостої п’ятирічки. Щоб приховати від населення невдачі, було прийнято рішення розробити новий семирічний план (1959 – 1965). Проте його реалізація не дала бажаних результатів. Протягом 1959 – 1963 рр. обсяг промислового виробництва зросли лише на 56%, а продуктивність праці тільки на 29%.

Позитивні наслідки запровадження системи раднаргоспів:

1)    Скоротився адміністративно – управлінський апарат;

2)    Система управління стала більш раціональною у використанні матеріальних і трудових ресурсів;

3)    Підприємства почали працювати в інтересах тих територій, де були розташовані;

4)    Збільшилось виробництво товарів народного споживання;

5)    Розширилися господарчі права республік і органів місцевого управління.

Негативні наслідки запровадження системи раднаргоспів:

1)    Збої у виконанні шостої п’ятирічки

2)    Кожен раднаргосп намагався налагодити випуск повної номенклатури продукції, що іноді було нераціональним

3)    Збережено централізоване планування

4)    Нововведення в управлінні обмежилися поверховими змінами

5)    Порушено зв’язки між галузевими підприємствами окремих раднаргоспів

6)    Виникло «місництво»

7)    Ефективність праці робітників майже не змінилася

Реформу не було доведено до логічного завершення, яким мали б стати такі новації, як, наприклад, господарський розрахунок. Повною мірою скориставшись її політичними наслідками (послаблення влади бюрократії), М. Хрущов поступово став на шлях згортання децентралізації.

У 1962–1963 SS. посилилися централістські тенденції в управлінні.

3.     Військово – промисловий комплекс (ВПК) і наука

Військово - промисловий комплекс (у СРСР використовувався термін «оборонна промисловість») – це сукупність взаємопов’язаних і взаємозалежних промислових підприємств, науково-дослідних центрів, підрозділів збройних сил і державних установ та організацій, які забезпечують військові потреби держави, виготовляють озброєння і все необхідне для його виробництва. До ВПК належать атомна, ракетно-космічна, авіабудівна, суднобудівна, бронетанкова, радіоелектронна, артилерійсько-стрілецька галузі.

Для того щоб провести технологічне оновлення промисловості форсованими темпами, в Академії наук УРСР створювалися та швидко розвивалися нові спеціалізовані технічні інститути: теплоенергетики, спеціальних сплавів, автоматики, використання газу в комунальному господарстві та промисловості, машинознавства та сільськогосподарської механіки.

Дайте відповіді на питання

1.     У чому головна причина невдач реформування сільського господарства?

2.     Якими були основні наслідки реформ у сільському господарстві?

3.     Чому М. Хрущов став ініціатором збільшення посівів кукурудзи?

4.     Які надії покладалися на її вирощування? Чи була досягнута ця мета?

5.     Чому було прийнято рішення про реорганізацію МТС?

6.     Хто більш раціонально розпоряджаються сільскогосподарською технікою: колгоспи чи МТС?

7.     Назвіть, які зміни в управлінні господарством передбачала реформа 1957 р.

8.     Чи насправді йшлося про «розширення прав союзних республік»?

Домашнє завдання

Опрацювати текст підручника §11

                                   підручник